Трав’яна рослинність на території області представлена переважно луками заплавними, післялісовими та високогірними (посашнами).

Строкатість рослинного покриву відображається у складному геоботанічному районуванні. На території області розташовані дві геоботанічні області: європейська широколистяно-лісова та європейсько-сибірська лісостепова. Особливої специфіки рослинному покриву надають два яскраво виражені центри ендемізму та реліктовості, які розміщені у Карпатах та Західному Поділлі.

Вище верхнього лісового поясу на схилах Українських Карпат починається високогір’я. До 1700 м над р.м. простягається субальпійський пояс. Тут пролягла післялісова смуга, рослинний покрив якої складається з післялісових трав’яних і чагарникових угруповань. До суходільних лук належать не тільки рівнинні, а й гірсько-лісові луки. Основу травостоїв таких лук складають костриці звична і червона, мітлиця тонка, гребінник звичайний, трясунка середня, біловус стиснутий, пахуча трава звичайна, деякі бобові, зокрема конюшина лучна і повзуча, а також ряд представників медофільного різнотрав’я.

Післялісові луки дуже багаті лікарськими рослинами: деревій звичайний, звіробій звичайний, кульбаба лікарська, первоцвіт весняний, фіалка триколірна, чебрець звичайний, арніка гірська, оман високий та багато інших [27,с. ]

Тваринний світ.

Завдяки географічному положенню та специфіці природно-історичних умов області відзначається своєрідною рідкісною фауною. Видова чисельність фауни порівняно з іншими регіонами України значно багатша. Хребетні представлені 435 видами, ссавці – 74 видами, птахи 260 видами.

У складі фауни є види медофільних західних середньо-європейських лісів: олень благородний, косуля європейська, дикий кабан, черепаха болотяна, вугор лісовий, поширені представники Середземномор’я: плямиста саламандра, ропуха зелена, а також мешканці лісів Східної Європи та Сибірської тайги: глухар, косач полонинський. Зустрічаються види Альпійської фауни – бурозубка альпійська, тритон карпатський.

Фауну Івано-Франківської області можна поділити на три ландшафтні зони:

1) Лівобережного Придністров’я і Пруто-Дністровського межиріччя (Покуття);

2) Східного передкарпаття;

3) Українських Карпат (Горгани і Чорногора).

В Карпатах проживає ряд видів фауни, які перебувають під загрозою зникнення і потребують охорони, занесені до Червоної книги України. Ці види фауни потребують систематичної роботи щодо виявлення місць їх перебування, проведення постійного спостереження за станом популяцій та наукових досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони та відтворення. Зокрема проживають такі представники Червонокнижної фауни: борсук звичайний, видра річкова, кіт лісовий, рись, лелека чорний, глухар, тритон карпатський, саламандра плямиста, полоз лісовий, олень благородний, харіус європейський (риби р.Лімниця) та інші. [27,с. ]

Розділ 2. Об’єкти, методи дослідження.

Матеріал для написання роботи зібраний на протязі 4 років (1998-2002).

Програмою було передбачено проведення маршрутних досліджень.

Мета роботи:

вивчити видовий склад і чисельність птахів на виробничих площадках у різних типах біогеноценозів, встановлення їх структурних та функціональних показників;

дослідження змін в орнітофауні природи екосистеми під впливом техногенного забруднення;

встановлення фонового забруднення популяцій орнітофауни техногенними полютантами;

визначити найбільш інформативні види – індикатори забруднення довкілля;

розробити концепцію імпактного орнітохімічного моніторингу забруднення навколишнього середовища промисловими видами теплоенергетичних комплексів;

Було обстежено 560 га лісових масивів, долини ріки, агроценозів. Під час експедиційних робіт вивчалось поширення рідкісних видів. Розташування місць гніздування колоній голінастих (Ciconifformes), поширення та щільність гніздування лелеки білого (Cicconia ciconia L.).

Для вивчення якісного та кількісного складу орнітокомплексів використовувався маршрутний метод обліку птахів з фіксованою смугою обліків. [Приєдниска, 1986, Jarinen? Vasimen? 1977]. Перед проведенням обліків, оперативність визначення відстані від зафіксованого птаха до вісі трансекту. Для треніровки вибирали маршрут з високомозаїчними біотопами і за короткий проміжок часу (один-два тижні) пройти його 10 раз з різною швидкістю при різних кліматичних умовах. Отримані результати записували і фіксували швидкість ходу в різних умовах біотипу) погоди. Потім результати порівнювались. Результати двох-трьох обліків, які подібні на 50 – 75 % вважали задовільними, а режим проведення обліків у точні дні – близькими до оптимальних.

Початок і протяжність обліків планувався так, щоб охопити весь гніздовий сезон.

Найкращим індикатором, який дає поправки на терміни проведення обліків є активна пісня вівчарика-ковалика (Phyloscoppus cjllybyta L.), що співпадає з періодом інтенсивного співу таких ранніх гніздових птахів як дрозди (Turdus), малинівка (Erithacus rubecula L.), кропивник (Troglodytes troglodytes L.).

Обліки починали зі сходом сонця і закінчували не пізніше, ніж через 4-5 годин. Птахів фіксували, як при візуальному спостереженні, так і за голосовими сигналами.

Усі птахи, які спостерігалися, реєструвалися на схемі маршруту, де вертикальними лініями показано сам трансект і смуги по 25 м з обох сторін (головна смуга). Фіксували і птахів, які спостерігалися дальше 25 м від трансекта – додаткова смуга обліку.

Дві смуги разом утворюють загальну смугу обліку. Горизонтальними лініями відмічають межі біотипів, а пунктиром розбивається маршрут на відрізки довжиною 100 метрів.

Під час обліку самець, що співає інтерпретувався як одна пара. Виявлена сошка та група молодих птахів або зайняте гніздо теж приймались за одну пару. Середній виводок (дві дорослі особини і молоді птахи) теж вважались за одну пару.

Результати обліків зведені у таблиці, в яких також подана частка особин виду в орнітонаселенні та їх біомаса. Щільність популяції вираховується за формулою: З = 10 кп/L, де

L – довжина маршруту (з точністю до 0,1 км);

П – кількість пар даного виду, виявлених в загальній полосі маршруту.

Належність авіафауністичних елементів до екологічних угрупувань визначалось за В.П.Беліком (1994): дендрофіли, склерофіли, лімнофіли.

Розділ 3. Огляд літератури.

Для цієї бакалаврської роботи я використала таку літературу:

Воїнственський М.А. “Птахи”.

В цій книзі я дізналася про основні види птахів які зустрічаються на території України. В ній описано їх загальний вид, вікові зміни, образи життя, харчування, гніздування, характерні особливості поведінки, значення птахів в природі і житті людини. Відмічено птахів рідких, зникаючих і