У геологічній будові Карпатської складчастої області інтенсивно беруть участь дислоковані флішеві відклади крейди та палеогену, виявлені монотонним переверстуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів.

В межах Перед карпатського крайового прогину виділяють дві структурні зони: Внутрішня і Зовнішня.

На Бистрицькому межріччі трапляються 5-6 м. Галечників зі світло-сірого пісковика з домівкою кременів, яшм і кварцитів. Алювії є майже на всіх межріччях, зокрема 160-метрова тераса річки Бистриці Надвірнянської. Алювій складений з двох шарів. Нижня частина розрізу виявлена валунно-галечними утвореннями, верхня – супіщано-суглиниста. Суглинки, що перекривають галечники, темно сірі, буруваті, з лінзами піску, подекуди гравію, дуже тріщинуваті, вивітрілі. Їх потужність невелика 5-7 м., рідко більше.

У Передкарпатті найбільше розвинуті делювіальні відклади на межиріччях майже всіх річок поблизу гір. Відклади складені жовтими, жовтувато-сірими, жовтувато-бурими і палевими суглинками з незначною домішкою піщаного та глинистого матеріалу. Елювіальні утворення дуже поширені. За літологічним складом виділяються такі відміни елювію: брилово-щебнистий, щебнисто-глинистий і глинистий.

3.3. Геоморфологія

Ускладнений долинно-балковими формами флювіально-акумулятивний рельєф дуже поширений у Передкарпатті. Річка Бистриця Надвірнянська винесла з Карпат величезну кількість уламкового матеріалу.

Поблизу карпат відклався найбільш грубоуламковий, але все ж таки обкатаний матеріал, який утворив алювіальні та флювіогляціальні товщі валунко-галечників та гравійно-суглинистих відкладів, що перекрили грубою (20-40) поволокою більшість площі Передкарпаття. Внаслідок тектонічних рухів та кліматичних змін на річках Передкарпаття утворилося 7 терас.

Сьома і шоста – це тераси, що утворені алювіальними і флювіогляціальними відкладами карпатських річок мають спільні риси: а) їх покривний характер, поширення на вищих поверхнях сучасних вододілів, що свідчить про їх велику водність порівняно з сучасними річками; б) наявність потужних галечників в основі терасових покривів, які перекриті з поверхні плащем без лесових суглинків; в) забарвлення галечників сполуками заліза; г) наявність у галечниках добре обкатаних кременистих порід і яшм жовтого і рожевого кольорів.

Цими рисами акумулятивні річкові відклади суттєво відрізняються від молодших і менш потужних відкладів, і простягаються вузькими смугами вздовж річок, утворюючи схили їх долин. Отже, молодші відклади мають характер не покривів, а терас, які теж складені галечниками з карпатських і подільських порід і перекриті суглинками, часто лесовидними.

Такими молодшими терасами є п’ята, четверта, третя, друга, перша і заплава.

П’ята та четверта тераси в долині трапляються невеликими фрагментами. Третя – добре виявлена: вона широка (досягає кількох кілометрів), утворюючи улоговину – Бистрицьку. За складом вона справжня акумулятивна, утворена товщею (15-20м.) галечників, перекритих нелесовими суглинками. Друга тераса має набагато меншу ширину; висота 6-8м. Потужність алювію невелика (4-6м.), отже, вона цокольна. Першу терасу можна назвати частково високою заплавою, тому що під час паводків її затоплює. Вона є досить широка.

Заплавні відклади (алювіальні) залягають на цоколі з корінних порід, в який врізаються русла річок, але в районах Бистрицької улоговини потужність заплавного алювію зростає, а сама заплава значно розширюється.

3.4. Грунти

На дослідній території переважають лучно-болотні, дерново-підзолисто-глеєві та дернові грунти.

Дерново-підзолисто-глеєві грунти на Передкарпатті утворюють основний фон на середніх та високих терасах.

Характерна риса цих грунтів – чітка диференціація на горизонти за підзолистими тилом. Гумусовий горизонт – безструктурний, світло-сірого кольору і має різну глибину від 2 до 25 см. Має велику щільність, призматичну структуру, інтенсивне утворення мінералів (окиси Al і Fe). Він в’язкий, липкий, здатний до набухання. Глибина елювіального горизонту від 20-30см до 70-80см.

В умовах надмірного зволоження грунти надмірно зволожені і оголені, що відбивається на фізико-хімічних властивостях і знищує родючість. Вони дуже вилуговані, бідні основами і валовими запасами поживних речовин, бідні на перегній (1,0-2,5%).

Лучні грунти поширені в заплавах і двох надзаплавних террасах Бистриці. Вони утворились під лучною рослинністю на алювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого стояння рівня грунтових вод. Вони мають добре розвинений профіль. Гумусовий горизонт сягає 20-40 см. він темно-сірого кольору, дрібно-зернистої структури, ущільнений. В лучних грунтах міститься 3,1% перегною. Реакція грунтового розчину середньо- або слабокисла.

Лучні грунти мають досить високу родючість. В місцях, де їм не загрожує змив паводками їх використовують під городні чи зернові культури, але переважно, як природні кормові угіддя.

Лучно-болотні грунти залягають у заплавах річок. В них повністю оглеєний перехідний горизонт. За будовою профілю нагадують лучні грунти. Гумусовий горизонт сягає не глибше 20 см. Характерні високою родючістю, містять 5,3% гумусу, навіть до 8%. Реакція ґрунтового розчину слабо кисла, гідролізна кислотність невисока.

Використовують як високопродуктивні угіддя (сіножаті), іноді під овочеві культури.

3.5. Поверхневі води

Бистриця бере свій початок на північних схилах Карпатських гір, має найбільший за площею басейн в Івано-Франківській області. Загальна водозбірна площа басейну – понад 2520 км2. Конфігурація річкової системи має своєрідний характер.

Власне Бистриця, невелика за довжиною ріка (17 км), є наче стовбуром, який розгалужується біля села Вовчинець на три вітки-річки: Бистрицю Надвірнянську, Бистрицю Солотвинську і Ворону, витоки яких починаються у Карпатах. Всі три ріки в своїй середній і нижній течії протікають через Бистрицьку улоговину. Найбільша ріка – Бистриця Надвірнянська (94 км); площа водозбору – 1580 км2, густота – 1,2 км2, яка бере початок на північному схилі гори Чорна Клева на висоті 1600м. Найбільші її притоки – Салат рук, Довжинець, Земниця, Горохолина та інші.

Найвищий за розташуванням населений пункт в долині ріки – село Бистриця, а найбільший – село Зелена. Майже до села Пасічна долина вузька, береги високи, схили круті і вкриті густими лісами.

Від села Пасічна – долина ріки розширюється, а біля Надвірної досягає 3 км.