Зміст

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

1.2 Філогенез сечової системи хордових

1.2 Зв'язок сечової і статевої систем

1.3 Ембріогенез сечової системи

Розділ 2. Результати досліджень та обговорення

2.1 Структурно-функціональні особливості сечової системи людини

2.2 Артеріальне русло нирки.

2.3 Венозне русло нирки.

2.4 Лімфатична система нирки.

Висновки

Список літератури

Вступ

Сечостатева система є важливою складовою організму тварин та людини.. Її роль полягає у регуляції процесів, що відбуваються в організмі, підтриманні його гомеостазу, та забезпеченні зв’язку організму із навколишнім середовищем. В процесі еволюції спостерігається ускладнення будови сечової системи. По мірі ускладнення будови сечової системи можна спостерігати і ускладнення її функцій. Саме розкриття взаємозв’язку будови та функції сечової системи і є основою виконаного нами дослідження.

Актуальність роботи полягає в тому, що ми, спираючись до питання будови та функції нирки, прагнули показати розвиток сечостатевої системи у хребетних тварин та людини. Саме взаємозв’язок рівня розвитку та будови сечової системи із її функціями дає більш повне розуміння рівня розвитку у тварин.

Метою дослідження було проаналізувати структурно-функціональні особливості сечової системи на етапах онтогенезу.

Для виконання цього дослідження ми поставили перед собою завдання: розглянути процеси, що привели до появи сечової системи у хребетних тварин, проаналізувати ускладнення будови сечової системи у процесі еволюції хордових. Нами було також вивчення питання ембріогенезу сечової системи, етапи її формування. Ми також розглянули в ході проведеного дослідження загальні принципи роботи сечової системи.

1. Огляд літератури

У вищих хребетних і людини сечова система виникає на ранніх етапах ембріогенеза (Е. Поттер, В. Осатанонд, 1972; О.В. Волкова, М. І. Пекарський, 1976; V. Osathanondh, E. L. Potter, 1966). Вона почергово проходить 3 стадії формування, які характерні для філогенетичного розвитку органів різних видів виділень хребетних, з рекапітуляцією властивих їм особливостей будови. В цьому складному процесі найбільш примітивний парний орган виділення - переднирка, pronephros, замінюється первинною ниркою, mesonephros, яка в птахів і ссавців поступається місцю вторинній або остаточній нирці, mеtanephros.

Переднирка утворюється декількома зігнутими видільними канальцями, протонефридіями, в області краниальних сегментів тіла з ділянки середнього зародкового листка, розташованого в місці переходу сомита в бічні пластинки (нефротома). Один їхній кінець, що має форму воронки з війками навкруги нефростома, обернений у вторинну порожнину тіла, а другий - впадає в загальний протік (вольфів канал), який слідує в каудальному напрямі і відкривається в клоаку. Поблизу воронки кожного канальца розташовується судинний клубочок, утворений термінальними галуженнями артерії, що відходить від черевної аорти. Продукти зворотного обміну, що виділяються з клубочків, поступають в протонефридії і відводяться по вказаному протоку в клоаку. В людини pronephros з'являється на 3-ому тижні утробного життя. Його недорозвинені канальці не виконують функцію виділення і швидко редукуються. Вони зберігаються в дорослому стані лише у миксин (з круглоротих) і деяких нижчих риб.

Первинна нирка з'являється на 4-ому тижні ембріогенеза із нефротомів 18 20 тулубних сегментів тіла. Канальці mesonephros - метанефридії – у ссавців більш чисельні, звиті і не мають нефростомів. Своїми сліпими розширеннями у вигляді капсул вони вступають у все більш тісний контакт з судинними клубочками, що формуються. Із з'єднання капсули з формою двостінної чаші і клубочка утворюється ниркове тільце, corpusculum renis. Другий кінець метанефридій відкривається в канал, що залишився від переднирки, який перетворюється на мезонефральний протік (вольфів канал). Продукти метабозму поступають тут вже не в порожнину тіла, вони безпосередньо фільтруються з капілярів клубочку через епітелій, який вистилає капсулу, поступають в цей протік і виводяться назовні через клоаку. На даній стадії ембріогенезу із мезотелія порожнини тіла розвивається другий парний . протік – парамезонефральний (мюллерів канал), який також відкривається в клоаку. Він не має видільної функції і дає початок маточним трубам, матці і піхві.

Первинна нирка є діючим сечовидільним органом у всіх Anamnia (риби, амфібії). В інших хребетних, у тому числі і ссавців, вона функціонує лише в першій половині ембріонального розвитку, заміщуючись вторинною ниркою.

Остаточна нирка розвивається в людини на 5-му тижні внутрішньоутробного періоду з двох зачатків: метанефрогенної тканини і мезонефрального протоку. Перший виникає з нефростомів, розташованих каудальніше masonephros, і дає початок сечовидільній частині нирки, її секреторній паренхімі. Цей зачаток піддається складній дифференціровці, що завершується формуванням ниркових тілець і звитих сечових трубочок. Другий зачаток, metanephros, є випинанням каудальної частини мезонефрального протоку (див. мал. 1; 2). Цей дивертикул – майбутній сечовід з'являється вже в ембріонів 5-6 мм довжини і служить індуктором для дифференціровки нефротичної бластеми. Він росте догори, проникає в скупчення метанефрогеннойї тканини і швидко розростається в ній, утворюючи ампулоподібне розширення – майбутню ниркову миску. Вслід за цим, завдяки витягуванню ампули в краніальному і каудальному напрямках, відбувається закладка великих чашок. На рівні їхніх сліпих кінців виникають потовщення стін і нові випинання – малі чашки. Від останніх на 6-8-му тижні ембріогенезу виникає велика кількість тонких, радиально направлених відростків, які стають порожнистими і перетворюються на прямі збиральні трубочки. Їхні сліпі ампулярні кінці вступають в контакт з конденсатом метанефрогенних клітин, що дають початок різним частинам нефрону. Від сліпого кінця збірної трубочки і сосочкового протоку згодом відгалужуються нові генерації трубочок. Як правило, кількість їх рівно трьом, причому більша їхня частина встановлює зв'язок з канальцями нефронів відповідної популяції. Одиничні нефрони в процесі органогенезу піддаються інволюції. При кожному подальшому розподілі похідних дивертикула вольфового протоку формуються 3 подальші генерації трубочок.

1.1. Філогенез сечової системи хордових

Система виділення має мезодермальне|