Як показують проведені досліди, між діючими активними речовинами рослин найбільший лікуючий ефект мають алкалоїди, глікозиди, сапоніни, полісахариди, ефірні масла, органічні кислоти, вітаміни, смоли, елементи хімічні, жирні масла.

Алкалоїди – це складні сполуки лужної реакції, що виявляють активну біологічну дію. Вміст їх у рослинах не великий, вони перебувають у сполуках солей численних органічних (цитринової, щавлевої, малинової), іноді, неорганічних кислот (сірчаної, фосфорної).

Як правило, в рослинах міститься по декілька подібних за хімічною будовою алкалоїдів. Іноді до 20. Найвідоміші алкалоїди, що знаходять широке застосування у медицині, містяться в таких рослинах – у головках маку снотворного морфіну, у беладонні – атропін, у тютюнових листках – нікотин, у зернах кави – (нікотин) кофеїн. Ліки, виготовлені з алкалоїдних рослин активізують поділ клітин, підвищують артеріальний тиск, посилюють загальний обмін речовин і т.д.

Глікозиди – сполуки цукрів з різними не цукристими компонентами – продуктами обміну в рослинному організмі. До них належать сапоніни – поверхнево активні речовини. При збовтуванні води утворюють стійку піну, подібну до мильної, що й зумовило їхню назву.

Досить велику групу становлять фенальні глікозиди: арбутин – діюча речовина брусниці, бадану жовтолистого, - має виражену знезаражувальну дію і використовується при запальних процесах сечовивідних шляхів; салі цин – міститься в корі різних видів верб та в бруньках тополь; спірацин – виявлений у гадючнику. Два останні глікозиди позитивно діють при подагрі ревматичних захворювань.

Серцеві глікозиди – сполуки, які діють на серцевий м’яз. Вони – похідні гідрованого циклопентафенонтрену. Дуже важливим для ілкування серцевих захворювань є глікозиди наперстянки, горицвіту, конвалії.

У багатьох рослинах виявлено гіркі глікозиди. Вони стимулюють виділення шлункового соку, тому їх використовують при порушенні травлення та для підвищення апетиту.

Гірким глікозидом є абсинтин полину гіркого, тощо.

Полісахариди – цукроподібні сполуки (крохмаль, інсулін, пектин). Крохмаль широко використовується не тільки як продукт харчування, але й у косметиці, дерматології. У науковій медицині його застосовують як обволікаючий засіб, що захищає слизові оболонки від подраз-нення. Інсулін вживають при лікуванні діабету, він міститься в коренях аману високого, кульбаби лікарської.

Пектини. До цієї групи належать полімеризовані цук-ристі сполуки, що нагадують слизи. У воді пектини бубнявіють та утворюють колоїдні розчини. Найбільше пектинових речовин міститься у плодах шипшини корич-невої, смородини, калини. Пектини адсорбують в кишечни-ку отруйні речовини, зменшують кількість холестерину в крові, посилюють травлення. Застосовуються для лікування ентероколітів, гастритів, захворювань печінки, атеросклерозу, внутрішніх кровотеч.

Дубильні речовини - похідні фенолу, дуже поши-рені в рослинах. Вони двох видів: глюкозидов'язані з галовою кислотою (галотаніни, депсини) і ті, що на-лежать до групи конденсованих танінів-катехінів.

Дубильні речовини першої групи містяться в брусниці, ревені, чорниці, а другої – в ракових шийках, перстачі прямостоячому.

Ефірні олії – це суміш органічних лепких сполук. До їх складу входять терпени, вуглеводи, дитерпени, секвітерпени, спирти, альдегіди, кетони, феноли, складні ефірні кислоти.

Ефірні олії нагромаджується в специфічних для певного виду залозів листків, насінні плодів, підземних органах і не беруть участі в обміні речовин.

Вітаміни посилюють стійкість організму проти інфек-цій, підтримують нормальний склад крові, запобігають старінню організму, беруть участь у метаболізмі амінокислот, жирних кислот, медіаторів, гормонів в обміні мікроелементів і т,д. Вітаміни сприяють ліквідації патологічним процесів, загоєнню ран, опіків, засвоєнню харчових продук-тів. Вітаміни призначаються для лікування гіпо-та авітамінозів, що можуть виникати при порушенні харчування, загострюванні травної та інших систем.

Серед продуктів харчування одне з перших місць за вмістом вітамінів займають рослини.

На сьогодні відомо близько 30 вітамінів. Організм людини потребує надходження ззовні близько 20 вітамінів, всі інші синтезуються з внутрішніх органів.

За розчинністю вітаміни поділяються на 2 великі гру-пи, водорозчинні (групи Б,С,Р) і жиророзчинні (А,Д,Е,К)

3.2. Способи використання і дозировка

лікарських рослин.

Лікарські рослини застосовуються як всередину, так і зовнішньо.

Всередину:

1) у вигляді вижатого з рослин соку;

2) відварів з рослин;

3) витяжок з коренів, кори, насіння і плодів за допомогою води, вина, горілки, спирту;

4) порошку з висушених частин рослин.

Зовнішньо: у вигляд; ванн ,клізм, обгортань у прос-тиню, намочену у відварі, у вигляді примочок, компресів, прикладань частин рослини і пасти з них до хворих місць.

Дозировка: загальна доза для приймання всередину – 1 ст. ложка “з верхом”' дрібно порізаної рослини або суміші на склянку кип’ятку або 4 ст. ложки “з верхом” на літр кип’ятку.

Висновки.

1. Флора Богородчанського району багата різноманітністю лікарських рослин. В курсовій роботі описано видів лікарських рослин, їх вигляд, умови та місце зростання, час цвітіння, плодоносу та їх застосування.

2. При збиранні лікарських рослин потрібно дотри-муватись певних правил зберігання, сушіння, зберігання висушених рослин,

3. Рослини які розмножуються за допомогою кореневищ, пагонів, цибулин ,тому частину рослин в районі зберігання необхідно залишити для подальшого розмноження.

4. При розмноження насінням , насіння збирають не з усіх рослин певну кількість рослин залишають, щоб вони достигли і дали нові сходи.

5. Найбільші поширені такі грибкові захворюванню: борошняна роса, сіра гниль, бура гниль кореневої шийки, сіра цвіль, фузаріоз, іржа, плямистість листя, сажний грибок.

6. Лікарські рослини містять активні речовини ,їх кількість міняється в залежності від фази розвитку ґрунту, правил заготовки , обробки і зберігання – найбільш лікуючий ефект мають такі діючі активні речовини: алкалоїди, глікозиди, сапоніни, полісахариди, ефірні олії, вітаміни, дубильні речовини, пектини.

7. Їх застосовують при багатьох хворобах, при шлунковоково-кишкових та серцевих захворюваннях, хворобах шлунка, печінки, при порізах, пораненнях, вуграх,