- початок росту;

- поява бутонів;

- початок цвітіння (повне розпускання однієї або кількох перших квітів на рослині);

- масове цвітіння;

- кінець масового цвітіння;

- повне відцвітання рослини;

- достигання плодів і насіння;

- квітка втрачає своє декоративне значення.

В процесі дослідження виникли труднощі через зараження рослин грибком Pytyium olebarium. В результаті 125 живців було втрачено. Грибок також негативно вплинув на ріст і розвиток виживши рослин.

Рослини було поміщено у такі умови:

- теплиця;

- відкритий ґрунт;

- кімната при дуже слабому освітленні;

- штучне освітлення.

Кількісне визначення аскорбінової кислоти в P. zonale

Метод ґрунтується на здатності аскорбінової кислоти відновлювати 2,6 – дихлорфеноліндофенол, який в кислому середовищі має червоне забарвлення. При відновленні забарвлення знебарвлюється, у лужному середовищі забарвлення синє. Для запобігання руйнування аскорбінової кислоти досліджуваний розчин фільтрують в кислому середовищі лужним розчином дихлорфеноліндофенолом до появи рожевого забарвлення. Точному визначенню аскорбінової кислоти можуть завадити інші речовини, що легко окислюються, такі як глютатіон, цистеїн та інші.

Для розрахунку вмісту аскорбінової кислоти в таких продуктах як капуста, картопля, хвоя, шипшина використовують формулу:

, (1)

де х – вміст аскорбінової кислоти в мг на 100 г продукту;

0,088 – перерахований коефіцієнт (1 мл, 0,001 н, 2,6 - дихлорфеноліндофенол відповідає 0,088 мг аскорбінової кислоти);

А – результат титрування 0,001н розчином 2,6 - дихлорфеноліндофенол, мл;

Б – об’єм екстракту взятий для титрування, мл;

В – кількість продукту взятого для аналізу, г;

Г – загальна кількість екстракту, мл;

100 – перерахунок на 100 г продукту.

Онтогенез P. zonale та P. angel

У лабораторних умовах та в теплиці з’являються сходи P. zonale шосту-восьму добу, а P. angel на дві доби пізніше. У відкритому ґрунті в умовах природної волого - забезпеченості сходи з’являються значно пізніше – на двадцяту добу

Латентний період – стан спокою насіння (se) та низької метаболічної активності зародка.

Віргінільний період - сходи (p) змішане живлення за рахунок речовин насіння та перших асимілюючих листків, зберігається зв'язок зародка з насіниною;

ювенільний (J) – простота організації, втрата зв’язку з насіниною, наявність зародкових структур;

іматурний (im)-наявність проміжних ознак, поява деяких рис дорослої будови, зміна типу наростання, початок галуження;

віргінільний (v)повністю сформовані вегетативні риси дефінітивної форми, репродуктивні органи відсутні.

Генеративний період- молодий генеративний (g№) поява репродуктивних пагонів, інтенсивний ріст та формування ,ознак відмирання не спостерігається;

середньо генеративний (gІ) максимум ростових та репродуктивних процесів, врівноваженість формоутворення та відмирання;

- старий генеративний (gі) зниження відносної участі репродуктивних пагонів, переважання відмиранням над новоутворенням;

Синильний: субсенільний (ss) відсутність плодоношення, деколи є абортивні репродуктивні органи;

синильний (s) повне спрощення вегетативної будови, накопичення відмерлих частин організму;

відмерлий (sc)відсутність живих пагонів.

3. ПРИРОДНІ УМОВИ ЗРОСТАННЯ

У роді Пеларгонія налічується близько 250 видів із яких майже 170 виростають в Південні Африці, головним чином в Капській провінції.

Капські гори – найменший за площею фізико – географічний район Африки, який виділяє себе своєрідністю природних умов, завдяки розміщенню на березі океану, охолодженого Бенгельським потоком, в області субальпійського клімату з сухим літом, і великою розмежованістю рельєфу. Капська гірська система складається з багатьох коротких середньої висоти антиклінальних хребтів прилягаючих паралельно один до одного вздовж південно-західного і південного узбережжя Африки. Сформовані твердими нижньопалеозойськими породами, перетерпівши складчастість в верхнім палеозолі і омолоджені набагато пізнішим підняттям хребта, вони мають глибинний рельєф і досягають найбільшої висоти (біля 2300 м.) на півночі в горах Завар. В південній частині Капська система розпадається на великі ізольовані хребти і масиви які піднімаються серед прибережної рівнини. На південно-заході і півдні гора підходить під кутом до узбережжя, вирізаними зручними бухтами.

Для капської гірської території, особливо для південно-західного узбережжя материка, характерний субтропічний клімат з холодним максимумом опадів і літньою сухістю. Дощі починаються в квітні і особливо великими бувають з липня по вересень, а потім припиняються, так як вологі західні вітри відходять до півдня. Кількість опадів майже рівномірна, не перевищують 750 мм. на рік і тільки західні схили найбільш високих хребтів випадають більше 1000 мм. на рік. Внутрішні впадини особливо Мале Кару, дуже сухі (150-300 мм. в рік) і не придатні до землеробства. Навіть прибережна рівнина на сході получає більше ніж 400 мм. в рік і потребує штучного зволоження.

Капські гори відрізняються від решти Південної Африки не тільки режимом опадів, а й розміщенням своєрідної флори, яка по зовнішньому вигляду нагадує середземноморську. В цьому районі переважають зарослі кущів з малою сірувато- і голубувато - зеленою листвою з родини вересових і рутових. Рідко, особливо на скелях повернених до океану, зустрічаються невеликі масиви рідкісних дерев і сосен та диких плодових дерев. Великі площі між ділянками кущів і лісів, покриті травами з наявністю цибулин клубнів і кореневищних форм із родин амарисових, ірисових, орхідних і губоцвітих. Характерні також безсмертники, цинерії та інші складноцвіті.

Капські гори є центром поширення багатьох декоративних рослин.

4. МОРФО-БІОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОДУ PELARGONIUM

Рід Пеларгонія — Pelargonium L'Her — відноситься до родини геранієвих — Geraniaceae Juss — і характеризується наступними ознаками:

1. Однорічні або багаторічні трав'янисті рослини або чагарники.

2. Наземні стебла звичайно прямостоячі, тільки у деяких видів що стеляться або звисають, зокрема, у пеларгонії плющелистної.

3. Листорозміщення почергове або супротивне, з прилистками. Прикореневі листки на довгих черешках, а стеблові – майже сидячі, перистолопатеві, пальчато - або перисторозсічені. У деяких видів листкова пластинка цілокрая або зубчаста. Ступінь розчленування листкової пластинки дуже різний: її форма коливається від лопатевої (розтин складає біля 1/3 довжини) до роздільної (більше 2/3) і до