ЗМІСТ
ВСТУП
Пеларгонія — одна з найпопулярніших культур, використовуваних як в інтер'єрі, так і у відкритому ґрунті, її вирощують майже у всіх країнах світу, від Аляски до Австралії
В Європі пеларгонія з'явилася не тільки в Англії, насіння багатьох видів було завезене до Голландії на початку XVIII століття, а в XIX столітті її вирощували практично по всій Європі. На сьогоднішній день популярність пеларгонії зросла, завдяки виведенню різних сортів з величезною різноманітністю форми квіток: простих, махрових, розоцвітих, тюльпанів, кактуси подібних. Спектр забарвлень коливається від білої, рожевої, оранжевої, пурпурної, малинової, бузкової до фіолетової і майже чорної, а також двоколірної. Не менш прекрасне і листя, особливо з груп двох - і трьохколірних сортів. Окрім Британсько-європейського товариства любителів герані і пеларгонії (BEGS), не менш авторитетним є Товариство любителів герані і пеларгонії в Великобританії (BPGS).
Популярна пеларгонія і в Україні – ще до революції зональні пеларгонії вважалися найважливішою прикрасою садових ваз, клумб, а велико квіткові пеларгонії впродовж багатьох років являються однією з найпоширеніших рослин в групі красиво квітучих.
Джон Традескант одержав декілька екземплярів P. triste від французького ботаніка Рене Морена, а той, у свою чергу, привіз її з своїх тропічних подорожей по Південній Африці. Саме ця рослина поклала початок серйозної селекційної роботи. Зараз є декілька тисяч сортів цієї прекрасної культури, одержані шляхом схрещування представників природної флори.
Назва пеларгонії походять від грецького слова (pelargos) — журавель. Справа в тому, що стовпчик маточки квітки після запилення розростається в довгий «дзьобик», дуже схожий на дзьоб журавля.
Метою і завданням роботи було вивчення екологічних особливостей вирощування Роду Пеларгонія в оранжерейних та кімнатних умовах.
У завдання дослідження входить:
1. Вивчення морфологічних особливостей Роду Pelargonium;
2. Вивчення способів розмноження Р. zonale;
3. З’ясування найбільш оптимальних умов, які необхідні для росту і розвитку досліджуваних видів рослин;
4. Проведення фенологічних спостережень за Pelargonium zonale;
5. Дослідження онтогенезу Pelargonium zonale та Pelargonium angel
6. Дослідження хімічного складу і фармакологічних властивостей в Pelargonium zonale;
7. Вивчення ролі Роду Pelargonium у фітодизайні.
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Слободчакова Е.С. – «Герань или пеларгония». В цій книзі подані різні сорти та новинки селекції, особливості догляду і утримання, розмноження і захист рослин. Також подано способи використання Роду Пеларгонії, не тільки в кімнатному інтер’єрі а також у відкритому ґрунті.
Бунін В.А. – «Цветоводство. Практикум». В практикумі подано матеріал для проведення лабораторних занять. Приведені приклади, дані норми для розрахунку площі парників, розсадників, теплиць, визначення асортименту квітучих та декоративно-листяних рослин відкритого та закритого ґрунту.
Степура М.Ю., Степура А.В. – «Зимний сад в домашних условиях». В книзі подано основні принципи вирощування декоративних рослин в ґрунті. Опис біологічних особливостей біля 450 видів культурних рослин, та способи і методи догляду за рослинами, та їх розмноження та лікування.
Крупичева И. – «Комнатное цветоводство. Уход за растениями. 300 вопросов и ответов». В книзі зібрано матеріали про те, як розмістити рослини в інтер’єрі Вашого будинку, які вазони краще вибрати для тих чи інших квітів, скільки рослин можна посадити в один вазон, як правильно підібрати субстрат, як його підливати і підгодовувати, як правильно вибрати освітлення і при якій температурі вирощувати рослини.
Кустова О. Онтогенез ocimum basilicuv L
Дослідження проводились за методами вивчення онтогенезу рослин. За основу брали класифікацію вікових станів рослин з використанням індексів запропонованих О. В. Смирновою зі співавторами. Експеримент проводили в лабораторно – тепличних умовах, та у відкритому ґрунті. Це дало змогу простежити фенологічні етапи розвитку виду та виділити характерні ознаки всіх його вікових етапів. Біоморфологічну характеристику складали на основі вимірів 20 особин.
Хартман Хадсон. – «Розмноження рослин:практичний посібник для професіоналів та любителів». Книга професіоналів Каліфорнійського університету – доступно обширно та поглиблено подано опис по розмноженню рослин. Мітить всі необхідні дані по морфології і ембріології рослин і розглядає питання, зв’язані з технікою розмноження насінням та вегетативним способом.
Зінченко О. І. «Біологічне рослинництво». Висвітлено екологічні, біологічні та агротехнічні особливості рослинництва. Викладено суть взаємозв’язку біоценозів і створених агро екосистем, заходи поліпшення екологічних умов, на полях. Приділено увагу ролі екологічних факторів ґрунту в альтернативному рослинництві. Для студентів і викладачів агрономічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Барна М. М. «Кімнатні рослини у навчально – виховному процесі з біології». У навчально – методичному посібнику наведені біологічні особливості понад 100 видів кімнатних рослин, описані можливості їх використання у навчально – виховному процесі з біології.
Русакова Ю. В. «Озеленення балконів». Подані поради щодо добору рослин і особливостей догляду за ними, оформлення інтер’єру тощо. Видання розраховане на широкий читацький загал.
2. МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Фенологічні спостереження за P. zonale
Для проведення досліду послідовних спостережень за P. zonale було заготовлено та виявлення їх окремих фенологічних фаз в період вегетації. 200 живців взяті з однієї трьох річної маточної рослини бічні пагони поточного року приблизно однакової товщини довжиною 5-7 см.
50 живців поміщено в субстрат для подальшого вкорінення. Землесуміш пухка, поживна (рН 5,8 - 6,5), приготовлена з дернової землі, листяної землі, перегною, піску (2:1:1:0,5).
150 живців було поміщено для укорінення у воді з деревним вугіллям:
27.04. – довжина корінців досягала 1,5 см;
01.05. – живці було висаджено в контейнер 9 см;
Оптимальна температура коливалася в межах 18 – 20 °С.
Фенологічні спостереження над рослинами проводились в другій половині дня, регулярно (весною - щоденно, літом через кілька днів. Було відмічено такі фенологічні фази:
-