Рівень грунтових вод залежить від рельєфу. Найбільш глибоко вони залягають на схилах гірських порід.

Грунтовий покрив

Переважаючими типами грунтів у верхньому басейні річки Лімниці в гірській частині є бурі, бурі гірсько-лісові середньо-глибокі суглинисті, часто слабо і середньорозмиті, інколи поверхнево-кам’янисті суглинисті грунти, які займають загальну площу – 54,6%

Інколи трапляються гірсько-підзолисті грунти різного ступеня скелетності та еродовоності.

Торф’янисто-гірсько-підзолисті мало потужні, середньо- і сильно-скелетні грунти займають 15,7%.

В рівнинній частині переважають дерново і буроземно-підзолисті грунти глеюваті або поверхнево-оглеєні, суглинисті. Вони розповсюджені на площі 1260,6 Га.

Незначне розповсюдження в Перегінському і Ангелівському лісництвах мають лучно-болотні грунти, які сформувалися на прирічкових ділянках в умовах надмірного зволоження.

Гірські грунти – бурі гірсько-лісові грунти (буроземи) – поширені на добре дренованих материнських породах, що являють собою елювій-делювій карпатського флішу, в межах лісового поясу до висоти 1500-1550м над рівнем моря. Утворились в умовах гірського рельєфу на схилах різної крутизни та експозиції.

Особливістю материнських порід цих грунтів є їх незначна глибина, щебнистість та безкарбонатність.

Сформувались буроземи під ялиновими, ялицевими та буковими лісами. Це основний вид карпатських грунтів.

Особливістю карпатських буроземів є великий вміст так званого рухомого алюмінію (від 14-18 до 70-100 мг на 100 г грунту), який є токсичним для рослин і разом з воднем зумовлює їх високу кислотність. Кисла реакція пригнічує надходження нітратних форм азоту, а також доступних форм фосфору. Тому ці грунти слабо забезпечені поживними речовинами, особливо P i N.

Дернові грунти – дернові опідзолені грунти – поширені в межах заплави. Утворилися ці грунти під трав’янстою і чагарниковою рослинністю на алювіальних та делювіальних відкладах знесених з гірських схилів.

Лучні та болотні грунти – болотні грунти займають найбільш низькі рівні заплав та днищ балок. Утворилися в умовах постійного переволоження неглибоко (0,3-0,6м) залягаючими грунтовими водами, внаслідок чого весь їх профіль має виразні ознаки оглеєння.

У зв’язку з надмірним зволоженням у болотних грунтах нагромаджується велика кількість органічної речовини, яка дуже повільно розкладається у верхньому горизонті тут міститься до 7% гумусу.

Рослинність

Рослинність верхньої течії басейну річки Лімниця типова для гірської частини Горган та Прикарпаття.

В горах, вище верхньої межі лісу зустрічається сосна гірська та кам’янисті розсипи. Місцями серед заростей сосни гірської зустрічається біогрупи сосни кедрової.

Від висоти 1200м і вище поширені виключно чисті смерекові ліси (інколи з домішкою низькорослих дерев бука, явора, горобини звичайної).

На більшій частині гірської площі басейну р.Лімниця природно повинні зростати мішані ліси за участю смереки, бука, ялиці, явора, в’яза гірського.

Проте інтенсивна лісоексплуатація території одного району у минулому призвела до зміни їх штучними монокультурами смереки.

Майже чисті смерекові ліси поширені також вздовж річкових долин, які відзначаються більш холодним кліматом, ніж на прилягаючих схилах. Крім того, у річкових долинах поширені сильно-кам’янисті, чисто сірі морфи грунтів, які менш сприятливі для поширення бука. По річкових долинах у складі насаджень появляється вільха сіра, а у сухих та мокрих умовах формуються деревостани з переважністю в складі вільхи сірої.

Ліси з перевагою бука поширені місцями в передгір’ї та в горах до висоти 1000м над рівнем моря. На великих площах зустрічаються насадження з перевагою ялиці в складі деревостанів.

В результаті вирубування лісів і бідних кам’янистих едафотопах сформувалися молодняки з перевагою берези повислої.

Проте це явище є тимчасовим, оскільки вже в середньовікових насадженнях береза починає зникати поступаючись місцем смереці, ялині, буку.

На передгір’ї і місцями у річкових долинах на перезволожених торфовищах поширені соснові бори.

Це сьогодні досить рідкісне явище у Карпатах.

В цілому клімат та едафічні умови території, верхньої тачії басейну р.Лімниця сприятливі для формування високопродуктивних насаджень за участю смереки, бука, ялиці з домішкою берези, явора, в’яза гірського.

Лісова рослинність. Загальна характеристика.

В історичні часи пануючим типом рослинності на території Івано-Франківської області були ліси. І тепер за лісами зберігається панівна роль. На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 30% території, а на схилах Карпат досягають 60%.

На рівнинній частині області і в пониженнях передгір’я панують 4 такі лісові формації:

грабово-дубові ліси

дубові ліси

букові ліси

заплавні або долинні ліси, з домінуванням, в першу чергу, вільхи чорної. У гірській частині особливо поширені букові та ялинові ліси, значно менші площі займають соснові, ялицеві і мішані хвойно-широколистяні ліси.

У передгір’ях Рожнятівського району на висотах 400-700 метрів ростуть листяні і хвойні ліси, які представлені буком, дубом, грабом, ясенем, липою, ялиною, смерекою.

Верхогір’я до висот 1500м створюють хвойні ліси, основу яких складають ялина, смерека, сосна.

Вище ялинових лісів у Карпатах розташоване поле чагарникового криволісся – зарості зеленої вільхи, гірської сосни – жерену.

В гірському лісовому поясі виділяють дві смуги: нижню (450-1000 м над рівнем моря), зайняту головним чином буковими лісами і верхню (1000-1500м над рівнем моря), зайняту темно-хвойними лісами з повсюдним пануванням ялини гірської та звичайної.

Розчленування лісової рослинності на окремі пояси не завжди чітко виражені. Наприклад, у пн-зх частині Українських Карпат переважають букові ліси, які, піднімаючись до 1200м над рівнем моря, створюють верхню межу лісу, в той час як у пд-сх частині переважають смереково-ялинові ліси, які піднімаючись до 1500-1600м над рівнем моря, також створюють верхню межу.

У хвойних лісах крім гірської ялини, в значній кількості росте також смерека, яка з підняттям до верхньої межі поступається місцем ялині. Крім смереки, супутником ялини є явір, бук та деякі інші деревні породи.

У складі молодих і середньовікових лісів з’явилася значна домішка бука, ялиці, явора та інших деревних порід.