У Запорізькій обл. невеликі зарості цього цінного виду розташовані вздовж Азовського узбережжя. Деякі з них знаходяться під загрозою знищен-ня і потребують термінових охоронних заходів, зокрема на Бердянській косі (середній і дальній), де внаслідок надмірної кількості відпочиваючих, а також посиленої заготівлі зарості солодки знаходяться у вкрай пригніченому стані. Незважаючи на те, що на Бердянській косі створено ботанічний заказник місцевого значення, охоронний режим на даній території на низькому рівні.

Вирішення проблеми забезпечення сировиною солодки національної фарміндустрії можливе шляхом створення її плантацій. Вид добре розмно-жується вегетативно і насіннєвим способом. При сприятливих умовах три- і чотирирічна культура солодки дає до 8 т повітряно-сухих коренів з 1 га. В місцях природного зростання варто проводити підсів і посадку кореневищ, які легко приживаються і дають нові надземні пагони.

Солодка гола перебуває під регіональною охороною в Дніпропетровській, Донецькій та Луганській областях.

За останні десятиліття майже повсюдно спостерігається більш менш різке скорочення ареалу цієї рослини. При тому, що ареал з відносно безперервного давно став переривистим, має місце виснаження або навіть зникнення солодки з багатьох місць в природі, де раніше проводилися неконтрольовані хижацькі заготівлі лікарської сировини. Близько 15-20 років тому на території нинішнього СНД під чагарниками солодки промислового значення було зайнято приблизно 70-80 тис. га, левова частка яких доводилася, як і за часів царської Росії, на простори Західного Казахстану і Середньої Азії. Інтенсивна експлуатація в основних районах промислових заготівель долини річок Амудар’я і Сирдар’я, де щорічно здобувалося 30 тис. тонн коріння і кореневищ солодки, привело до зниження продуктивності і скорочення її природних популяцій. Відповідно до досліджень фахівців з інституту ботаніки ним. Н. Г. Холодного (Київ) Glycyrrhiza glabra, та, що зрідка зустрічається на півдні степової зони України, переважно на побережжі Азовського і Чорного морів (приморські схили, на місцях під сонцем), віднесена до категорії зникаючих біологічних видів, нарівні з «червонокнижними» орхідеями і іншими рідкісними рослинами. На думку ряду інших дослідників, ресурси солодки голої в Україні знаходяться в критичному стані, а точніше під загрозою остаточного виснаження.

Мабуть, ситуація навколо ресурсів солодки в Україні ще тривожніша. Багато учених виказують думку, що промислові заготівлі солодки голої в Північному Приазов'ї, у зв'язку з украй слабким станом залишків популяцій цієї рослини, вироблятися взагалі не можуть, оскільки йдеться про можливе зникнення солодки як біологічного вигляду в Україні. Для збереження цієї цінної лікарської рослини украй необхідне створення мережі заповідних територій, подібних урочищу «Солодка гола» на Белосарайській косі (площею всього 1 га) і державному заповіднику «Обіточна коса», створеному в другій половині минулого століття. Збереження і відновлення сировинної бази солодки голої можливе тільки при одночасному використовуванні нових біотехнологій (зокрема культури тканин), розширенні промислових плантацій і охороні залишків дикорослих популяцій з поступовим окультуренням деякої їх частини (посадка життєздатних фрагментів коріння, що супроводжується видаленням суміжних дерновій крупностебельних злаків, а також видаленням смітних чагарників і деревної порослі малоцінних порід), природно, при відповідному функціонуванні законодавчої бази. До основних заходів юридичного плану слід віднести обов'язкове законодавче затвердження норм і правил використовування природних рослинних ресурсів при одночасному функціонуванні мас-медіа і загальноосвітніх систем в режимі постійного сповіщення і виховання населення і вироблення дієвого механізму, що забезпечує дотримання природоохоронного законодавства.

Характеристика лікарської рослинної сировини

Заготовлюють солодку голу з березня по листопад, залежно від особливостей району заготівок. Промислові заготівки солодкового коріння ведуться механізованим способом — плантажним плугом з тракторною тягою. На невеликих чагарниках коріння солодки викопують вручну, лопатами.

Викопане коріння і кореневища відділяють від надземних паростків і домішок коріння інших рослин. Вибирають тільки здорове коріння, ясно-жовте в зламі. Товщина заготовлюваного коріння і кореневищ повинна бути від 5 до 50мм і більш, довжина – різна. При зборі сировини слід вибирати лише, 75% загальної кількості коріння і кореневищ, залишаючи до 25% кореневищ в ґрунті для забезпечення відновлення заростей солодки шляхом її вегетативного розмноження. Повторну заготівку сировини солодки на одній і тій же ділянці можна проводити лише через 6–8 років. За цей час її чагарники звичайно повністю відновлюються. При механізованому добуванні сировини вслід за збором коріння необхідно проводити агротехнічні заходи, сприяючі прискореному відновленню солодкових чагарників.

Після збору і очищення сировину складають в рихлі скирти для сушки на повітрі. За несприятливих погодних умов його сушать під навісами при хорошому провітрюванні або в сушарках при температурі не вищий 60°. Коріння вважається сухим, коли він при згинанні ламається, а не гнеться.

Хімічний склад, біологічно-активні речовини.

Перші повідомлення про хімічне дослідження солодки відносять до 1819 року, коли з коренів була виділена гліциризинова кислота. Містять вони також тритерпенові глікозиди, флавоноїди, пентинові речовини та інші. Тритерпенові сполуки (20%) представлені сапогеніном-гліциретиновою кислотою та біозидом-гліцирізоновою кислотою, в молекулі якої два залишки глюкуронової кислоти приєднані до аглікону у положенні С-3.

О СООН

НО

Гліцеритинова кислота

Сапогенінами глікозиду – в даному випадку тритерпенового сапоніна – є пентациклічні тритерпеноїди (С30Н48), що походять від урсана, олеанана і інших з’єднань. Нудотно-солодкий смак лакричного коріння обумовлений саме присутністю гліцирризинової кислоти, солі якої солодше цукру (за різними джерелами) в 50-100 разів. Гліцирризинова кислота схожа по будові із стероїдними гормонами, зокрема з фенантреновою частиною стероїдів, і у зв’язку з цим може використовуватися як початковий продукт для синтезу стероїдних гормонів.

Із біологічно активних сполук містяться також вуглеводи (20%) – моно- та дисахариди, пектини (4–6%), є також смоли, ліпіди, гіркі сполуки. Вміст водорозчинних