В енергоінформаційному відношенні індикаторна рамка повинна бути як би продовженням рук оператора біолокації.

Всі біолокаційні рамки можна розділити по направленню їх осі обертання на індикатори вертикальної і горизонтальної дії. До перших відносяться івові і виноградні лози, петля “Хортмана” (металічна лоза), універсальна рамка; до других належать рамочні індикатори: Г-подібні, П-подібні і ін., що обертаються по горизонтальній полосці.

Індикатор окремої форми призначений для виконання якого-небудь одного виду робіт. Так, вилочна лоза (дерев’яна або металічна) в основному використовується при пошуку води.

Г-подібні і П-подібні індикатори застосовуються для пошуку навколишнього середовища ( пошук геопатогенних зон, пустот в землі, концентрацій в атмосфері шкідливих для людини продуктів тощо).

Існує також набір рамок-індикаторів для медичної діагностики. До них відносяться, наприклад, Г-подібні індикатори, які мають в горизонтальній частині декілька скручених витків.

Маятник, так же, як і “чарівна лоза”, являється старійшим магічним інструментом. Розміри і форми маятників визначаються їх призначенням, тобто ціллю тої роботи, в яких вони використовуються.

При різних формах, маятники повинні мати на кінці загострення. Вага маятника – від 40 до 150 гр.

По своїй формі маятники бувають циліндричні, сферичні, конічні, грушевидні, спіралевидні та ін. В практиці біолокації на даний час використовуються такі види маятників. Для “мысленной” біолокації – маятники із загостреним кінцем, для медичної діагнстики – шаровидні, конусні, для роботи на місцевості – спіральні, конусні, циліндричні.

Початкові вправи з рамками.

Для початкового навчання краще всього підійдуть залізні або мідні рамки.

Залізні рамки легко координуються і тому ними краще користуватися в закритому приміщенні. Мідні ж не піддаються корозії і можуть застосовуватися всюди.

Рамки виготовляються діаметром від 2 до 3 мм. Для їх виготовлення можна з успіхом користуватися “напівфабрикатами”. Коли рамки готові, їх потрібно взяти в руки, відчути удобні вони для вас, чи ні, і обов’язково помітити одну з них. Це потрібно для того, щоб в кожній руці знаходилась одна і та ж рамка.

Зберігати рамки потрібно в чистоті. Після роботи з ними, в кінці дня, індикатори потрібно промити під струменем холодної води і насухо витерти. Індикатори найкраще всього тримати в поліетиленовому пакеті.

Для стабільної роботи оператор повинен використовувати тільки свої рамки і нікому їх не передавати в руки, навіть на деякий час. Тому, що енергетика іншої людини як би паралізує їх дію.

З часом рамки привикнуть до свого хазяїна і стануть продовженням його рук. При цьому робота виконується набагато точніше.

Для початку потрібно навчитися тримати рамки в руках. Обидві рамки тримають в легко зігнутих кулаках. Руки знаходяться на ширині плеч і на рівні пояса. Важливим моментом повинно бути наявність прямого кута між зігнутими руками і плечем. Крім того, горизонтальні частини рамок потрібно тримати на 3 –5 ° нижче горизонту.

Тепер перейдемо до вправ.

Вправи з однією рамкою.

Вправи з двома рамками.

Почнемо вправи з того, що “навчимо” рамки давати нам відповіді своїми рухами і будемо провіряти їх правильність.

Взявши в руки рамки, станемо в робочу позу, наприклад, перед шафою своєї кімнати. Зосередимся і подумки скажем: “Передімною стоїть собака”. Так як ви стоїте перед шафою, то рамки повинні заперечити і розвернутися (права – вправо, ліва –вліво). Цей поворот рамок буде вважатися відповіддю “ні”.

Тепер подумки скажіть “Передімною знаходиться шафа”. Це правда, і рамки повернуться права – вліво, ліва – вправо. Цей поворот буде вважатися відповіддю “так”.

Наступним етапом в освоєнні рамок будуть вправи, в яких індикатори можуть “сказати” оператору певну інформацію. Для цього попробуйте, взявши в руки рамки, дати їм певну задачу. Наприклад, проходячи по кімнаті або коридору, “заставте” рамки повернутися всередину (показавши тим самим відповідь ”так”), коли ви будете проходити повз місце, де на стіні висить репродукція, картина, календар тощо. Рухатись при цьому треба легко, рівномірно, нівякому разі не зупинятись, не реагувати на жодні посторонні звуки, шум тощо.

Дальше попробуєм зробити вправу, яка стоїть в пошуку схованого предмета. Для такого роду вправ необхідно виповняти 2 вимоги. Перша – це представити подумки образ схованого предмета і деякий час утримувати його в своїй думці. Друга – дати постановку рамкам, щоб вони, коли оператор проходить повз предмет, зреагували і тим самим показали своїм рухом, що предмет знаходиться рядом з вами. Зазвичай реакція рамок проявляється “так” (рамки сходяться всередину).

Рухатись потрібно легко і рівномірно, втримуючи образ предмета. Якщо виповняти ці потреби, то, порівнявшись з предметом, рамки зреагують.

Щоб закріпити навики пошуку предмета, можна зробити ще одну вправу.

Ви берете 2 однакових тарілки, перевертаєте їх і ставите на стіл. Під одну із них хтось повинен поставити невеликий по розміру олівець. Задача заключається в тому, щоб вказати на тарілку, під якою лежить олівець.

Ви підходите до любої, вибраної вами тарілки і задаєте наугад питання – постановку: “Олівець лежить тут?” . В цьому випадку рамки повинні підтвердити чи наоборот відкинути ваше питання.

Починаючи навчання біолокації, можна робити перші вправи на відкритому повітрі: надворі, в парку, в лісі. Краще всього вчитися в теплу пору року.

Після доброго