Реферат з біології

на тему:

Тип найпростіші

Загальна характеристика. Найпростіші тварини поширені по всій земній кулі — в морях, океанах, прісних водоймах, грунті або в організмах тварин, рослин і людини. Нині відомо приблизно 25 тис. видів одноклітинних організмів. Маючи морфологічну подібність у будові клітин з багатоклітинними організмами, найпростіші відрізняються від них у функціональному плані. Якщо клітини багатоклітинної тварини виконують спеціалізовані функції, то клітина найпростіших універсальна. Вона є самостійним організмом, якому властиві обмін речовин, подразливість, рух і розмноження.

Найпростіші — це організми на клітинному рівні організації. В морфологічному відношенні одноклітинний організм рівноцінний клітині, а в фізіологічному — є цілісним самостійним організмом. Переважна більшість їх має мікроскопічне малі розміри (від 2 до 150 мкм). Проте деякі з них досягають 1 см, а раковини викопних корененіжок мають діаметр до 5—6 см.

Будова найпростіших надзвичайно різноманітна, однак УСІМ їм властиві ознаки, характерні для організації та Функцій клітини. Як і в інших клітинах, основними компонентами клітини найпростішого є цитоплазма і ядро. Цитоплазма обмежена зовнішньою мембраною, яка регулює надходження речовин у клітину; у багатьох видів вона ускладнюється додатковими структурами, що збільшують товщину й механічну міцність зовнішнього шару. Таким чином виникають утвори типу пелікули і оболонки, які будуть розглянуті далі.

Цитоплазма найпростіших, як правило, складається з двох шарів — зовнішнього, світлішого й щільнішого — ектоплазми — і внутрішнього, в якому розміщені органели і включення клітини, — ендоплазми. Крім загальноклітинних органел у цитоплазмі найпростіших можуть бути різноманітні спеціальні органели. Особливо представ* лені тут різні фібрилярні утвори — опорні й скоротливі волоконця, скоротливі вакуолі, травні вакуолі тощо. У найпростіших є одне або кілька типових клітинних ядер. Ядро найпростіших має типову двошарову ядерну оболонку. В ядрі містяться розсіяний хроматиновий матеріал і ядерця. Ядра найпростіших характеризуються винятковою морфологічною різноманітністю за розмірами, числом ядерець, кількістю ядерного соку тощо.

На відміну від соматичних клітин багатоклітинних найпростіші характеризуються наявністю життєвого циклу. Він складається з ряду послідовних стадій, які в існуванні кожного виду повторюються з певною закономірністю. Найчастіше цикл розпочинається стадією зиготи, що відповідає заплідненій яйцеклітині багатоклітинних. За цією стадією іде одноразове чи багаторазово повторюване безстатеве розмноження, яке здійснюєтьєя шляхом клітинного поділу. Потім утворюються статеві клітини (гамети), попарне злиття яких знову дає зиготу.

Важливою біологічною особливістю багатьох найпростіших є здатність до інцистування. При цьому тварини заокруглюються, скидають або втягують органели руху, виділяють на свою поверхню щільну оболонку і переходять у стан спокою. В стані цисти найпростіші можуть витримувати різкі коливання умов зовнішнього середовища, зберігаючи життєздатність. З настанням сприятливих для життя умов цисти розкриваються і найпростіші виходять з них у вигляді активних, рухливих особин.

Найпростіші досить поширені. Багато з них живе в морі, деякі в прісних водоймах. Існують види, які живуть у вологому грунті. Значного поширення набули паразитичні форми найпростіших. Багато з них спричинюють тяжкі хвороби людини, домашніх і промислових тварин, рослин.

За будовою органел руху і особливостями розмноження тип Найпростіші поділяють на 6 класів. Нижче будуть розглянуті представники 4 класів: Саркодові, Джгутикові, Споровики та Інфузорії, оскільки саме про них ідеться в програмі шкільного курсу. Разом з тим варто звернути увагу на те, що питання класифікації найпростіших ще не завершене. Нині існує кілька класифікаційних систем найпростіших: деякі учені традиційно розглядають їх як тип, інші (їх більшість) — як підцарство, що охоплює різне число типів — 5, 7 або 9. Відповідно підпорядковані таксони отримують в різних системах не одні й ті самі ранги і часто не збігаються за обсягом. Міжнародний комітет по систематиці найпростіших у 1980 р. виділив 7 типів: Саркомастикофори (Саркоджгутиконосці), Лабіринтули, Апікомплекси, Мікроспоридії, Асцетоспорові, Міксоспоридії, Інфузорії (Війчасті). Ця класифікація є найбільш загальноприйнятою, вона поступово витісняє стару.

Клас Саркодові

Саркодові налічують близько 10 тис. видів найпростіших (Саркоджгутиконосців за новою класифікацією), 80 % яких живе в морях. Деякі пристосувались до життя в прісних водоймах, грунті й мохах, на троф'яних болотах і в лісах. До паразитичного способу життя пристосувались приблизно 1,3 % видів цього класу. Тіло саркодових складається з цитоплазми, вкритої однією тонкою мембраною. В дорослому стані саркодові пересуваються завдяки несправжнім ніжкам (псевдоніжкам), або псевдоподіям.

Амеба звичайна (мал. 72) — живе в прісній воді канав, невеликих ставків і боліт. Може жити в акваріумі. КульТУРУ амеби звичайної можна легко розводити в лабораторних умовах. Це найбільша з вільноіснуючих амеб, що досягає 50 мкм у діаметрі і видима неозброєним оком.

Під мікроскопом видно, що амеба звичайна утворює псевдоніжки. В момент утворення псевдоніжки в неї прямує Цитоплазма, яка на периферичних ділянках ущільнюється і перетворюється на ектоплазму. У цей час у протилежній частині тіла ектоплазма частково перетворюється на ендоплазму. Таким чином, в основі утворення псевдоніжок лежить зворотне явище перетворення ектоплазми на ендоплазму і навпаки.

Пересуваючись, амеба наштовхується на різні дрібні об'єкти: одноклітинні водорості, бактерії, дрібніші най

Мал. 72. Амеба:

а — схема будови: 1 — ендоплазма; 2 — ектоплазма; 3 — псевдоподіі, що охоплюють поживу; 4 — травна вакуоля; 5 — пульсівна вакуоля; Є — ядро; 7 — псевдоподіі; б — захоплення (фагоцитоз) харчових часточок: 8—11 — амеба поглинає цисту; 12—14 — амеба поглинає нитчасту водорість простіші і т. п.

Якщо об'єкт малий, амеба обтікає його з усіх боків і він разом з невеликою кількістю води виявляється всередині цитоплазми. Таким