Листки. Через кілька днів після з'явлення сходів з бруньки, що міститься між сім'ядолями, виростає перша пар справжніх листочків, ще через два-три дні — друга, потім — третя. Після цього нові листки з'являються через півтора-два дні.

Після з'явлення сходів швидко росте засвоювальна поверхня рослин у вигляді розетки прикореневих листків і в системі малих бічних корінців. Пізніше розростається головний корінь, де відкладається цукор.

Всього за вегетаційний період із листкових бруньок у центрі головки кореня виростає близько 50—60 (іноді до 90) листків, спірально розмішених на головці кореня.

Листки, що з'являються раніше, відтіснюються до периферії розетки. Перші дві пари справжніх листків асимілюють протягом 20—25 днів, після чого відмирають, пізніше утворені листки живуть значно довше.

Фази розвитку:

а) перша фаза — з'явлення сходів. Сім'ядолі зародка внаслідок розростання
підсіхм'ядольного коліна виносяться на поверхню грунту, розправляються і зеленіють. Іноді такий етап рослин називають фазою "вилочки".

б) через кілька днів з брунечки, розміщеної між сім'ядольними листками,
утворюється перша пара справжніх листків, що є ознакою настання другої фази — утворення першої пари справжніх листків.

в) третя фаза розвитку буряків характеризується з'явленням третьої пари справжніх листків. Після цього настає період інтенсивнішого наростання листків та кореневої системи буряків.

г) четверта фаза— змикання листків у міжряддях — настає під час посиленого росту надземної частини рослини.

д) у другій половині вегетаційного періоду настає п'ята фаза росту і розвитку буряків — відбувається інтенсивне нагромадження сухих речовин, особливо цукру. Нижні бічні листки починають жовкнути, підсихають і відпадають, внаслідок чого рядки в міжряддях розмикаються, корені набувають технічної спілості.

Екологічні особливості

Вимоги до температури. Оптимальна температура ґрунту для проростання насіння і росту буряків +20…+25 °С. Але за такої температури ґрунт швидко пересихає. Щоб не допустити цього, сівбу починають, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 10 см становить +5…+6 °С, і ґрунт добре розробляється.

Сходи буряків витримують без значної шкоди поступове зниження температури до мінус 3°С. В міру зміцнення рослин холодостійкість їх підвищується, і при з'явленні першої пари справжніх листочків витримують заморозки до 8 °С. Досить стійкі буряки й проти осінніх приморозків, що дає можливість продовжити їх збирання до кінця жовтня. Слід мати на увазі, що при надранніх строках сівби, особливо в затяжну холодну весну, може з'явитися значна кількість цвітущних рослин.

Цукрові буряки характеризуються високою жаро- і посухостійкістю. Якщо в інших рослин інтенсивність фотосинтезу при З0 °С різко знижується, то в цукрових буряків вона майже така сама, як і при 20 °С. При температурі 40 °С фотосинтез продовжує переважати над диханням.

Вимоги до світла. Цукрові буряки мають підвищену вимогу до світла. Сонячна погода за достатньої вологості ґрунту сприяє інтенсивнішому нагромадженню цукру. Цукрові буряки на утворення одиниці сухої речовини витрачають води значно менше (397), ніж інші технічні культури. Проте транспіраційний коефіцієнт дуже коливається залежно від вологості ґрунту, величини врожаю і погодних умов.

Оптимальна вологість ґрунту для буряків у більшості випадків становить близько 60 % ПВ, але залежно від гранулометричного складу грунту, норми добрив, погодних умов вона становить 50—90 %. При нестачі вологи коренеплоди набувають надто видовженої форми, а при надмірному зволоженні ґрунту — вкороченої, округлої. При масі коренеплоду 400—500 г цукрові буряки за вегетацію на транспірацію витрачають близько ЗО—35 л води. При врожаї 400—500 ц/га їм необхідно 300—400 м3 води. З підвищенням концентрації ґрунтового розчину зменшується витрата води на утворення одиниці сирої маси, а також на одиницю асиміляційної поверхні.

Спостерігаються великі коливання у витраті рослинами води в окремі періоди вегетації, залежно від інтенсивності їх розвитку, температури та вологості повітря і ґрунту. Найбільше води випаровується наприкінці липня — на початку серпня, найменше — у травні. Якщо в травні одна рослина випаровує лише кілька грамів води за добу, то в липні — 1—2 л. Найбільш критичним періодом у розвитку цукрових буряків є кінець липня — початок серпня, коли на врожай негативно впливає нестача вологи. Це пояснюється високою температурою в даний період і великою листковою поверхнею рослин.

Вимого до грунту. Цукрові буряки дають найбільші врожаї на родючих,
чорноземних, багатих на поживні речовини грунтах.

Вони добре ростуть при нейтральній або лужній реакції грунтового розчину. Кислу ж реакцію переносять погано. В Україні найбільші площі цукрових буряків розміщені на різних типах чорноземів. У центральному районі бурякосіяння (Вінницька, Хмельницька, Київська, північні райони Полтавської і південні райони Сумської областей) переважають глибокі малогумусні і середньогумусні чорноземи у комплексі з деградованими і карбо-натними чорноземами. У південно-східному районі бурякосіяння (Кіровоградська, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська, Харківська і Луганська області) переважають звичайні та глибокі середньогумусні чорноземи, що мають добрі фізичні властивості. У західних районах України цукрові буряки вирощують на малогумусних чорноземах у комплексі з карбонатними та сірими опідзоленими ґрунтами, частково на підзолистих ґрунтах і буроземах Прикарпаття.

Цукрові буряки можна вирощувати і в осушених низинах та у річкових долинах. Якщо буряки висівають на меліорованих ґрунтах, ґрунтові води повинні залягати на глибині 100—120 см від поверхні ґрунту.

На осушених і глибоко зораних торфових ґрунтах при застосуванні аераційного кротового дренажу також можна вирощувати високі врожаї цукрових буряків.

Технологія вирощування

Розміщення у сівозміні. Цукрові буряки у сівозміні треба розмішу
вати на