В західній частині ареал солодки суцільний, що займає великі площі в басейнах нижнього Дону, Волги, Уралу, Кубані, Тереки і Кури. В Середній Азії і Казахстані, де багато широких пісчаних територій, ареал цього виду набуває складних обрисів, тому що його ділянки тягнуться вздовж долин великих річок лише вузькими полосами. Однак, саме на цих порівняно невеликих по площі територіях розміщені основні масиви солодки, що мають промислове значення. Ділянки ареалу, що охоплюють долини багатьох степових і пустельних рік Азербайджану, Казахстану і Середньої Азії можна вважати ціноареалом солодки голої.

Особливістю місцезнаходження солодки голої є той факт, що у весняно-літній період її затоплює водою. Солодка “оселяється” також по берегах і в руслах висохлих річок, на дні неглибоких ущелин, по берегах маловодних струмків, канав, займаючи ділянки як з незасоленими так і з солонцюватими ґрунтами, від тяжкого глинистого до рихлого пісчаного механічного складу. Зустрічається солодка як на рівнинних просторах межиріч, так і на схилах пагорбів, переважно в невеликих ущелинах і западинах. Часто зустрічається вона в посівах, посадках де інколи вважається злісним бур’яном. В горах, на участках, де корені можуть досягати ґрунтових вод, солодка піднімається до висоти 2000 метрів над рівнем моря.

В долинах великих рік Середньої Азії, Казахстану і Кура – Араксинської низовини вона утворює майже чисті солодкові зарослі, а також змішані лугові групи: калмово-, війниково-, еріантусово-, яндачно-, кияково-, елімусово-, пирійно-, пальчатниково-солодкові, а також солодково-різнотравні і інші. В долинах рік південно-східного Казахстану (Іли, Чу, Каратал, Лепса і інші) і Киргизії нерідко зустрічають зарослі двох видів солодки – голої і уральської. На рівнинних просторах межиріч в степовій і напівпустельній зонах, переважно в невеликих долинах, солодка гола утворює різнотравно-, пирійно-, злаково і полінно-солодкові зарості.

В Україні солодка гола зустрічається на солонуватих територіях, глинистих і піщаних приморських схилах, ракушняках, в степах Приазов’я, зрідка в Криму, на території Донецької, Одеської, Миколаївської, Херсонської і Запорізької областей. Росте також берегів Азовського та Чорного морів.

Корені солодки завжди досягають ґрунтової вологи або добре зволоженого горизонту, розташованого іноді на глибині 5-6м.

Завдяки активному вегетативному розмноженню солодка звичайно утворює доцільні щільні куртини, площа яких становить 15-20м2, які чітко виділяються серед оточуючої рослинності. Формування виражених куртин на ґрунтах легкого механічного складу стало однією з причин її винищення внаслідок заготівлі кореневищ без урахування відповідного потенціалу.

Ресурси і їх стан

У змішаних і майже чистих солодкових чагарниках урожай надземної маси солодки голої (у сирому стані) складає 100—120 ц/га. У найурожайніших, рідко експлуатованих чагарниках запас коріння і кореневищ, на глибині 50—70 см, досягає 6—12,5 т/га (сyха вага); у більшості ж чагарників він складає лише 3–6 т/га (2,5, 19). Урожай підземних органів солодки голої, введеної в культуру в межах її ареалу, на 3–4-й рік вирощування досягає 10—17 т/га.

В даний час виявлено близько 100 тис. га чагарників солодки голої (включаючи чагарники солодки уральської, яка місцями домішується до солодки голої або утворює самостійні чагарники). Запас сухого солодкового коріння, на глибині 50 — 70 см, складає більше 300 тис.

Запаси солодкового коріння по території країни розподіляються нерівномірно і приурочені в основному до долин крупних річок Середньої Азії, Казахстану і Кура-Араксинськой нізовини. Можна виділити 5 основних ресурсних районів, де є великі промислові запаси солодкового коріння:

1. Західно-казахстанський (заплави річок Урал, М. Узень, Уіл) – в межах Уральської, Гурьевськой і Актюбінській областей;

2. Нижньоамудар’їнській (нижня течія Амудар’ї) – в межах Каракалпацької республіки і Ташауеской-області;

З. Чарджоуській (споріднена течія Амудар’ї і межиріччя Амудар’ї, Кафірнігана і Вахша) – і межах Чарджоуської області; Сурхандаришськой області, Узбекистану і південно-західних районів Таджикістану;

4. Південно-казахстанський (заплави річок Сирдарья, Іртиш, Або, Чу, Каратал і ін.) – в межах Джамбульської, Талди-курганної, Алма-Атинської областей Казахстану;

5. Закавказький (басейн нижньої течії Кури і Аракса).

Найкрупніші промислові запаси солодкового коріння зосереджені в Західно-казахстанському ресурсному районі (35,5 тис. га), а також в Нижньоамудар’їнському і Чарджоуському (від 21 до 23 тис. га солодкових площ і по 24% запасів коріння в кожному з цих районів). На території Південно-казахстанського району знаходиться до 13,5 тис. га солодкових площ і близько 15% запасів коріння, а в Закавказькому районі – лише 6,5 тис. га чагарників і близько 11% загальних запасів сировини солодки.

В даний час його промислові заготівки проводяться тільки в заплаві р. Амудар’ї, тобто в Нижньоамудар’їнському і Чарджоуському районах, де знаходиться близько половини солодкових площ і запасів солодкового коріння. Організація промислового добування солодкового коріння в трьох решті ресурсних районів – важливе завдання найближчого майбутнього.

Обсте-ження популяцій солод-ки голої в Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях і Криму свід-чить про те, що вони зай-мають невеликі ділянки і проявляють тенденції до скорочення: за останні роки суттєво скоротились зарості солодки на Арабатській стрілці, зовсім зникли в Новотроїцькому р-ні Херсонської обл.

· основні локалітети

Єдиним місцем, де цей вид взято під індивідуальну охорону, є пам'ятка природи на Білосарайській косі (Донецька обл.): солодка зростає тут на площі 1 га. Охоро-няється вид також в Хомутовському