Вважають, що чинниками, які найбільше впливають на приживлюваність ембріонів, є: генотип плідника; якість зародків; відповідність дня циклу реципієнта і стадії розвитку зародка; якість виконаних процедур при пересадженні ембріонів. Основною умовою техніки пересадження ембріонів є чіткий ректальний контроль та відсутність травмування шийки і ендометрія матки, що часто залежить від інструментів.

Вірогідно впливає на приживлюваність зародків ступінь синхронізації циклів донора і реципієнта. Результат був кращим, коли трансплантували пізню морулу, ранню, пізню та бластоцисту, яка вилупилася. Якість пересаджених ембріонів впливає на їх приживлюваність більше, ніж стадія розвитку. Вона залежить від типу гонадотропного гормону та рівня суперовуляції у донорів. Кращі результати приживлюваності ембріонів отримують при пересадженні ембріонів від донорів, оброблених ФСГ, ніж ГСЖК. Якщо від донора отримують від 5 до 10 ембріонів на одне вимивання, то вірогідність їх приживлення у реципієнта збільшується на 9,5%.

Рекомендують пересаджувати ембріони реципієнтам з жовтими тілами відмінної та доброї якості, але такий відбір тварин не може бути гарантом високого рівня приживлюваності зародків у зв’язку з можливою низькою його секреторною функцією. У 23,6% випадків установлено невідповідність між даними ректального дослідження (наявність жовтого тіла) і низьким (<5,0 нмоль/л) вмістом прогестерону в крові реципієнта. Тільки 30,3% із таких телиць стали тільними, тоді як у групі реципієнтів з високим рівнем прогестерону в крові (>5,0 нмоль/л) — 57,3%.

Для зниження ранньої ембріональної смертності пересаджених зародків, яка складає до 25-30%, рекомендують підсилити ембріональний сигнал шляхом введення в матку одночасно з ембріоном трофобластичних клітин. Введення реципієнту екзогенного прогестерону в дозі 2 мг за 20 хвилин до пересадження ембріонів сприяє приживлюваності. Введення в піхву голштинських реципієнтів поліуретанових губок з прогестероном (3 г) відразу після пересадження ембріонів зумовило їх приживлення у 57,5% тварин порівняно з 39,8% у контролі. Тобто збільшення концентрації ендогенного прогестерону в крові реципієнтів на 7-й день статевого циклу, а також і введеного екзогенно, стимулювало приживлення ембріонів.

Вважають, що реципієнтів слід підбирати так само уважно, як і донорів. Вони повинні бути клінічно бездоганно здоровими. Вірогідність приживлюваності ембріонів збільшується, якщо реципієнт має вік, старший 252 днів. Повноцінні ембріони, пересаджені добрим реципієнтам, приживлювалися в 55,9% випадків, а такі ж зародки, трансплантовані посереднім телицям, — у 33,3%. У телиць-реципієнтів з нормальною вгодованістю рівень приживлюваності був більшим (53-55%), ніж у телиць з нижчою вгодованістю (44%). У корів-реципієнтів, закуплених на ярмарках, приживлюваність була на рівні 45,9%, а у відібраних у господарстві — 68,7%.

У Національному аграрному університеті були проведені дослідження, які показали, що приживлення ембріонів у самиці залежить від морфо-функціонального стану як організму в цілому, так і статевої системи на 7-8-й день статевого циклу, а саме від формування жовтого тіла, зростання вмісту в крові прогестерону та ЛПВЩ, зниження вмісту g-глобулінів та залежної від них бактерицидної активності крові (БАК), оптимального рівня обмінних процесів, особливо глюкози і каротину та інтенсивності сечового циклу. Всі ці процеси інтегруються нервовою системою, про що свідчать вольт-амперні характеристики біологічно активних точок матки і яєчників, зумовлені генотипом тварини. Врахування цих ендогенних факторів дозволило розробити ряд способів оцінки та відбору тварин для трансплантації та штучного осіменіння з метою збільшення приживлюваності ембріонів у самиць великої рогатої худоби при біотехнологічних методах відтворення (Шеремета В.І., 1999).

Літературні джерела переконливо доводять залежність відтворної функції корів від збалансованості раціонів за окремими мікроелеметами (мідь, марга-нець, цинк, кобальт, йод), вітамінами та природними сорбентами. Тому спеціалісти НАУ запропонували ряд прийомів корекції обмінних процесів для покращення результатів трансплантації ембріонів, один з яких полягав у комплексному застосуванні цих біологічно активних речовин при підготовці телиць-реципієнтів до пересадження ембріонів. На основі проведених досліджень були розроблені:

а) спосіб підготовки тварин-реципієнтів;

б) мінеральний премікс для здійснення цього способу (Богданов Г.О., Шеремета В.І., 1997).

Крім тривалої 2-3місячної підготовки телиць-реципієнтів згодовуванням їм раціонів, збагачених вітамінно-мінеральними добавками, на основі результатів цих досліджень був розроблений другий більш ефективний прийом корекції обмінних процесів в їх організмі з метою збільшення приживлюваності пересаджених ембріонів. Суть його полягає у використанні біологічно активних речовин у період стимуляції в реципієнтів статевої охоти аналогами простагландинів. Для цього був створений препарат "Глютам". Теоретична передумова його розробки полягала у необхідності участі його субстратів в енергетичному та пластичному процесах обміну в репродуктивних органах і гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниковій ендокринній системі з метою поліпшення умов для розвитку ембріонів та стимуляції їх приживлення.

Експериментальна перевірка показала, що багаторазове введення "Глютаму" в комплексі із згодовуванням мікроелементів та вітамінізацією раціонів нормалізує у телиць процеси обміну вуглеводів та знижує БАК, створюючи в їх репродуктивних органах сприятливі умови для приживлення трансплантованих ембріонів. Так, рівень приживлюваності у цих реципієнтів становив 83,3% проти 42,9% у тварин, яким згодовували лише мінерально вітамінні добавки та 25% у контрольних.

Отже, приживлюваність ембріонів залежить від численних факторів, серед яких вирішальним є морфофункціональний стан організму реципієнта та його статевої системи, на що в значній мірі впливають умови утримання тварин, особливо кількісний та якісний рівень годівлі. Корекція обмінних процесів у організмі реципієнтів, зокрема за рахунок введення до їх раціону біологічно активних речовин, дозволяє збільшити приживлюваність пересаджених ембріонів. Ефективність методу трансплантації визначається кількістю отриманих придатних ембріонів, вихід яких у значній мірі зумовлює якість гонадотропних гормонів та рівень суперовуляції у корів-донорів.

Альтернативою суперовуляції у корів-донорів є методи культивування in vitro, що дозволяють