Група Е — Ангельські (P. angel).

Це оригінальні культури, отримані при схрещуванні П. курчавої і П. королівської, зазвичай мають невелике за розмірами листя і квітки. Більшість відноситься до чагарників відкритого ґрунту, але є деякі, більш придатні для підвісних корзин. Рослини даної групи відрізняються дуже рясним цвітінням, іноді квітки покривають всю поверхню куща.

Група F — Унікальні пеларгонії Unique.

Більшість сортів цієї групи отримана у середині XIX століття. Іноді вони мають двоколірне листя. Деякі особливо популярні сорти, серед любителів відомі як «Унікальні гібриди».

Група G — Сукуленті пеларгонії Succulent pelargonh.

Це одна з найцікавіших груп. Рослини відрізняються значною різноманітністю зовнішнього вигляду, багато хто нагадує кактуси або інші сукуленти. Термін сукуленті походить від латинського succus, що означає «товстий, м'ясистий» і саме такі стебла мають більшість сукулентних пеларгоній. В той же час серед них зустрічаються і рослини з здерев'янілим укороченим стеблом, що нагадують за зовнішнім виглядом бонсай.

Група Н— «Дикі» пеларгонії Willd

У цю групу об'єднані види пеларгоній, які виростають в природних умовах і поступово вводяться в культуру.

Сукуленті і «дикі» пеларгонії відрізняються примхливістю й розмаїтістю зовнішнього вигляду. Це можуть бути типові циліндричні дерева, сланкі форми, прямостоячі чагарники. Багато видів представляють таку життєву форму, як геофіт. У науковій ботанічній літературі дається наступне визначення терміна: «Це трав'янисті рослини, органи вегетативного поновлення яких (бульба, кореневища, цибулина) розташовані на деякій глибині під землею». Для пеларгоній таким органом найчастіше є кореневище.

Вражає розмаїтість форми листової пластинки. Вона міняється від практично цільної до розсіченої настільки, що лист схожий на листи папоротей і навіть на пагони аспарагуса або куширу. Характер розсічення може бути пальчастим або пір'ястим.

Не менше вражає й будова квітки. При збереженні п’яти пелюсткового типу, форма, розміри, маркування й положення пелюстків зовсім різні. У деяких видів квітки із практично однаковими пелюстками, в інші розміри верхніх двох значно більше, у третіх навпаки, більші нижні пелюстки. Пелюстки можуть бути розташовані під кутом 90° і навіть 180° стосовно осі квітки, найчастіше це стосується верхніх пелюстків.

Як і більшість кімнатних рослин, пеларгонія розмножується вегетативним і насінним способами.

Зелене живцювання — найбільш поширений вегетативний спосіб розмноження роду Pelargonium, його можна проводити впродовж практично всього року, але найсприятливіший період лютий – квітень і липень – вересень. Для зеленого живцювання використовують верхівкові і стеблові живці. Їх зрізують з двома листками, довжина живця 5-10 см. Зріз роблять, гострим ножем або бритвою, при використанні тупих інструментів виникає небезпека появи гниття різного походження. Зріз необхідно підсушити протягом 20-60 хвилин. Щоб зменшити випаровування води видаляють 1/3 або 1/2 листової пластинки.

У промислових умовах вкорінення живців проводять в парниках на стелажах, в ящиках або безпосередньо у вазонах, діаметром 5-7 см. У останньому випадку рослини швидше розвиваються і раніше цвітуть.

Укорінюють живці, у піску або суміші з дернової, листової, перегнійної землі і піску в співвідношенні; 2:1:1:0.5. Добре укоріняється пеларгонія і у воді. У банку ємкістю 0,5 л поміщають не більше 4-5 живців. Оптимальна температура вкорінення - 18°С, при збільшенні температури живці притіняють. Коріння утворюється протягом 3-4 тижнів. Укорінені живці висаджують на глибину 2-4 см. Після посадки їх рясно поливають. Проте надмірна вологість негативно позначається на рослинах, їх коріння і нижній частини стебла легко загнивають, тому надалі полив скорочують. Субстрат зверху повинен бути злегка сухуватим. Листя можна періодично обприскувати.

Пересадку вкорінених живців в вазони слід проводити дуже обережно, оскільки, тонкі корінці дуже крихкі і легко обламуються. Перевалювання вкорінених рослин в вазони більшого розміру дозволяє обійтися без пошкоджень кореневої системи. Перед перевалюванням рослини обов'язково поливають.

Не менш поширено насіннєве розмноження роду Pelargonium.

Розсада пеларгонії, що вирощується з насіння, дуже компактна і утворює красиві кущики з великими першими «шапками» квіток.

Досить легко можна самостійно одержати насіння пеларгонії шляхом штучного запилення, знаючи його особливості.

Для збереження тих же комбінацій ознак, які характерні для певного сорту, використовують лише насіння, одержане при схрещуванні батьківської пари, так зване перше покоління F1. Відома за кордоном серія насіння Orbut -це насіння строго першого покоління.

Цілий ряд сортів являє собою «спорти» (sports) — результат вегетативних, зазвичай брунькових, мутацій. Вони виникають в точках росту, які знаходяться в бруньках багаторічних рослин. Природно, що подальше розмноження цих рослин для збереження необхідного комплексу ознак проводиться тільки вегетативним шляхом - живцюванням.

Сіянці, одержані з насіння, поміщають кожен в окремий вазон, в умовах оранжереї їх звичайно висаджують на стелаж з рихлим, дуже родючим ґрунтом і добрим дренажем. Між сортами необхідно залишити невеликий простір для ізоляції.

Для успішного запилення і зав'язування насіння необхідні наступні умови: температура – 18-22 °С, інтенсивне розсіяне світло, помірна вологість повітря.

У P. zonale пилок в тичинках дозріває раніше, ніж яйцеклітина зародкового мішка в зав'язі. Ще в бутоні і в перший день розкриття квітки тичинка легко розсипається маточка ж готова до запилення не раніше, ніж на другий день.

М’яким пензликом пилок обережно переносять з однієї квітки на іншу, не рідше ніж раз на тиждень. Ряд сортів самозапилюються. У разі запилення комахами неможливо контролювати процес отримання певних сортів.

Утворення коробочок відбувається дуже швидко. Через 2-3 дні після запилення віночок обпадає, зав'язь починає рости, витягуючись в довжину . Плоди дозрівають через 30 - 40 днів. У одному суцвітті може бути до 45 коробочок, їх збирають, коли сформований плодик набуває коричневого забарвлення і починає розгортати пухнасті крилатки.

Насіння пеларгонії