Успіхи генної і клітинної інженерії відкривають небачені раніше перспективи. Наприклад, застосування генно-інженерних методів (технології рекомбінантних ДНК) дало змогу створити високопродуктивні мікроорганізми-продуценти, що синтезують такі цінні речовини, як білки одноклітинних організмів, неза-мінні амінокислоти (лізин, треонін, глутамінова кислота), віта-міни (В|, В12, С), антибіотики (барідаміцин, косталіцин, по-ліоксин), котрі застосовуються в сільському господарстві проти шкідників; пеніциліни, тетрацикліни, цефалоспоріни, стрепто-міцини, гентаміцини, еритроміцини та багато інших антибіоти-ків, потрібних у медицині, а також гормони (інсулін, соматоста-тин, соматотропін, еритропоетин, енкефаліни і ендорфіни), ін-терферони, інтерлейкіни, ферменти (амілаза, хімозин, протеази, целюлаза, холестеролоксидаза, супероксиддисмутаза, аспара-гіназа тощо).

Досягнення сучасної мікробіології, імунології та інших наук дають змогу глибше пізнати ос-нови розвитку патології і захисних сил організ-му, розробляти ефективні методи боротьби із захворюваннями. У загальному комплексі про-тиепідемічних заходів, які широко проводяться в нашій країні, вели-ке значення приділяється специфічній профілактиці і терапії інфек-ційних хвороб, зокрема штучній імунізації людини і тварин за допо-могою вакцинації.

Вакцини — препарати, що складаються з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяль-ності. Ці специфічні речовини дістали назву від противіспяного пре-парату, виготовленого з вірусу коров'ячої віспи. Метод щеплень за допомогою вакцин називають вакцинацією, або імуніза-цією.

Творцем наукової теорії запобігання інфекційним захворюван-ням за допомогою виготовлених в лабораторії вакцин був засновник медичної мікробіології Л.Пастер. Вперше вакцинацію було здійсне-но в 1796 р. англійським лікарем Е.Дженнером, який штучно прище-пив дитині коров'ячу віспу, в результаті чого ця дитина набула іму-нітету до натуральної віспи.

Вакцини врятували людство не тільки від віспи. Переможено тяжку дитячу хворобу поліомієліт, вакцина БЦЖ виявилася досить ефективною проти туберкульозу. За допомогою вбитих мікробів або виділених з них антигенів створюється стійкий імунітет до кору, кок-люшу, правця, газової гангрени, дифтерії та багатьох інших інфек-ційних захворювань. Велика надія покладається на вакцинопрофі-лактику у боротьбі з ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами і маля-рією.

Сучасні вакцини поділяють на чотири групи:

а) вакцини, які виготовляють із живих збудників з ослабленою вірулентністю (проти віспи, туберкульозу, чуми, сибірки, сказу, грипу, полімієліту та ін.);

б) вакцини з убитих патогенних мікробів (холерна, черевноти-фозна, коклюшна, лептоспірозна, поліомієлітна тощо);

в) анатоксини (виготовляються з екзотоксинів відповідних збуд-ників обробкою їх 0,3—0,4 %-м розчином формаліну і витриму-ванням при температурі 38-40 °С протягом 3—4 тижнів). Добуті у такий спосіб дифтерійний, правцевий, стафілококовий, холер-ний та інші анатоксини знайшли широке застосування в практи-ці;

г) хімічні вакцини (їх виготовляють не з цілих бактеріальних клітин, а із хімічних комплексів, добутих шляхом обробки суспензії клітин спеціальними методами; наприклад, для профілак-тики черевного тифу і правця застосовують хімічну сорбовану вакцину з О- і Vi- антигенів черевнотифозних бактерій і очище-ного концентрованого правцевого анатоксину).

Вважають, що найбільш перспективними є комбіновані полівакцини, що містять різні антигени. За допомогою таких асоційованих полівакцин можна буде виробляти антибактеріальний, антитоксич-ний і противірусний імунітет. При специфічній профілактиці інфек-ційних хвороб часто використовують моновакцини, дивакцини і тривакцини. Останнім часом почали застосовувати рекомбінантні вакцини з рекомбінантних штамів бактерій і вірусів.

Вакцинотерапія. Вакцини застосовуються не тільки для профілак-тики, а й для лікування хронічних процесів, що мають млявий пе-ребіг, — дизентерії, бруцельозу, фурункульозу, гонореї та інших хвороб. З цією метою використовують вакцини з убитих мікробів, анатоксини, екстракти із стафілококів тощо. Досить ефективним виявилось використання полівалентної стафілококової, стрептоко-кової, гонококової, протибруцельозної вакцин.

При орнітозі, актиномікозі, коліентеритах, стафілококових та ін-ших захворюваннях хороші результати дає комплексна імуноанти-біотикотерапія. Ефективним виявилось також застосування аутовакцини, тобто вакцини, виготовленої з культури бактерій, виділеної від даного хворого. Вакцинація проводиться різними способами: нашкірно, підшкірне, через рот, у слизову оболонку носа тощо.

Препарати, що містять антитіла, які згубно діють на мікроби або нейтралізують їхні токсичні продукти, дістали назву сироваток. Виробляють їх із крові тварин, яких імунізують певним антигеном (живі чи вбиті мікроби, віруси, мікробні, тваринні та рослинні ток-сини). Лікувальні і профілактичні сироватки випускають в очищено-му вигляді (без баластних білків, які не містять специфічних антитіл).

Сироватки поділяють на антитоксичні і антимік-робні. До перших належать протиботулічна, протидифтерійна, протиправцева та інші. Антимікробні сироватки містять глобуліни і імуноглобуліни. Останні добувають методом фракціонування сироваткових білків із спиртововодяних сумішей при температурі нижче від 0 °С.

Імуноглобуліни, виділені з крові людини, з профілактичною ме-тою використовують проти поліомієліту, кору, коклюшу, вірусного гепатиту, скарлатини та інших інфекцій. Нині виготовляють специ-фічні Імуноглобуліни спрямованої дії із сироватки донорів, які іму-нізовані проти даної інфекції.

Сироватки застосовують і з діагностичною метою, зокрема, щоб визначити природу збудника, який спричинив якесь захворювання. Багаторічне застосування вакцин і сироваток показує, що специфіч-на профілактика має дуже важливе значення в системі заходів проти епідемій.

Вакцинотерапія у ветеринарній практиці поки не одержала широкого застосування через складність підбора ефективних терапевтичних доз збудника - антигену для здійснення принципу «подібне виліковується подібним», відповідно до якого застосовуються малі дози препарату, що викликають у

великих дозах у здорових тваринні явища аналогічні ознакам інфекційної хвороби. Більш того, при багатьох конкретних інфекційних хворобах дотепер ще не визначені способи введення збудника - антигену, ритмічність і кратність впливу антигеном, момент ін'єкції з урахуванням стадії інфекційної хвороби і фази імуногенного десенсибилизирующего процесу, від яких залежить ефективність вакцинотерапії. Вакцинотерапію частіше застосовують при чи в'януло довгостроково поточних інфекціях.

Миксоматоз кроликів гостро протікає висококонтагиозная хвороба, що відрізняється високою летальністю. При ліквідації захворювання відповідно до інструкції про заходи щодо боротьби