Традиційно БАД поділяються на три групи: нутрицевтики, еубіотики, парафармацевтики () —

Нутрицевтики — це есенціальні біологічно активні речовини, які застосовуються для корекції хімічного складу раціону людини. —

Парафармацевтики — біологічно активні речовини, які володіють певною фармакологічною активністю та застосовуються для підтримки у фізіологічних межах функціональної активності органів та систем, профілактики патологічних станів та допоміжної терапії. —

Еубіотики (пробіотики) — біологічно активні добавки, які містять живі мікроорганізми та нормалізують мікрофлору кишківника ()

Біологічно активні добавки створюються на основі загальновідомих нутрієнтів, які довгий час застосовувалися в медичній практиці (вітаміни, мінеральні речовини, продукти переробки рослин та життєдіяльності мікроорганізмів тощо), достатньо вивчені в експерименті; накопичений великий досвід їх клінічного застосування.

Хімічний склад нутрієнтів, як правило, досить добре вивчений, і тому схема розробки та вивчення БАД дещо спрощена. Через те біологічно активні добавки проходять коротший, а, отже, і дешевший шлях від створення до впровадження в харчування населення порівняно з лікарськими препаратами.

Виробництво БАД здійснюється на підприємствах харчової або фармацевтичної та біотехнологічної промисловості.

45% біологічно активних добавок на нашому ринку — фальсифікат, вважають фахівці

...Ледь вислухавши і хутенько оглянувши літню пацієнтку, лікар поставив перед нею баночку з якимось заморським зіллям і заявив:—

Ось чудовий засіб від артриту. Саме для вас. Коштує, правда, недешево, зате без будь-якої «хімії».

Знайома ситуація, чи не так? Останнім часом у вітчизняних медиків стало мало не «доброю традицією» за всякої зручної (та й не зовсім) нагоди прописувати пацієнтам замість стандартної схеми лікування дорогі біологічно активні харчові добавки (БАД) — від артриту, цукрового діабету, хвороб серця, статевої системи тощо. Не гребують цим навіть лікарі «швидкої допомоги», котрі примудряються виписувати рекомендації пацієнтам на бланках із рекламою біодобавок. В окремих випадках це справді виправдано — коли хвороба щойно почалася й за допомогою різноманітних трав, вітамінно-мінеральних комплексів або пробіотиків можна уникнути її важких наслідків. Але досить часто добавки призначають без найменшої необхідності. Шкоди вони, можливо, не заподіють, але й користі теж. Зате значно полегшать гаманець пацієнта, котрому самостійно практично неможливо визначити, наскільки йому потрібен той чи той засіб. Що ж робити?

Спалювачі совісті

З’явившись у нашій країні на початку 90-х, БАДи викликали справжній бум, розколовши медичний загал на тих, хто за і хто категорично проти. Їхні прибічники обіцяли швидке зцілення, зокрема й від найгрізніших недуг. А супротивники лякали втратою часу, грошей і важкими побічними ефектами. Відтоді ситуація кардинально не змінилася, хіба що на ринку почали з’являтися харчові добавки, ефективність і безпечність яких підтверджено результатами клінічних випробувань. Найімовірніше, така картина спостерігається в усьому світі, бо кількість прибічників БАДів зростає. Тільки в США їх вживає до 80% населення країни, у Європі — до 60%, у Росії за різними оцінками — від 7 до 15%. Скільки жителів України є прибічниками таких добавок, точно сказати не можна — такої статистики в нас ніхто не веде. За приблизними розрахунками, це 3—5% населення країни.

Та якщо в плані якості біодобавок окреслилися позитивні тенденції, то просування їх на ринок викликає серйозні побоювання. Якщо раніше БАДи «рекомендували» переважно малограмотні дистриб’ютори, то сьогодні дедалі частіше цим займаються дипломовані фахівці, котрі чудово усвідомлюють усі недоліки засобів, які вони виписують.

У результаті простий споживач опинився в украй скрутному становищі. З одного боку, він розуміє, що будь-який лікарський або профілактичний засіб може правильно призначити тільки лікар, а з іншого — бачить, що заради матеріальної вигоди (іноді чверть, а то й третина від вартості виписаного засобу) лікар може порадити вживати абсолютно непотрібний пацієнтові засіб, а часом і просто небезпечний. Був період, коли біологічно активні добавки активно виписувалися «для підтримки організму» вагітним, не менш часті випадки, коли БАДи як лікувальний засіб призначаються онкологічним хворим. Зрозуміло, що доти, поки медики за сумісництвом виконуватимуть функції дистриб’юторів і збуватимуть препарати всіма доступними їм засобами, проблеми ускладнень або просто викинутих грошей не втратять своєї гостроти.—

У принципі, в усьому світі існує практика, — відзначає член комісії з біоетики, академік АМН України Віталій Кордюм, — коли фармацевтичні фірми в той чи інший спосіб домагаються, щоб лікарі призначали хворим певні ліки. Але в Україні це набрало найпотворніших форм: лікарі часто й густо призначають замість дешевого дорожчий лікарський аналог або БАД, який нерідко ніякої користі не дає. Питання про це кілька разів ставилося на засіданнях нашої комісії, члени якої одностайні: така практика неприпустима. Незабаром очікується ухвалення «Кодексу лікаря», де є пункти, що обумовлюють етичні норми призначення тих чи тих препаратів. Але я хотів би поставити й інше запитання: а чому наші лікарі це роблять? Неетичність лікаря стосовно хворого викликана неетичністю держави стосовно лікаря. Так, цілком неетично рекомендувати хворому абсолютно непотрібний для нього засіб. А етично платити лікарям таку зарплату? Тож проблему, на мій погляд, треба розв’язувати в комплексі.

Проте, певне, головна проблема біодобавок — некоректна реклама та необ’єктивна інформація. Досить часто несумлінні виробники та продавці БАДів приписують своєму товару неіснуючі властивості: нібито вони виліковують цукровий діабет, гепатит, атеросклероз, інсульт й інфаркт. А насправді біодобавки, на відміну від лікарських препаратів, призначені для вживання здоровими людьми для підтримки певних функцій організму, під час відновного періоду після хвороби, а також у комплексному лікуванні. Під час хвороби ці речовини можна призначати