Русло річки розділяється на густу сітку рукавів. Швидкість течії значна і коливається від 2 м/с в горах до 0,7 м/с на рівнині Бистрицької улоговини.

Бистриця одержує живлення, головним чином, дощове і снігове, ґрунтове живлення є додатковим.

Снігові води живлять ріку з березня по травень, коли танення снігу охоплює всю територію Передкарпаття і Карпат. В теплий період року, коли випадає близько 80%річної суми опадів ріка одержує дощове живлення, однак в цей час більша кількість вологи витрачається на випарування.

Гідрологічний режим Бистриці дуже складний. Річний хід стоку і рівнів характерний різними коливаннями, частими паводками, які спостерігаються у всі пори року: навесні – від танення снігу, влітку і восени – від випадання сильних дощів, взимку – внаслідок раптових відлиг, які супроводжуються дощами і таненням снігу в Передкарпатті.

3.6. Клімат

На даній території циркуляція атмосфери, як кліматотворчий фактор, виявляється у переносі атлантичних, континентальних і арктичних повітряних мас, а також у чергуванні циклонів і антициклонів.

Основна причина великої кількості опадів в даній місцевості – часте проходження циклонів і пов’язаних з ними фронтів. В районах Передкарпаття в середньому переважають північно-західний та південно-східний напрямки вітру.

Континентальність клімату найменша в порівнянні зі східними областями України. Із збільшенням висоти, континентальність різко зменшується.

Річні суми опадів 600-800мм. Річний коефіцієнт зволоження від 1,1 до 1,49 і є достатнім.

Передкарпаття – тепла термічна зона. У липні середня температура повітря 19-20 оС, у січні -4-5 оС. Це дозволяє успішно вирощувати пшеницю, кукурудзу, цукровий буряк, льон, овочеві і плодові культури. Природна рослинність виражена лісолучними формаціями. Цю зону для потреб сільського господарства доцільно районувати детальніше.

3.7. Рослинний світ

На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 30% території. Майже не збереглася у непорушному стані природна трав’яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільсько-господарські угіддя. Серед трав’янистих формацій найбільш поширені луки, які займають певні площі по заплавах річок та серед лісів.

Лучна рослинність поширена на заплавах рік (надрічкові та заплавні луки) та по верхніх терасах і вододілах (суходольні луки). Вони утворюються в умовах постійного поверхневого і грунтового зволоження.

На найвищих ділянках річкових заплав особливо поширені тонкомітлицеві, дернистощучникові луки, лучнокострицеві та різнотравні луки. Травостій різнотравно-злаковий.

Тонкомітличники займають найсухіші ділянки з низьким рівнем грунтових вод.

Лучнокострицеві луки пов’язані з більш вологим місцезростанням. Травостій дрібно-злаковий. Флора 55-65 видів. Едифікатор таких лук – костриця лучна, субдомінанти – тонконіг лучний, конюшина лучна.

Дернистощучникові луки займають добре зволожені ділянки рельєфу. Травостої тут осоково-злакові зі значною участю (до 25%) кислих трав. У складі флори налічується 40-45 видів. Пануючі види: лучник дернистий, мітлиця собача, тонконіг болотний, родовик лікарський, підмареник болотний, ситник членистий, осоки просовидна і лисяча.

Серед різнотравних лук найпоширеніші злаково-різнотравні і бобово-злаково-різнотравні. Серед перших слід назвати луки, в травостоях яких панують буквиця лікарська і щучник дернистий. Флора (30-40 видів) – надзвичайно різноманітна.

Серед бобово-злаково-різнотравних особливо поширені луки, в травостоях яких домінує конюшина гірська. У складі їх флори налічується 40-45 видів.

Суходільні луки займають міжрічкові простори, високі річкові тераси і ділянки сучасних річкових заплав, які розміщені вище від паводкової межі. Серед суходільних лук розрізняють власне суходільні луки і луки низинні.

До власне суходільних лук належать не тільки рівнинні, а й гірсько-лісові луки. Основу травостоїв таких лук складають костриця лучна і червона, мітлиця тонка, гребінник звичайний, трясучка середня, біловус стиснутий, пахуча трава звичайна, деякі бобові, зокрема конюшина лучна і повзуча, а також ряд представників мезофільного різнотрав’я.

У травостоях низинних лук переважають щучник дернистий, очеретянка звичайна, осоки струнка, пухирчаста, звичайна, просяна і щетиниста, пухівка вузьколиста.

Лучно-тонконогові луки в своїх місцезростаннях пов’язані з торфовищами, які замулені зверху. Флора цих лук бідна (20-25 видів). Травостій різнотравно-злаковий. Пануючі види – тонконіг лучний, осот прибережний, щучник дернистий, костриця лучна і червона, чина лучна, осока лисяча, хвощ болотний, валеріана лікарська, калюжниця болотна та ін.

Луки середньотрясучкові пов’язані з низинними трфовищами. Травостій хвощово-злаковий. Багатство флори – 25-30 видів. Тут переважають трясучка середня, хвощ болотний, тонконіг лучний, костриця лучна, пухівка широколиста, осока жовта і просовидна, жовтець їдкий, гравілат річковий, калюжниця болотнаю

Найбільші площі займають луки осокові. За домінуючими видами серед них розрізняють луки осокові з пануванням осоки гостровидної, звичайної, осоки здутої, прибережної та ін. Флористичне багатство – 25-30 видів на площі 100 м2. Серед злаків на таких луках найрясніше ростуть костриця червона, костриця лучна, мітлиця тонка, трясучка середня, вівсюнець пухнастий.

Біловус – основа травостоїв більш поширених пустищних лук; інші злаки – костриця червона, мітлиця тонка, трясучка середня, пахуча трава звичайна, гребінник звичайний – займають другорядне місце. Серед різнотрав’я найбільшою рясністю відзначаються перстач золотистий, королиця круглолиста, самосил гайовий, подорожник ланцетовидний.

3.8. Тваринний світ

До складу фауни хребетних Івано-Франківщини належать 328 видів, зокрема: риб – 49, земноводних – 15, плазунів – 11, гніздових птахів – 187, звірів – 66.

Передгірно-карпатська зоогеографічна дільниця відзначається такими видами фауни: ящірка лучна, черепаха грецька, полоз лісовий, тетерев північноєвропейський, кулик-чорниш, шуліка чорний, підорлик малий, дятел білоспинний, завирушка лісова, норка європейська, хом’ячок сірий, сліпак буковинський.

З Передкарпатської батрахофауни високої чисельності досягають жовточеревна кумка, карпатський тритон.

Герпетофауна цікава такими видами: ящірка лучна, прудка, полоз лісовий, черепаха грецька.

Відсутність природних озер, боліт, гірський характер Бистриці зумовлює майже цілковиту відсутність різних видів мартинів, пастушків, куликів, качиних.

Представники цих групп періодично трапляються