Дерева і кущі можуть бути висаджені у різних пропорціях: біогрупами (рослин менше десяти), куртинами (дерев, кущів більше десяти), масивами (рослини займають площу понад 0,25 га).

В озелененні міст і населених пунктів використовуються різні види парків та насаджень, які виконують оздоровлюючу, санітарну, культмасову і наукову роль. Ботанічні сади - парки спеціального призначення, де проводиться наукова робота із вирощуванням інтродукованих рослин. Якщо об'єктами дослідницької роботи в парку є тільки дерева і кущі, то такий парк називають дендрарієм.

У зоні Карпат досить поширені дендропарки, тобто парки, де переважають дерева, а кущі розміщені за принципом декоративності.

Невеликі за розмірами ділянки (до 0,15-2,00 га) озеленення в містах називають скверами, їх розташовують на розі вулиць, між будинками, навколо пам"тників.

Серед інших елементів озеленення є бульвари, алейні посадки на вулицях, вертикальні форми ліан біля будинків, сади житлових будинків. Усі вони зв'язують систему озеленення міст і населених пунктів у єдине ціле, служать важливим екологічним і архітектурним комплексом сучасних новобудов [10, 15,17].

Кліматичні умови впливають не тільки на підбір видів рослин, но і на кількість і характер зелених насаджень. Фітонцидна активність деревних рослин обумовлена їх фізіологічним станом і залежить від умов росту, віку і т.д. [11].

Постійною складовою частиною повітряного басейну Землі є атмосферний пил. В 1 см міського повітря нараховується біля 100 тис. пилинок, в той же час, як в такій же пробі повітря, взятої над океаном, їх кількість мінімальна - 100 шт [11].

Зелені насадження знижують запиленість повітря. На 1 м площі листків затримується 21 -860 г пилу. Запиленість повітря під деревами менша, ніж на відкритій місцевості, в середньому на 42%. Разом з пилом на деревах, кущах, траві осідає до 60% сірчаного газу. Роль зелених насаджень в очищенні повітря від пилу і промислових газів надзвичайно велика. Тому їх необхідно створювати в вигляді санітарно-захисних зон на території промислових об'єктів .

РОЗДІЛ II РАЙОН ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження флори інтродуцентів міського парку ім.Т.Шевченка проводилося протягом 2003-2005 pp. Обстеженнями охоплено територію парку на площі 24 га.

При вивченні флори інтродукованих рослин застосовувався маршрутний метод експедиційного дослідження шляхом закладки тимчасових профільних ліній. При цьому першочергово визначався маршрут обстеження, пізніше вздовж профілю дослідження прокладалися паралельні лінії, розміщені одна від одної на відстані 50 м. На таких тимчасових профілях складався список видів рослин.

Рослини визначалися за Визначником рослин України [9]. Ряди рослин та інші систематичні таксони приймалися за А.Л.Тахтаджаном (1966, 1987). Життєві форми рослин визначалися за І.Г.Серебряковим [24].

Збір гербарного матеріалу та сушка рослин проводилися за загальноприйнятими методиками.

Під час польових досліджень робили фотознімки цікавих видів рослин.

РОЗДІЛ III ПРИРОДНІ УМОВИ м. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА

За фізико-географічним районуванням (Попович В. і ін., 1968) Івано-Франківськ належить до лісостепової зони, Прут-Дністровської області (В) Припрутського району (2В, схема 1).

За геоботанічним районуванням (Білик Г., ін., 1985) знаходиться в IX Кременецько-Хотинському геоботанічному окрузі букових та дубово-букових лісів (схема 2).

За флористичним районуванням (Андрієнко Т. і ін., 1985 ) Івано-Франківськ належить до Опільського району Ростоцько-Подільського округу (схема 3).

Клімат міста та його околиць помірно-континентальний. Середня місячна температура повітря найтеплішого місяця - липня становить +18,8 С, а найбільш холодного зимового місяця -січня - 4,8 С.

На клімат Івано-Франківська найбільше впливає географічна широта, а також висота над рівнем моря, віддаленість від океану, рельєф, характер підстилаючої поверхні. Оскільки Івано-Франківськ розміщений в середніх широтах, то величина сумарної сонячної радіації в середньому дорівнює 96-98 ккал/см, тобто типова для помірного кліматичного поясу. Віддаленість від морів і океанів, а також рівнинний рельєф визначають значний вплив повітряних мас з Атлантики. Не захищена територія і від проникнення повітря з Північного Льодовитого океану, а також континентальних повітряних мас з центральних районів Евразії.

Річна сума атмосферних опадів в Івано-Франківську, в залежності від висоти над рівнем моря, коливається від 600-1500мм. Охолоджуючись у високих шарах атмосфери, водяна пара конденсується і випадають опади. В літні місяці кількість опадів становить 44% їх річної кількості. У зимовий період опадів випадає 10% від річної норми. Величина випаровування становить 550-580 мм за рік. Клімат Івано-Франківська формується під впливом морських і континентальних повітряних мас. Взимку характерними є західні і північно-західні вітри, рідше- холодні-східні. Для літа переважаючими є північно-західні, а також вітри південних напрямків. Вітри переважно слабкі і помірні, із швидкістю 0-5 м/с, а взимку 6-10 м/с.

Грунт є похідним компонентом природи, який формується під впливом материнської породи, клімату, рельєфу і особливо рослинного покриву. Ці чинники визначають його головну властивість - родючість. В Івано-Франківську найпоширенішими є дерново-підзолисті і дернові ґрунти. Рослинний покрив характеризується такою ж різноманітністю, як і ґрунтовий. Строкатість рослинного покриву відображається у складному геоботанічному районуванні. В одних і тих самих кліматичних умовах рослинність може бути дуже різноманітною на різних ґрунтах, зокрема на чорноземних, підзолистих, дерново-підзолистих , кам’янистих, піщаних, надмірно зволожених або сухих. В межах області нараховують близько 1500 видів насінних і вищих спорових рослин, що належать до 500 родів. В самому місті переважають цінні інтродуковані деревні і чагарникові породи, детальний опис , яких поданий в слідуючих розділах. Ландшафтні та грунтово-кліматичні умови , геологічна будова та інші природні фактори зумовили різноманітність та багатство рослинного і тваринного світу .

РОЗДІЛ IV ІСТОРІЯ