Отже, рослинний покрив та флора Прикарпаття не відзначаються великою різноманітністю. Характерними для цього району є дубові, смереково-дубові, буково-ялинові ліси, в деревостанах зустрічаються також граб, явір, береза, клен польовий тощо.

Класифікація лісової рослинності

Природні ліси Карпат зазнали істотних антропогенних змін. У зв’язку із значною антропогенною трансформацією фітоценозів опис угрупувань корінної лісової рослинності наводимо за даними геоботанічних досліджень не тільки безпосередньо у заповідних лісництвах, а й на території, яка межує із заповідною і подібна до неї в екологічному та ботаніко-географічному відношеннях.

Формація – букові ліси (Fageta sylvaticae)

В українських Карпатах корінні букові ліси займають друге місце після смерекових. Вони панують до висоти 1300-1350м у ун. секторі пн-сх макросхилу і утворюють до висоти 1100-1200м кілька широких смуг на пн-сх макросхилі регіону. У Сливківському лісництві букові ліси займають друге місце після монодомінантних і мішаних смерекових і яликових деревостанів, але вийнякове наукове значення, тому що яскраво ілюструють залежність мезоструктури корінного лісового покриву (тобто розподілу рослинності певних типів у межах окремих висото-кліматичних поясів) від геологічної будови території.

Бук лісовий як теплолюбна деревна порода не заходить за ізотерму січня -2С і за річну ізогієту 500мм. Однак дослідження вчених показують, що і в оптимальних кліматичних поясах букові ліси виявляють певні вимоги до едафічних факторів, від яких бук змінює свою фітоценотичну від домінантної до субдомінантної. В несприятливих грунтово геологічних умовах навіть при кращих кліматичних показниках цей вид втрачає в Карпатах панівні фітоценотичні позиції, і створені ним ліси поступаються місцем лісостанам інших типів, неважко смерековим.

Бук рідко утворював чисті лісостани, частіше був замінений ялицею, смерекою, поодинокими яворами. Верхня межа поширення букових лісостанів доходила до висоти 900м над рівнем моря. Тут дерева віком 100 років сягали висоти 20 метрів при діаметрі 70-80 см. Вище 900 метрів бук утворював "кущову" форму. Чисті лісостани були поширені в першій господарській окрузі "Підлюте". У вигляді домішки до букових лісів виступали ялиці, смереки, явори. В урочищах "Турова", "Чербул" серед букових лісостанів зустрічались дерева дуба і граба (висота 600 метрів над рівнем моря).

Вище 1200 метрів ялиця і бук зустрічалися дуже рідко. Тут домінували смерекові ліси, серед яких поодиноко зростали явори та гірські в’язи. Подекуди вони створювали невеликі скупчення.

За складом деревного ярусу букові ліси даного масиву належать до субформації Fagetum sylvaticum, Piceeto-Alieto-Fagetum.

Субформація – чисті букові ліси.

Вологі субучики (мезотрофні бучики) об’єднують асоціації, деревостани яких сформовані в мезотрофних лісорослинних умовах і характеризуються другим бонітипом. Грунти здебільшого середньоглибокі, суглинки. У покриві панують мезофіти.

Асоціація Fagrtum dentariosum. Угроповання цієї асоціації тяжіють до схилів солярних експозицій. У ранньовесняному аспекті до 80% проекційного покриття трав’яного покриву утворюють Dentaria bilbifera та D. glandulosa. ному покриві зустрічаються лише переважно папороті та окремі екземпляри інших патійних супутників бука.

Асоціація Fagetum asperulosum. Фітоценози даного типу зустрічаються невеликими фрагментами (200-250м2) в трансакумулятивних частинах схилів.

Асоціація Fagetum symphytosum. Ценози займають транселювіальні частини схилів із середньопотужними середньоскемтними грунтами. Від угруповань попередньої асоціації відрізняються більшим флористичним багатством.

Корінні мішані букові ліси на сучасній території змінені культурами смереки, які масово створювались ще в кінці ХІХ ст. та на початку ХХ століття.

Субформація – смереково-букові ліси.

Вологі смерекові субучики (мезотрофні смерекові бучики) зустрічаються на висоті близько 1050м і представлені ценозами асоціацї Piceeto-Fagetum, які у флористичному відношенні подібні до ценозів Fagetum symphytosum.

Субформації – смереково-ялицево-букові ліси. Угруповання цих субформацій подібні у флористичному і структурному відношеннях, тому їх опис подається разом.

Вологі смереково-ялицеві субучики зустрічаються фрагментарно на висоті 1100м. В екологічному відношенні різниця між ними є, оскільки хвойно-букові ценози займають ділянки з більшою і постійною зволоженістю грунту. Смерека і ялиця, які мають середню висоту 33м знаходяться у першому ярусі і ростуть за І бонітетом. Бук ІІ бонітету зростає у другому ярусі заввишки 23-24м. Відновлюється добре.

Асоціація Piceeto-Abieto-Fegetum mercurialidosum. Фітоценози цих типів займають місцезнаходження, аналогічні ділянки букових лісів переліскових, але відрізняються від останніх досить значною участю у покриві квасениці (5-10%) і папоротей.

Асоціація Piceeto-Abieto-Fagetum asperulosum. Ценози займають транзитні місцезнаходження на сонячних схилах. Від угруповань попередніх асоціацій відрізняються дещо гіршим поновленням бука і меншим флористичним багатством.

Сируваті ялицево-смерекові субучики (мезотрофні ялицево-смерекові бучики). Ценози цієї екологічної групи типів лісу займають слабо перезволожені схилові депресії та ділянки вздовж потоків. Вони належать до асоціації Abieto-Piceato-Fagetum petasitosum.

Бук у цих угрупованнях крупногілкуватий з низько опущеною кроною; смерека погано очищається від сучків, вітровальна; ялиця також не доживає до максимального віку. Флора включає практично всі види, які зустрічаються у вологих мішаних субучиках.

Окрему групу становлять тимчасово існуючі смереково-букові ялицево-смереково букові лісостани природного, але післявітровального походження.

У покриві більшості післявітровальних букових лісів, і особливо недобуків, характерна перевага видів-супутників смереки.

Не виключена можливість, що особливості флори окремих таких осередків зумовлені і грунтово-геологічними факторами.

Кілька осередків вторинних деревостанів з перевагою бука, де його крони зімкнулися після знищення порід верхнього ярусу і освітлення. На таких ділянках розростається суцільно-зімкнений багатий трав’яний покрив, формується підлісок із верби козячої. У підрості інколи може переважати