Морфо-біологічні особливості ріпака.

ВСТУП

1. Морфо-біологічні особливості ріпака.

1.1. Запліднення в рослин.

1.2. Формування насіння.

1.3. Особливості технології вирощування ріпака.

2. Літературний огляд.

3. Об’єкти і методи проведення досліджень.

3.1. Польові дослідження.

3.2. Лабораторні дослідження.

4. Результати досліджень.

4.1. Морфо-біологічні особливості росту і розвитку озимого ріпаку у весняно-літній період вегетації.

4.1.1. Зміна висоти рослин і маси насіння.

4.1.2. Самозапилення однієї квітки (Клейстогамія).

4.1.3. Структура врожаю рослини.

4.1.4. Схожість насіння.

4.2. Деякі біохімічні особливості складу насіння озимого ріпака в процесі його розвитку і дозрівання.

4.2.1. Вміст сухої речовини і води.

4.2.2. Вміст цукрів.

4.2.3. Вміст сирого жиру.

5. Обговорення результатів дослідження.

6. Використання ріпака в народному господарстві.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

З давніх-давен гордість і слава українського хліборобства тримаєтьмся на зернових та олійних культурах і цікрових буряках – трьох китах нашої аграрної економіки, які не тільки забезпечують внутрішні потреби, але є головним чинником формування експортного потенціалу вітчизняного агропромислового комплексу. Особлива роль в олійних культурах належить перспективним культурам з родини хрестоцвітих (капустових), зокрема ріпаку, олія з якого, завдяки унікальним біологічним і хімічним властивостям, знаходить все ширше застосування не тільки в харчуванні людей, але й у багатьох галузях народного господарства.

Цей продукт протягом останнього десятиріччя значно зміцнив свої конкурентні позиції на міжнародному ринку олії та жирів, досяг досить високого рівня ринкової ціни. Ріпак, як ніяка інша культура, має великі перспективи в Україні щодо розширення площ його вирощування.

Основним джерелом продовольства для людини незмінно залишається рослинний світ. В результаті землеробської діяльності вона може одержувати 88 % продуктів харчування, а разом з продукцією тваринництва – 99 %.

За даними FAO, останнім часом забезпечення продуктами харчування і кормова база в більшості країн світу істотно поліпшилось. На жаль, Україна до них не належить. Її сільське господарство перебуває у глибокій економічній кризі.

Світовий досвід переконує: шлях до подолання кризової ситуації пролягає насамперед через виробництво конкурентноздатної продукції як для внутрішнього, так і зовнішнього ринку, що відповідає купівельній спроможності споживача і воднораз вигідна виробнику. Досягти цього можна на основі комплексного підходу до виробництва, переробки і реалізації продукції рослинництва та широкого освоєння останніх науково-технічних досягнень.

Пропонуючи високопродуктивні сорти озимого і ярого ріпаку власної селекції та ефективні технології їх вирощування і переробки, в свій час Інститут хрестоцвітих культур УААН, а тепер Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН, переконливо доводить сільським товаровиробникам необхідність активнішого впровадження ріпака у виробництво, що стимулюватиме піднесення економіки, вирішення проблем забезпечення країни рослинними жирами та високобілковими кормами.

З огляду на те, що вирощування як озимих, так і ярих його форм економічно досить вигідне, є всі підстави вважати, що в недалекому майбутньому продукти його переробки не лише посядуть одне з чільних місць у структурі сільськогосподарського виробництва, а й відкриють нові можливості для утвердження нашої держави на світовому аграрному ринку.

Наукою нагромаджено багато експериментальних даних, які переконливо свідчать: з огляду на агрокліматичні умови, що в Україні немає зони (на відміни від соняшнику), де не можна було б вирощувати ріпак.

Нині врожайність ріпаку в 35-40 ц/га є звичайною для Європи. На ріпак тут постійний попит, а отже, й ціна на нього постійно стала. Не випадково площі під ним повсюдно дедалі розширюються.

Ринок ріпаківництва в Україні лише формується. Незадоволений попит на його насіння становить 500-800 тисяч тонн на рік, а з урахуванням ще не освоєних в Україні напрямів використання ріпакової олії у харчовій, нафтохімічній, фармацевтичній промисловості, для виробництва мастил та інших потреб – значно більший, що знову ж таки засвідчує неабияку перспективність цієї культури.

Колектив Івано-Франківського Інституту агропромислового виробництва УААН розробляє окремі елементи агротехніки вирощування олійних культур, насамперед озимого ріпака. Виконується комплексна цільова науково-виробнича програма по селекції, насінництву, технології вирощування і використання ріпака. Її мета – впровадити в сільськогосподарське виробництво нові сорти ріпака для використання його як джерела харчової олії, кормового протеїну, зеленої маси для годівлі тварин, а також як сидерату. В першу чергу зусилля спрямовані на створення нових сортів та розмноження насіння хрестоцвітих культур, щоб забезпечити потребу в них області та інших регіонів України.

1. Морфо-біологічні особливості ріпака

Ріпак вiдноситься до родини хрестоцвiтих або капустових (Brassicaceae), iснують його озима i яра форми. Доказано гiбридне походження рiпака як природного амфiплоїду вiд спонтанного схрещування капусти (2n=18, геном СС) i сурiпицi (2т=20, геном АА). Схрещування вихідних видiв привело до одержання нових форм рослин з подвоєним числом хромосом – генетична формула ААСС (2n=38). Це знаходить пiдтвердження в цитологiчних дослідженнях. Ланка з класичного трикутника Brassicа схематично виражається по вiдношенню до рiпака.

B.oleracea (C)

B.carinata (BC) B.napus (AC)

B.nigra (B) B.juncea (AB) B.campestris (A)

Рiпак озимий (Brassica napus L. - var. oleifera beinnis Koch) – однорiчна трав'яниста рослина, яка характеризується такими морфологiчними ознаками. При появі сходів нерозгорнуті сiм'ядолi мають синьо-зелений колір, на зворотному боці синьо-фiолетовi, розгорнутi – несиметричнi, розмiщенi в рiзних площинах, сім'ядольне колiно блiдозелене. Першi листки розетки сiро-зеленi, круглi, злегка ворсистi або неопушенi, з'являються поодинці. Розетка прикореневих листкiв злегка припiднята або компактна. Точка росту розетки пiднята над грунтом залежно вiд сорту i густоти стояння від 2-3 до 5-6 см.

Прикореневі листки черешковi, лiроподібно-перистонадрiзанi з овальною або округлою тупою верхньою частиною. По краях з широкими виїмками або нерiвнозубчастi, слабохвилястi, у молодих рослин синьо-зеленi, нерiдко з антоцiаном i восковим нальотом; середнi – видовженосписовиднi; верхнi – суцiльнi, видовженоланцетнi. Всi листки охоплюють стебло на 1/3-2/3. Загальна їх кiлькiсть – вiд