Квасоля більш посухостійка культура, ніж горох і сочевиця. Особливо вибаглива до вологи в період проростання (100-120% води від маси насіння потрібно для його набубнявіння), а також у фазах цвітіння й зав’язування бобів. У цей період вологість ґрунту повинна бути 70-75% найменшої вологоємкості. При перезволожені під час наливання зерна ріст квасолі припиняється, затримується дозрівання, що є причиною поширення, грибних хвороб і зниження врожайності. Засуха в період цвітіння й дозрівання призводить до обпадання квіток та молодих бобів, насіння формується цупким.

Квасоля більш вибаглива до родючості ґрунту, ніж інші зернобобові культури. Вона добре родить на слабокислих і формує вищі врожаї на ґрунтах близьких до нейтральних. Оптимальна величина рН — 6,5-7,5. Найціннішими для неї є структурні, середньозв’язані, не дуже вологі ґрунти, достатньо забезпечені гумусом. На важких ґрунтах, кислих, заболочених та піщаних росте погано. Зовсім не придатні для квасолі ґрунти з високим (менше 1 м) рівнем залягання ґрунтових вод.

Сорти. За тривалістю вегетаційного періоду сорти квасолі поділяють на ранньостиглі (75-85 днів), середньостиглі (85-100) та пізньостиглі (100-120 днів і більше). В Україні районовані в основному середньостиглі сорти: Докучаєвська 1, Красноградська 5, Мавка, Первомайська, Подільська кущова, Синельниківська 6, Синельниківська 8, Харківська 8, Харківська штамбова, Ювілейна 250.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. Квасоля — типова просапна культура, тому в сівозміні її слід висівати тільки у просапному полі після озимих, цукрових буряків, картоплі та інших культур. На попереднє місце повертають не раніше як через 4-5 років, щоб запобігти ураженню рослин грибними хворобами. Слід також уникати посівів квасолі поряд з багаторічними бобовими культурами, які мають з нею спільних шкідників. Небажано висівати квасолю після соняшнику, тому що вона пошкоджується склеротинією.

Обробіток ґрунту. В зв’язку з пізніми строками сівби квасолі всі заходи щодо підготовки ґрунту повинні бути спрямовані не лише на нагромадження і збереження вологи, поживних речовин, створення сприятливих умов для життєдіяльності бульбочкових бактерій, але й на максимальне знищення бур’янів. Як правило, основний обробіток ґрунту під квасолю складається з лущення стерні та зяблевої оранки плугами з передплужниками на глибину 20-22 см. Залежно від забур’яненості поля під квасолею впроваджують різні системи основного обробітку. Ділянки, забур’янені осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, спочатку обробляють дисковими лущильниками в 2-3 сліди на глибину 6-8 см, потім, після відростання розеток осоту, — лемішними лущильниками на глибину 10-12 см і тільки після цього орють. Для зниження засміченості посівів малорічними бур’янами після стерньових попередників застосовують напівпаровий обробіток ґрунту. Навесні, від початку польових робіт до сівби, площу потрібно утримувати в розпушеному стані та чистою від бур’янів, для чого проводять 2-3 культивації та боронування.

Удобрення. На утворення 1 ц зерна і відповідної кількості вегетативної маси квасоля використовує з ґрунту 5-6 кг N, 4,5 — К2О, 1,5-2 кг Р2О5 і характеризується інтенсивним споживанням мінеральних речовин. За перші 50-60 днів вона засвоює 90-95 % необхідного їй фосфору, калію та кальцію.

Добрива суттєво підвищують урожайність квасолі, особливо органічні. Проте гній доцільніше вносити під попередню культуру. Високий ефект виявляють фосфорно-калійні добрива, але найвищі врожаї збирають при застосуванні повного мінерального добрива. Залежно від типу ґрунту і попередника під квасолю вносять по 45-60 кг/ га фосфору і калію та 20-30 кг азоту. Ця культура позитивно реагує на нейтралізацію вапном навіть слабокислих ґрунтів, що значно підвищує ефективність нітрагіну. Позитивно впливають на врожайність і якість зерна квасолі мікроелементи (молібден, бор, мідь, цинк та ін.), якими, звичайно, обробляють насіння перед сівбою, поєднуючи таку обробку з протруюванням.

Сівба. Високі врожаї квасолі можна одержати тільки при сівбі добре відсортованим, чистим, вирівняним за величиною насінням із високою схожістю та енергією проростання. За 1-2 місяці до сівби, але не пізніше як за два тижні його протруюють проти бактеріальних і грибних хвороб 0,1%-м розчином калію перманганату, який також стимулює проростання, або іншими препаратами (фентіурам — 3-4 кг/ т; 80%-й ТМТД — 1,5-2 кг/ т). Одночасно з протруюванням насіння обробляють мікроелементами. У день сівби проводять інокуляцію квасолевим нітрагіном.

Строки сівби квасолі визначаються природнокліматичними умовами року, станом ґрунту та особливостями сорту. Квасолю як культуру, чутливу до низьких температур, слід висівати, коли мине загроза холодів і заморозків, а ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до плюс 12-14 °С. При сівбі у більш ранні строки знижується польова схожість насіння внаслідок його загнивання, більш пізні посіви терплять від нестачі вологи внаслідок через пересихання ґрунту, а також недовикористання енергії сонячної радіації весною.

Кращий спосіб сівби квасолі — широкорядний із міжряддями 45 см, при якому рядки змикаються в період цвітіння, рослини краще протистоять бур’янам і дають вищі врожаї. Крім того, така ширина міжрядь дає змогу механізувати догляд і збирання, що значно знижує витрати на вирощування.

За оптимальної норми висіву квасолі на час збирання повинно зберегтися не менше 26-28 рослин на 1 м2, тому норму висіву визначають із розрахунку 300-350 тис/га схожих насінин, що на 10-15% більше від розрахункової густоти стояння, залежно від крупності насіння це 200 кг на гектар. При встановленні норми висіву слід враховувати, що зріджені посіви погано протистоять бур’янам, тому на забур’янених полях норму висіву необхідно збільшувати на 15-20%. На загущених посівах вище прикріплюються нижні боби, що полегшує механізоване збирання.

Глибина загортання насіння квасолі менша, ніж інших зернобобових культур, оскільки при проростанні виносяться сім’ядолі на