Диферешфовання — процес виникнення відмінностей, між клітинами, частинами організму. Клітини набувають різних рис згідно з їх розташуванням у зародку. Вважають, що всі клітини організму мають однаковий набір генів (тотіпотентні), але під час диференціювання в одних клітинах експресуються одні гени, в інших — інші. Тому клітини відрізняються одна від одної. Ак-тивність певних генів спричиняє синтез відповідних білків, що зумовлюють диференціювання. Причини диференціювання повністю не з'ясовано. Це одна з головних проблем біології. По-рушення диференціювання в зародковий період розвитку веде до тяжких каліцтв або хвороб. Причин диференціювання багато. Однією з них є те, що під час дроблення в бластомер потрапляє різна цитоплазма, в якій розташовані ядра з однаковою спадко-вою інформацією. У зиготі внаслідок ооплазматичної сегрегації матеріал розподіляється нерівномірно. У різні бластомери по-трапляють різні частини цитоплазми зиготи, отже, кожен бласто-мер навколо ядра має власну цитоплазму, яка відрізняється від цитоплазми іншого бластомера. Можливо, якісь компоненти ци-топлазми включають у роботу потрібні гени. Ми бачили вище, що диференціювання клітин залежить і від дії індукторів. Таких систем регуляції диференціювання, мабуть, багато. Це можуть бути і гормони, тканинні гормони або чинники росту тощо. Ди-ференціювання клітин і формоутворення у рослин може регулю-ватись фітогормонами. Дію деяких з них досліджено в культурі тканин. Показано, що ауксини стимулюють розвиток коренів, а цитокініни — утворення надземних частин.

Післязародковий розвиток. Після вилуплення або народження починається післязародковий (постембріональний) розвиток тва-рини. У цей період організм вже здатний до самостійного існування та активного живлення. Характер післязародкового розвитку у різних тварин може бути різним, у зв'язку з чим розрізняють два його способи: прямий і непрямий.

У випадку прямого післязародкового розвитку вилуплюється або народжується тварина, в цілому схожа на дорослу, хоч і значно менша за розмірами. Під час післязародкового розвитку вона зазнає кількісних і якісних змін. Організм росте, змінюються пропорції тіла, утворюються зовнішні покриви, вла-стиві дорослому організму. Відбуваються статеве дозрівання, старіння та смерть. Незважаючи на свою чисельність, процеси формотворення не змінюють загальних особливостей будови тва-рин і способу їх існування.

У тварин з непрямим післязародковим розвитком вилуп-люється личинка, що значно відрізняється від дорослого ор-ганізму будовою і способом життя. У малорухливих тварин на личинковій стадії розвитку відбувається розселення виду. На-приклад, личинка беззубки (жабурниці) з зубчастими стулками черепашки вільно плаває, потім прикріплюється до шкіри риби. Тут молюск продовжує рости, розвиватися до певного рівня, зго-дом залишає тіло риби і опускається на дно водойми. Так мало-рухливі беззубки за допомогою риб потрапляють у нові місця.

У земноводних тварин личинка (у жаби це пуголовок) живе у воді, має зовнішні зябра, хвіст з хвостовим плавцем та інші оз-наки водної тварини, живиться рослинною їжею. Коли личинка досягає певного рівня розвитку, відбувається метаморфоз — про-цес, внаслідок якого утворюються ознаки дорослої тварини. На-явність личинкової стадії у розвитку земноводних тварин забез-печує можливість використовувати для життя водне середовище і живитися рослинною їжею, а потім переходити до наземного способу життя і живлення тваринною їжею. Метаморфоз