У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати
Тор 100
|
|
Охорона лікарських рослин і боротьба з неправильним забиранням.
Всі, хто заготовляє лікарську сировину, повинні знати, що рослини розмножуються насінням або з допомогою кореневищ, кореневої порослі, надземними повзучими па-гонами, цибулинами. Виходячи з цього, частину рослин в районах збирання необхідно залишати для дальшого розмноженню. Якщо рослини однорічні і розмножуються насінням, то певну кількість їх залишають незайманою, щоб вони достигли і дали сходи нового покоління. Якщо рослини розмножуються з допомогою коренів, то надземну частину можна збирати підряд, але слідкувати, щоб не пошкодити коренів, які продовжать свій ріст і дадуть нову поросль. При заготівлі коренів, кореневищ, цибулин, бульб частина рослин залишається обов'язково для обнасінення і поновленню. Кору збирають, по можливості, на ділянках, призначених для вирубування, або ж з рослин, які не являють со-бою цінності. Не можна обламувати сучків і гілок. Деякі рослини слід повністю виключити з господарського користування, як наприклад, тирлич жовтий і крапчастий (Gentiana lutea L i G. Рunktata L., по - місцево-му гінзура). Його оголошено заповідник. Культура лікарських рослин. Деякі види рослин, які є цінною лікарською речовиною, зустрічаються дуже рідко, а деяких і зовсім немае. А умови для них сприятливі тону необхідно якнайшвидше взатись за їх розведення. Методи розведення деяких з них, час і строки сівби, основні агроправила опису-ються при характеристиці рослини. Для роьведення лікарських рослин можна широко використовувати пришкільні ділянки, садивний і насінний матеріал заготовляти безпосередньо з дикорослих лікарських рослин, а також в ботанічних садах. 1.5. Хвороби лікарських рослин Найбільш поширені грибкові захворювання такі: борошняна роса (справжня і несправжня), сіра гниль, бура гниль кореневої шийки, сіра цвіль, фузаріоз, іржа, плямистість листя, сажний грибок. Борошняна роса. Збудником її є грибок, тріхокладії, який уражує лікарські рослини. Ураження має вигляд сірого нальоту на верхній або нижній поверхні листків чи на обох. Наліт швидко розповсюджується на черешки, пагони і може навіть уразити основне стебло рослини. Листя в’яне, скручується і спадає. Рослина стає кволою і врешті гине. При наявності захворювання видаляють уражен-ні частини рослини, а потім рослину обпудрюють сірчаним цвітом. Це роблять при яскравому сонячному освітленні і температурі повітря +25 -27°с. Борошняна роса несправжня - захворювання, яке викликає гриб переноспора Шахта. Сірий наліт можна знайти лише на нижній поверхні лист-ків, зверху над ураженими місцями – прозорі, безколірні, маслянисті плями, які згодом жовтіють. Пізні-ше плями збільшуються, уражені тканини стають коричневими. Рослина скидає листя. Сіру гниль можна знайти на рослині ослабле-ній., ураженій щитівкою попелицею та іншими ко-махами. Про захворювання свідчить чорний наліт на поверхні листків або на верхівках молодих пагонів. Гриб не ушкоджує рослину, але утруднює доступ повітря і світла до листків, що порушує нормаль-ний ріст v розвиток рослини. З сажним грибком боротись дуже просто. Наліт змивають м'якою ганчіркою, зволоженою розчином звичайного господарського мила. Однак позбутись захворювання повністю можна тільки після того, як, будуть знешкоджені комахи ( попелиця, щитів-ка). Фузаріоз викликає гриб фузаріум мерисмодіес. Він уражує, корені та кореневу шийку рослин і спричиняє пожовтіння листків та стебла біля ко-реневої шийки у пеларгонії, нагідок лікарських. Уражена рослина в’яне. Розвиткові захворювання сприяє надмірна вологість повітря і ґрунту. При фузаріозі треба видаляти і знищувати уражені рослини або їхні частини та розпушувати ґрунти. РОЗДІЛ ІІ. Опис лікарських рослин. 2.1 Ромашка лікарська (Matricaria chamomilla L.) Місцеві назви : ромашка городня, камілка, рум'янець, рум’янок, хупавка та інші. Це однорічна трав'яниста рослина з родини складноцвітних (Compositae); заввишки 40-45см. Стебло силь-но розгалужене. Листки сидячі, з лінійними або на-віть нитковидними долями. Квітки в кошиках. Кошики численні. Ложе суцвіття дуже випукле. Крайні квітки білі, середні - жовті. Цвіте з травня до осені (інтенсивно в травні-липні). Росте по забур'янених місцях, біля жител) в городах, садках. Застосування. 3 лікувальною метою використовують квіткові кошики (Flores chamomillae). Вони містять в собі до 0,5% ефірного масла, апігенін, апігенін - глю-козиди, холін, умбеліферон, діоксикумарин, саліцилову кислоту, дубильні речовини, гіркоти і цукор, каротин, азулен. Настій ромашки вживають при простудних та шлунково-кишкових захворюваннях (при колітах), а також як вітрогінне. Чай з ромашки п'ють при спазмах шлунка, болях матки. Настій застосовується і зовні як зм'якшуваль-ний засіб. Відвар ромашки заспокоює болі. Збирання. Квітки збирають влітку в суху пого-ду, повторюючи це кілька разів в міру їх розпускання. Одразу ж сушать в тінистих провітрюваних місцях, розкладаючи якомога тоншим шаром. Дикорослої сировини не вистачає, тому ромашку лікарську введено & культуру. 2.2. Барбарис звичайний (Berberis vulgaris L.) Рослинна назва-барбарис обыкновенный; місцева назва - барба-рис, байбарис- кислич, барбарисник, дерево кисле, кислетка, кисянка, мориш. Кущ з родини барбарисових (Berberidaceae); 1,5-3м. заввишки, дуже розгалужений, з гілками, вкритими трироздільними колючками до 2 см. завдовжки. Листки оберненояйцевидні, тонкі, пилчастозубчасті, звужені в черешок. Квітки зібрані у пониклі грона. Чашолистків пелюсток і тичинок по 6. Пелюстки жовті. Цвіте у травні – червні. Плід - червона ягода, достигає у ве-ресні - жовтні. Росте серед чагарників, на узліссях, особливо на низині і в передгір'ї. Розводиться як декоративний чагарник. Застосування. В медицині застосовуються корені (Berbedis radix); кора (Berbedis cortex) листки (Berbedis folia), плоди (Berbedis fryctus). В барбарисі виявлено алкалоїди, верберин, оксиканти, леостодин. Про його лікувальні властивості знали ще древні вавілонці й індуси. Берберин знижує артеріальний тиск і сповільнює серцеву діяльність, сприяє скороченню матки, застосо-вується при лікуванні малярії, при захворюваннях жовчного міхура. Листя вживають як кровоспинний і матковий засіб. Відвар з кори або коріння вживають при кровотечах. Збирання. Корені збирають рано навесні (квітень) або пізно восени (жовтень - листопад). Лопатами розкопують ґрунт і оголюють корені куща з |