І. В залежності від природи розчинника:

методи, засновані на використанні водних розчинів;

методи засновані на використанні неводних розчинів;

методи засновані на використанні змішаних розчинників;[11]

ІІ. В залежності від типу хімічних реакцій виділяють:

методи кислотно-основного титрування;

методи окисно-відновні, основані на взаємодії між окисником і відновником;

методи комплексоутворення, основані на утворенні малодисоційованих комплексних іонів чи молекул;

методи осадження, засновані на реакціях утворення малорозчинних сполук;

методи основані на використанні реакцій з використанням іонітів.

ІІІ. В залежності від способу визначення кінця титрування:

індикаторне титрування;

потенціометричне титрування;

амперметричне титрування;

кондуктометричне титрування;

високо частотне титрування;

оптичні методи. [12].

IV. В залежності від прийомів виділення:

пряме титрування;

зворотне титрування;

метод заміщення.

4. Розрахунки в титрометричному аналізі.

В титрометричному аналізі використовується особливий спосіб вираження концентрації – через титр.

Титр по робочому розчині чи просто титр показує число грамів речовини в 1 мл розчину [13].

У виробничих лабораторіях переважно використовують титр по речовині, яка визначається.

5. Стандартні речовини. Фіксанали??????.

Розчини, які використовуються в аналізі з точною концентрацією називаються робочими чи стандартними розчинами.

Точку концентрацію таких розчинів встановлюють кількома способами [14].

Якщо речовину можна одержати в хімічно чистому вигляді, стійка при зберіганні, добре розчиняється і його склад відповідає формулі, то точну концентрацію визначають по точній наважці.

В більшості випадків в якості стандартних розчинів використовують такі розчини, титр яких не може бути визначений по точній наважці.

Тому розчини цих речовин контролюють по приблизній концентрації. З подальшими визначенням їх точної концентрації за допомогою іншої речовини [9].

В практиці сучасного аналізу широке використання мають титровані розчини, які готуються з ????????. Фікса?????? представляє собою запасну трубку з кількістю речовини, яка необхідна для приготування 1 л розчину.

6. Схема титрометричного визначення.

Для проведення титрометричного визначення необхідні стандартні чи роботі розчини [15].

Приготування розчинів включає три етапи:

Розрахунок наважки;

В???? наважки;

Розчинення наважки.

Один із розчинів відбирають піпеткою і переносять строго визначену кількість в конічну колбу для титрування. Після чого додають індикатор і добавляють невеликими порціями другий розчин із в?????. Сам процес додавання одного розчину до іншого називається титруванням [13].

При проведенні титрування не обмежується одним чи двома визначеннями, а проводиться титрування не менше, чим до трьох подібних результатів.

Важливим моментом в титрометричного визначенні є встановлення точки еквівалентності.

7. Визначення точки еквівалентності.

Точність титрометричного визначення в значній мірі залежить від правильності установки точки еквівалентності [16].

Всі способи визначення точки еквівалентності можна розділити на три групи:

самоіндикація;

використання спеціальних індикаторів;

фізико-хімічні способи.

В аристометричному методі до розчину з Cl- добавляють стандартний розчин нітрату срібла. При???????? закінчується тоді, коли наступна капля розчину нітрату срібла не визве утворення нових кількостей осаду хлориду срібла. Титрований (титрований) розчин повністю просвітлюється над осадом. Такий прийом називається методом просвітлення [9].

В методиці рівного помутніння титрування закінчується тоді, коли дві проби, одну приймають за стандарт, дають однакове помутніння.

До індикаторів відноситься велике коло органічних і неорганічних речовин, які дозволяють встановити точку еквівалентності по зміні кольору [11].

На даний час все більше використовують фізико-хімічні методи ідентифікації.

ІІ. Теоретичні основи методу осадження

1. Основи методів осадження

методи осадження засновані на використанні реакцій, які супроводжуються утворенням осадів.

Точка еквівалентності в цих методах збігається з моментом, коли осадок перестає утворюватися. В більшості випадків точка еквівалентності визначається з допомогою індикатора або фізико-хімічним методом.

Для титрометричного осадження використовується незначне число реакцій осадження. Перш за все це реакції між Ag+ іонами та Cl-, Br-, J-, SCN- іонами, а також між Zn+ іонами та K4[Fe(CN)6]та меркурометрично [17].

Широкому використанню в титрометрії реакцій осадження заважає оборотність процесу осадження, незначна швидкість багатьох реакцій осадження, побічні явища при осадженню і трудність з визначенням точки еквівалентності.

2. Характеристика методів осадження.

До найбільш відомих методів осадження відносять аристометрію, меркурометрію та родонометрію.

Аристометрія основана на реакції утворення малорозчинних солей срібла з глогенідами. В якості титранта застосовують нітрат срібла:

доданометрія основана на утворенні малорозчинної са??? срібла AgSCN. В якості титранта використовують KSCN чи NH4SCN:

[12].

3. Способи ???кації точки еквівалентності.

в методі осадження для встановлення точки еквівалентності використовують такі способи.

Безіндикаторне титрування основана на реакції між Agr- іонами та галогенід – іонами. Стандартний розчин утворення нових кількостей осаду.

Цей спосіб мав значення до розроблення індикаторних методів.

Метод Мара, оснований на використанні в якості індикатора ????О4. спосіб використовується для визначення хлоридів і бромідів аритометричним методом в нейтральному середовищі, так як хромат срібла розчиняється в кислотах.

Хромат іони утворюють з іонами срібла червоний осад Ag2CrO4 більше розчинний ніж AgCl. Тому після випадання білого осаду AgCl в момент точки еквівалентності надлишок титранта AgNO3 утворює з CrO42- осад AgCrO4, який і зафарбовує розчин в червоний відтінок. [9]

Спосіб Фологерта оснований на використанні в якості індикатора залізо-амонійних гомунів. Цей спосіб бає можливість визначити хлориди, броміди і йодиди в кислому середовищі. До аналізованого розчину добавляють надлишок родоніту в присутності залізоамонійних гомунів – NH4Fe(SO4)2·12H2O утворюється з SCN- – іонами розчинний у воді яскраво-червоний родонид заліза:

родонометричне виділення хлоридів протікає по рівнянні:

Як тільки малорозчинна сіль AgSCN випадає в осад, добавлений надлишок AgNO3 буде відтитрований, надлишок розчину NH4SCN викличе яскраво червоне забарвлення характерне для родоніту заліза. [14]

Спосіб Фаянса оснований на використанні абсорбційного індикатора, які адсорбується осадом, змінюючи при цьому свій колір. Адсорбційні індикатори являються (як ДИВО являються – просто є) органічними сполуками: данооресцин і еозин.

Зміни кольору відбуваються на в розчині, а на поверхні осаду.

Еозин (являє собою) це слабка органічна кислота. Її позначають через . Аніони еозину Е надають рожевий колір розчину для титрування, наприклад NaCl [17]. Утворені при титруванні частинки осаду AgJ адсорбують частинки J-, які знаходяться в розчині. Утворюються негативно заряджені