Вугілля північного району було вищої якості, а його видобуток - більш рентабельним. Оскільки експлуатація цього родовища почалася лише під час Першої світової війни, видобуток вугілля розтягнули на більш тривалий час, але вже наприкінці 1950-х років він не задовольняв потреби країни. З 1958 року імпорт вугілля перевищив його експорт. У 1980-х роках більшість шахт не працювали, останню шахту закрито в 1992 році.

Протягом ХІХ століття значними темпами добуваються залізні і цинкові руди у Самбра-Мааському басейні. У наші дні їх видобуток припинився, але продовжують діяти підприємства з очищення металевих руд. Виробництво цементу зосереджене в Льєжі, крейду та вапняк добувають у Турні. У Кемпенланді ведеться видобуток піску (для виробництва скла).

ВВП

У 2000 році валовий внутрішній продукт Бельгії становив 259 млрд. доларів США (найбільшу частку у ВВП отримано за рахунок сфери послуг - 72,6%, частка промисловості -26%, сільського господарства - 1,4%). У підрахунку на душу населення валовий внутрішній продукт країни становить 25,3 млрд. доларів США.

Зайнятість

Бельгійські робітники відрізняються високою професійною кваліфікацією, а технічні школи готують робітників вузької спеціалізації. Країна має досвідчені сільськогосподарські кадри, зайняті у високомеханізованих господарствах в центрі і на півночі Бельгії. Однак перехід до постіндустріального суспільства, в якому перевага віддається сфері послуг, призвів до значного і стабільного безробіття, особливо у Валлонії. Станом на 2000 рік рівень безробіття становив 8,4%.

Загальна кількість зайнятих у 1999 році становила 4,34 млн. осіб, з них 73% працювали у сфері послуг, 25% - у промисловості, 2% - у сільському господарстві.

Промисловість

Виробничий сектор становить близько чверті всього ВВП. Домінуючі галузі промисловості - металургія, хімічна, текстильна, харчова. В наш час швидкими темпами розвивається транспортне машинобудування.

Металургія

Більшість старих металургійних заводів розташовувалися біля вугільних шахт навколо Шарлеруа і Льєжа або поблизу родовищ залізної руди на самому півдні країни. Більш сучасний завод, який використовує високоякісну імпортну залізну руду, розташований уздовж каналу Гент-Тернезен на північ від Гента.

Для виробництва кольорових металів Бельгія здавна використовувала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду доводиться імпортувати. Крім того, у Бельгії виробляються мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець.

Забезпеченість сталлю і кольоровими металами стимулювала розвиток важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються верстати, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Крім великих військових заводів, зосереджених в Ерсталі та Льєжі, заводи з виробництва важких верстатів відносно невеликі. В Антверпені знаходиться судноверф, що випускає судна міжнародного класу.

У Бельгії немає власної автомобільної промисловості, хоча там розміщені іноземні автоскладальні заводи, чому сприяють низькі мита на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. Фламандські міста і Брюссель розмістили в себе заводи іноземних автовиробників, тоді як заводи з виробництва тракторних причепів і автобусів розміщені по всій країні.

Хімічна промисловість

Друга за значенням галузь промисловості країни - хімічна - почала розвиватися в ХХ столітті. Як і в інших галузях важкої індустрії, її ріст стимулювався наявністю вугілля.

До початку 1950-х років Бельгія виробляла такі основні види хімічної продукції - сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів були розміщені у промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були дуже слабко розвинуті. Однак після 1951 року в порту Антверпена були збудовані нафтосховища, а "Петрофіна", головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в будівництво нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне місце належить виробництву пластмас.

Текстильна промисловість

Бельгія є великим виробником бавовняних, вовняних і лляних тканин. Традиційні ремісничі виробництва - плетиво мережив, виготовлення гобеленів і шкіряних виробів - значно скоротили випуск продукції, але деякі з них ще діють у розрахунку на обслуговування туристів.

Переробка алмазів

Бельгійське місто Антверпен - світовий центр з ограновування і продажу діамантів. У фірмах Антверпена зайнята приблизно половина світових різьбярів алмазів, і вони забезпечують майже 60% світового виробництва оброблених діамантів. Ювелірні прикраси (переважно намиста), виготовлені в Бельгії, розходяться по всьому світі. В останні роки намітився спад у цій галузі виробництва, викликаний старінням кваліфікованих кадрів (в основному жінок) і повсюдним використанням ручної праці. Щоб запобігти занепаду цієї галузі промисловості, уряд відкрив школи з підготовки молодих кадрів у містах Монс і Бенше.

Сільське господарство - інтенсивне, високопродуктивне. У країні переважають дрібні і середні фермерські господарства. Провідні галузі - м'ясне і молочне тваринництво, овочівництво, виробництво зерна. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Бельгія - одна з найбільших у Європі країн з виробництва молока і молочних продуктів. Виробляють також яловичину й свинину. Розводять велику рогату худорбу, свиней, курей.

Сільське господарство в кожному районі країни має свої особливості. В Арденнах вирощується невелика кількість культур. Виняток становить родючий район Кондроз, де сіють жито, овес, картоплю і кормові трави (переважно, для великої рогатої худоби).

Центральні вапнякові плато Ено і Брабанта з глинистими ґрунтами використовуються під посіви пшениці і цукрового буряка. В околицях великих міст вирощують фрукти й овочі. У центральному регіоні в малих кількостях практикується розведення домашньої худоби, хоча на деяких фермах в околицях Брюсселя і на захід від Льєжа розводять коней (у Брабанті) і велику рогату худобу.

У Фландрії переважають невеликі ферми, а тваринництво і молочне господарство більш розвинуті,