Безпосередньо перед садінням коренеплодів ґрунт рихлять культиваторами-глибокорозпушувачами на глибину до 22 см без перемішування його шарів. Мета рихлення — забезпечити вертикальність розміщення висадків і оптимальну глибину заробки їх у ґрунт, щоб над голівкою коренеплоду було 2-2,5 см землі.

При садінні коренеплодів масою до 250 г і довжиною 16-18 см для передсадильного рихлення застосовують також парові чи протиерозійні культиватори, які доповнюють рихлячими або стрілчастими лапами шириною до 150 мм. На запливаючих ґрунтах і в районах достатнього зволоження передсадильну культивацію проводять у два сліди (перший — на глибину 10-12 см, другий — на 16-20 см) одночасно з боронуванням.

Весною ґрунт між рядами кагатів боронують кілька разів до повного висихання. Землю з кагатів знімають у міру підсихання бульдозерами, а поверхню ґрунту вздовж траншей вирівнюють грейдерами. Після цього над коренеплодами в траншеях повинен залишитися шар ґрунту 8-10 см. Ранньою весною з настанням потепління, щоб запобігти підтоплення коренеплодів талими водами, з кагатів знімають сніговий покрив. При вибиранні коренеплодів із траншей ефективно використовувати модернізований траншеєкопач ТКУ-0,9А.

Для садіння необхідно забезпечити якісну підготовку садивного матеріалу. Коренеплоди сортують на сортувальних столах на три групи: придатні до садіння — цілком здорові коренеплоди; сумнівні — з нерозвиненими загниваючими "вічками"; непридатні до садіння — підмерзлі, загниваючі більш ніж на третину чи із загниваючою голівкою. Згнивші паростки і загниваючі кінці хвостів зрізують, здорові — залишають. Коренеплоди, придатні до садіння, одразу висаджують, а сумнівні складають у кучі, добре вкривають землею шаром 30 см і через 7 днів сортують. Здорові коренеплоди висаджують, а інші використовують на кормові цілі.

Виходячи з конкретних умов господарства необхідно створювати оптимальний запас маточних коренеплодів до садіння, застосовуючи перебирання і досадивне зберігання здорових коренеплодів у траншеях. Коренеплоди, які залишили на відкритому повітрі, швидко в’януть, втрачають тургор, а у висадків з таких коренеплодів значно збільшується кількість упрямців, у яких не розвиваються квітконосні стебла.

Прив’ялювання коренеплодів негативно впливає на урожайність насіння. При садінні коренеплодів, як і при збиранні і укладанні їх на зимове зберігання, необхідно дотримуватись правила "із землі в землю". Перед садінням у маточних коренеплодів бажано видалити кінчики хвостів, щоб вони не випирали з ґрунту після садіння.

Для підвищення якості садіння коренеплоди калібрують за розмірами. При садінні у полі коренеплодів однакових розмірів садильні апарати машин заробляють їх у ґрунт в основному у вертикальному положенні і на однакову глибину, а також з однаковим зусиллям ущільнюють ґрунт навколо них. Це забезпечує одночасну появу сходів, рівномірний розвиток і дозрівання насіння. В результаті підвищуються їхні посівні якості.

Садіння маточних коренеплодів необхідно проводити в ранні строки. При цьому краще вкоріняються, забезпечується нормальний розвиток бруньок — майбутніх стебел-квітконосів на голівці коренеплоду. При пізньому садінні виникає більше упрямців, цвітіння насінників відбувається в період вегетації, коли температура повітря більш висока, при низькій відносній вологості. Через це погіршується процес запліднення. Дуже важливо не тільки дотримуватись ранніх строків, але й скорочувати термін садіння коренеплодів на кожному полі. Розтягування строків садіння ще більше поглиблює неодночасність дозрівання насінників. Садіння коренеплодів здійснюється роздільно за компонентами схрещування.

Співвідношення однонасінного чоловічостерильного компонента та багатонасінного запилювача диплоїдних гібридів становить 4:1 (16 рядків материнського і 4 рядки батьківського), а триплоїдних гібридів — 3:1 (відповідно 12 і 4 рядки). При садінні за схемою 70х70 см не забезпечується оптимальна густота через пропуски, наявність рослин, які не зійшли тощо. Пусті місця займають бур’яни, проте в другій половині вегетації застосування гербіцидів і механічних засобів практично неможливі, тому для оптимальної густоти застосовують схему садіння 70х60 см, 70х55 та 70х50 см. Коренеплоди масою до 150 г висаджують за схемою 70х35 см.

Висаджені коренеплоди не завжди заробляються на однакову глибину, тому після садіння поле вирівнюють кільчасто-шпоровими котками і боронують легкими боронами. Через 5-6 днів проводять рихлення ґрунту легкими, середніми чи сітчастими боронами. Після появи сходів (не менш 25-35%) виконують боронування, під час якого знищуються бур'яни, розкриваються розетки і розрихлюється ґрунт до дрібногрудкуватого стану. При цьому не допускається підсаджування висмикнутих коренеплодів.

За вегетацію проводять міжрядні рихлення залежно від ущільнення і забур'янення ґрунту: перше — після розкриття розеток на глибину 10-12 см, наступні — на 5-7 см, так як глибші рихлення пересушують ґрунт і пошкоджують кореневу систему висадків. У фазі стеблування розпушування ґрунту в міжряддях проводять з використанням присипаючих відвальників з метою знищення бур'янів у зоні рядка.

Залежно від потенційної забур'яненості поля і видового складу бур'янів застосовують ґрунтові гербіциди, які вносять після садіння коренеплодів і заробляють боронами, а також посходові гербіциди в період вегетації насінників. На насінниках застосовують ті ж гербіциди, що й на посівах фабричних буряків. Після закінчення цвітіння насінники запилювача збирають на кормові цілі.

Біологічною особливістю насінників цукрових буряків є неодночасність дозрівання насіння навіть на одній рослині. Ще сильніше це проявляється при неоднорідності насінників за морфологічними ознаками (одностеблові і багатостеблові, сильно- й слабогілчасті тощо).

Дозрівання насіння буряків визначають за побурінням плодів (при розмноженні батьківських форм), появою вишнево-червоного забарвлення оболонки насіння, а також борошнистості перісперма насіння на перезі. На сьогодні вважається, що до збирання насінників потрібно приступати, коли побуріє 40-50 % плодів у основної маси рослин.

В