Стебло цилiндричне, розгалужене, заввишки 130-190 см, голе, середнiй дiаметр при основі – 14-18 мм. Бокових пагонів першого порядку в середньому 9-10, розмiщенi вiд половини рослини до верху рiвномiрно. Восени озимий рiпак утворює вкорочене стебло з 5-10 листками, складеними в розетку, в станi якої рослина зимує. Осiннi листки черешковi, за формою лiроподiбно-перистонадрiзанi з хвилястими зазубреними краями, верхня частина їх велика, округла, бiчних частинок – двi-чотири пари. Листки зелено-сизi, з нижнього боку опушенi.

Корiнь стержневий, потужний, веретеновидний, проникає глибоко в пiдгрунтя. Найбiльшi боковi розгалуження проникають на глибину вiд 25-30 до 40-50 см, досягають у діаметрi 60-80 мм. За даними В.П.Оробченко коренева система озимого рiпака не припиняє росту до дозрiвання i досягає в глибину:

- в фазi двох листкiв - 30-40 см;

- в мiсячному вiцi, при наявностi 4-5 листкiв - 60-70;

- на кiнець осiнньої вегетацiї - 150-180 см;

- на час дозрівання - до 300 см.

Суцвiття – нещiльна китиця. Бутони рiзного ступеню розвитку розмiщенi вище квіток. Середня кiлькiсть квiток у китицi – 20-40, на головному стеблi їх буває до 70-80 шт. Чашолистики елiптично-яйцеподiбнi, довжиною 6-8 мм, спрямованi косо вгору. Пелюстки заокругленi або з виїмками, за кольором золотистi, свiтло-оранжевi, світло-оранжево-жовтi, нерiдко з лимонним вiдтiнком, завдовжки 9-11 мм. Тичинки внутрiшнi довгi – 7-10 мм, зовнiшнi – 5-8 мм. Пиляки заввишки до 3 мм, зрiдка з червонувато-коричневими плямами.

Стовбчик круглий, злегка звужений до приймочки. Приймочка кругла, випукла до центру, розміщена дещо нижче нормально розвинених пиляків.

Рослина починає цвiсти з головної китицi. Кожна квiтка цвiте протягом 2-2.5 днiв, а вся рослина – 20-30 днiв. Тривалiсть цвiтiння залежить вiд клiматичних умов, сортових особливостей, строкiв сiвби, забезпеченостi рослин азотними добривами. Рiпак – перехреснозапильна рослина. Проте, як показали дослiдження, значна кількість квіток рiпаку самозапилюється. Від 4 до 20 % квіток запилюються за допомогою комах. Він добрий медонос: з гектара посіву одержують 90-100 кг меду.

Плiд у рiпаку – вузький стручок завдовжки 5-10 см, завширшки 3-4 мм, з гладенькою або слабкогорбкуватою поверхнею. Носик стручка схожий на дзьобика. Кiлькiсть стручкiв на рослинi – від 40-50 до 500-800. Стручки розміщені під прямим кутом або тупим до стебла, вони гладенькі. Розміри плодів, їх кількість залежить від умов вирощування сорту. Стручок має дві стулки, розділені перетинкою. В одному стручку буває 18-40 насінин. Насіння діаметром 1.5-2.4 мм, округло-кулясте, чорного, сірувато-чорного або світло-коричневого кольору. Маса 1000 насінин – 3-7 грамів. Насіння у воді не ослизнюється. Розміри насіння залежать від сорту і умов вирощування.

В озимого ріпака як однорічної двосім’ядольної рослини виділяються такі основні фази вегетації: проростання, насіння, сходи, утворення розетки, стеблування, бутонізація, цвітіння, дозрівання (рис.1).

Він проходить у своєму розвитку чотири періоди, 20 фенофаз, 12 етапів органогенезу.

Перший період рості та розвитку озимого ріпака характеризується утворенням листків, а саме: проростання насіння, сходи. Поява сім’ядольних листків. Початок утворення листкової розетки (наявні 3-4 листки, відпадають сім’ядолі). Триває утворення розетки (6 листків, 1-й і 2-й відстають у рості, жовтіють). Триває утворення розетки (8 листків, 1-й і 2-й відпадають). Триває утворення розетки (10 листків, 3-й і 4-й в’януть). Триває утворення розетки (з’явився 11-й листок, 3-й і 4-й відпадають). Утворення весняної розетки (від відновлення вегетації до появи 12-16-го листків).

У другому періоді росту і розвитку озимого ріпака відбувається утворення генеративних органів, а саме: стеблування (утворення головного стебла з закладанням у пазухах листків бокових пагонів, поява бутонів на головному стеблі). Галуження (триває ріс головного і бокового стебел, з’являються пагони другого порядку). Бутонізація (бутони головного стебла піднімаються над верхніми листками, з’являються бутони на пагонах другого порядку).

Третій період росту і розвитку озимого ріпака – це період цвітіння, а саме: початок цвітіння (квітки з’являються на нижній частині суцвіття головного стебла, інтенсивно ростуть пагони першого порядку). Повне цвітіння (цвіте близько 80 % квіток, у нижній частині суцвіття починають утворюватися стручки). Кінець цвітіння (на суцвітті головного стебла утворилося близько 80 % стручків, на пагонах першого і другого порядків цвіте ще близько 10 % квіток).

Четвертий період росту і розвитку озимого ріпака характеризується достиганням, а саме: інтенсивно ростуть у довжину стручки, листки з головного стебла опадають, стебло світлішає. У стручку формується насіння, забарвлення його темно-зелене. Насіння жовтіє. Насіння починає буріти. Насіння в головній китиці набирає темно-коричневого забарвлення.

Періоди утворення генеративних органів, цвітіння і достигання насіння залежить від погодних умов, агротехніки. У сонячну суху погоду, при нестачі поживних речовин їх тривалість скорочується, врожайність знижується. І навпаки, у хмарну теплу погоду з періодичним випаданням незначних дощів при достатньому забезпеченні поживними речовинами тривалість їх розтягується. У результаті формується висока продуктивність рослин.

В біології рослин існує 12 етапів органогенезу озимого ріпака. Класифікація етапів органогенезу озимого ріпака характеризується так.

Перший етап – конус наростання з зародками двох листків. Цей етап характеризується такими ознаками:

1) конус наростання має вигляд невеликого бугорка (горбочка) напівкулястої форми з зачатками двох листків, що охоплюють конус із протилежних боків;

2) довжина конуса наростання – 0.03 мм, ширина перевищує довжину в 3-5 разів.

Другий етап – це диференціація конуса наростання на зачаткові вузли і міжвузля. На цьому етапі конус диференціюється на зачаткові вузли і міжвузля стебла, утворюються зачаткові стеблові листки. Горбочок конуса наростання збільшується у два рази, його довжина становить 0.08-0.10 мм.

У третьому етапі відбувається витягування конуса наростання й утворення