Однією із перспективних методик у скотарстві щодо ефективнішого використання величезного запасу гамет самок, закладеного в яєчниках, є багаторазова нехірургічна трансвагінальна аспірація незрілих ооцитів (ОРU — оvum рісk-uр), вперше запропонована М. Ріеtегsе еt аl. (1991). У поєднанні з методом культивування і запліднення in vitro ОРU найближчим часом може стати альтернативою класичній трансплантації ембріонів у схемах МОЕТ. Цей біотехнологічний метод має низку переваг порівняно з одержанням ембріонів у схемах МОЕТ, а саме дає можливість одержання ооцитів від нестатевозрілих телиць, починаючи з 5- 6-місячного віку, що істотно скорочує генераційний інтервал, від так званих «проблемних донорів» — генетично цінних тварин, які з різних причин не можуть бути використані для відтворення та від тільних тварин без загрози втрати плода; він дешевший і має вищу повторюваність порівняно з суперoвуляцією, дає можливість від однієї тварини-донора одержати в 4 рази більше придатних ембріонів для нехірургічної трансплантації (Д.О. Мельничук, О.Є. Гузеватий, 2002).

В Україні перші телята-трансплантанти з ембріонів, вирощених in vitro великої рогатої худоби були одержані в результаті спільних досліджень науковців Інституту тваринництва УААН та Інституту розведення та генетики тварин УААН (М. Зубець, М. Безуглий, О. Гузеватий та ін., 1995).

Важливе значення для селекції сільськогосподарських тварин має отримання їх клонів. Це є єдиним методом в селекції, що дозволяє тиражувати унікальних в генетичному плані тварин. Нині розроблені методи одержання ембріональних та соматичних клонів. Перший базується на властивості тотипотентності ембріональних клітин — їх здатності розвиватись у будь-якому напрямі, що дає змогу одержувати потомків із ізольованих бластомерів ембріону на 8-32-клітинній стадії. У світі методом ембріонального клонування одержано близько 2 тис. телят. Кількість клонів, одержаних з одного зародка, не перевищувало 5 ідентичних тварин (М. Прокофьев, 2000).

Принципова різниця ембріонального і соматичного методів клонування в тому, що клонування завдяки пересадці ядер ембріональних клітин забезпечує одержання ідентичних тварин. Водночас пересадка ядер соматичних клітин тварини забезпечує одержання не тільки ідентичних між собою тварин, але й однакових за генотипом з твариною-донором соматичних клітин. Успішне соматичне та ядерне клонування нині здійснено у різних видів сільськогосподарських тварин (великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз), однак рівень одержання потомків від кількості трансплантованих реконструйованих ембріонів украй низький і коливається від 0,36 до 4% (Д.О.Мельничук, О.Є.Гузеватий, 2002).

В інститутах УААН одержано реконструйовані зародки кролів і великої рогатої худоби завдяки пересадці ядер, які в подальшому дробилися, досягали стадій морули та бластоцисти (В. Кузнєцов, 1999), а також транс’ядерні ембріони, повноцінність яких доведено народженням телят після трансплантації їх телицям-реципієнтам (М. Безуглий та ін., 2000). В Україні серед способів клонування найбільшого практичного значення набув поділ ембріонів. Половинки ембріонів приживлюються не гірше, ніж неподілені ембріони, тому й ефект трансплантації збільшується вдвічі.

Кінець XX ст. характеризується бурхливим розвитком генної інженерії. Поєднання її досягнень з експериментальною ембріологією, молекулярною біологією дозволяють на сьогодні вводити до геному тварин гени з форм, філогенетично віддалених від них, а також проводити обмін генами між видами. При введенні різних генів до зародків виявлено, що чужорідна ДНК (чДНК) може активно включатися в спадковий матеріал пронуклеусів, експресуватися та успадковуватися нащадками. Завдяки цьому отримують тварин з ознаками, які при застосуванні традиційних методів схрещування і селекції отримати неможливо. Нові ембріологічні та молекулярні методи докорінно змінили традиційний підхід до розведення тварин. Вони дозволяють вести селекцію на рівні генотипу, а не лише фенотипу. Крім того, за допомогою генної інженерії розроблено методи, що дозволяють отримувати від тварин субстанції, які раніше отримували лише вакцинацією і в обмеженій кількості. Основним підґрунтям отримання трансгенних сільськогосподарських тварин є трансплантація ембріонів. Нині генна інженерія тварин розвивається в таких напрямках:

- отримання тварин-біореакторів, що продукують біологічно активні білки для медицини та інших потреб;

- інтеграція в геном сільськогосподарських тварин генних конструкцій, що регулюють обмін речовин, а відповідно і параметри продуктивності тварин з подальшим використанням їх у селекційному процесі;

- створення трансгенних тварин-донорів для ксенотрансплантації;

- моделювання генетичних патологій і аномалій людини;

- отримання трансгенних тварин, генетично стійких до ряду хвороб.

Комерційне використання тварин-біореакторів з метою отримання рекомбінантних білків пов?язане із: синтезом білків у молоко з наступним очищенням і використанням; синтезом білків у молочній залозі трансгенних сільськогосподарських тварин з метою зміни складу та властивостей молока (Зінов?єва Н.А.та інші, 2001).

Об'єм світових потреб людства у більшості білків складає близько 10 кг на рік. Тому ряд комерційних фірм займається отриманням трансгенних тварин з експресією трансгена в молоко з метою наступного використання білка для потреб людини. Ці роботи проводяться незважаючи на те, що сьогодні лише два рекомбінантних білки (hFIX I h?1AT), що продукую-ться сільськогосподарськими тваринами, допущені до клінічних випробувань для подальшого використання людиною (Гольдман І.Л. та інші, 2002).

Не менш важливим є отримання генетично модифікованих тварин, які експресують у молочній залозі рекомбінантні білки, що змінюють якість молока, надаючи йому нових властивостей. Крім того трансгенез, при умові використання отриманих генетично модифікованих особин у відтворенні і селекції, є потужним джерелом генетичної мінливості.

Використання в системі великомасштабної селекції