Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.)

Найголовніша лікарська рослина з усіх нам відомих.

Вважають, що на організм людини діє як в'яжуче, збуджує апетит, поліпшує апетит, поліпшує функцію кишечника, як сечогінне і загоюючи.

Hypericum perforatum використовують і при лікуванні кам'яної хвороби печінки, розладів шлунка і кишечника, сечового міхура, ряду жіночих хвороб, захворювань легень, запальних процесів, наривів, виразок, чиряків, висипів на тілі, ревматизму.

При хворобах печінки і при жовчних каменях змішують: звіробою -40,0г, споришу - 30,0г, цмину - 30,0г, ромашки - 10,0г і кори крушини — 20,0г. Чотири столові ложки суміші заливають 1 л сирої води, а вранці кип'ятять 7 -10хв. Випивають за день, за 4 прийоми (за годину після їжі). При цьому - дієта печінкових хвороб, грілка на печінку.

При гострому і хронічному запаленні нирок застосовують суміш: листків суниці - 40,0г, бруньок берези - 30,0г, трави грижниці - 20,0г, кореня бузини трав'янистої - 20,0г, трави хвоща польового - 30,0г, споришу — 20,0г, квіток материнки - 20,0г, ромашки лікарської - 15,0г. При запорах додають ще 300г кори крушини. Готується і вживається як суміш описана вище.

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale L.)

З лікувальною метою використовують корені рослини, які краще викопувати пізно весною, оскільки тоді містить багато інуліну. Корінь кульбаби лікарської поліпшує травлення, має жовчогінну, діуретичну та проносну дію. Це легко проносний і сечогінний, кровоочисний і відхаркувальний засіб. Як проносне вживають при хронічних запорах, геморої. У відварі корінь приймають у дозі: 30,0г на 1 л води, приймають по півсклянки тричі на день за хвилин 20 - 30 до їжі. Знаходить також Taraxacum officinale застосування при захворюваннях печінки, жовчного міхура, жовчнокам’яній хворобі, гастриті зі зниженою секрецією шлункового соку, при запорах. Здавна використовують у народній медицині сік кореня кульбаби для виведення ластовиння і пігментних плям на обличчі.

Також широко використовуються при лікуванні холециститу свіжі листки кульбаби лікарської.

Тирлич жовтий (Gentiana lutea L.)

З лікувальною метою використовують кореневища та корені тирличу. їх відвар застосовують при млявому травленні, при запорах, відсутності апетиту, подагрі, артритах і зовнішньо - для лікування застарілих гнійних ран.

Вважаючи на те, що водний відвар або напар кореневищ з коренями тирличу швидко псується, його виготовляють невеликими порціями, а ще кращим вважається виготовлення замість напару настойок на міцному вині, які приймають 2-3 чашки щодня.

При підвищенні кислотності шлунка із здуттям, печією і запорами готують настоянку на портвейні. Беруть по 10,0 г таких рослин: кореневищ з коренями тирличу, висушених апельсинових шкурок, кореневищ аїру, трави звіробою, бавовника, суцвіття пижмо, кореня валеріани і трави сухоцвіту болотяного. Суміш заливають 1 л вина і ставлять на вікно на сонячне світло на 21 день. Потім проціджують і приймають в ранці 2 столові ложки і стільки ж - перед сном.

Крім того, кореневища і корені тирличу застосовують при таких недугах: 1) гнійні рани посипають дрібним порошком коренів тирличу, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарської; 2) народним засобом проти потіння ніг є щоденне вимочування ніг у досить гарячому міцному відварі з суміші: дубової кори (3 частини) і тирличу ( 1 частина). При цьому в народі рекомендують замість панчіх, шкарпеток застосовувати лляні або конопляні онучі з саморобного полотна.

Гірчак перцевий (Polygonum hydropiper L.)

Для виготовлення ліків використовують траву гірчака зібрану на початку цвітіння. Зрізають на висоті 10 - 15 см від землі. Сушать на відкритому повітрі в затінку або на горищі, розстеливши тонким шаром. Зберігають у паперових мішках.

Препарати гірчака мають кровоспинну, знеболюючу, протизапальну, заспокійливу й антисептичну властивості. В науковій медицині препарати гірчака використовують в основному як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, гіпотонії матки в результаті запалень, при невеликих гемороїдальних кровотечах, при кровотечах з дрібних судин і капілярів шлунка і кишок. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами гісоп лікарський використовують при проносах та ентероколітах. Зовнішньо рослину використовують для місцевих ран при геморої, вузлуватій формі зобу, для лікування гнійних і гангренозних ран, екземи, виразки гомілки тощо.

Внутрішньо настій трави гірчака перцевого ( 20 г, або 2 столові ложки трави на 200 мл окропу) по третині склянки 3-4 рази на день; настойку трави ( у співвідношенні 1:4 на горілці) по 30 - 40 крапель 3-4 рази на день.

Зовнішньо свіжий сік трави гірчака для змащування виразки гомілки (1-2 рази на день); свіжу подрібнену траву прикладають до потилиці при нежиті або головному болі.

ВИСНОВКИ

1. На дослідженій території виявлено 82 види рослин, які входять до 29 родин.

2. Найбільшими за кількістю видів виявились родини: Asteraceae - 13 видів (Ambrozia artenisifolia, Achillea submillefolium, Centaurea jacea, Tussilago farfara, Artemisia absinth та ін.).

Rosaceae - 10 видів (Potentilla argentea, Alchimilla gracilis, Fragaria vesca, Rosa cinnamomea та ін.).

Родина Poaceae налічує 9 видів. Серед них: Poa annua, Anthoxanthum odoratum та ін.

3. Провели аналіз флори за рясністю: 39 % характеризуються рясністю Cop1 (Tussilago farfara, Matricaria arvensis, Taraxacum officinale), 34% – Sp, (Bellis perenis, Centaurea jacea, Mentha longifolia), 34,14% – Sol (Crataegus monogyna, Pyrus communis, Padus racemosa), 4,88% – Cop3 (Rubus caesius, Thymus serpillum, Equisetum arvense).

4. Здійснили аналіз флори за місцезростанням: 39% рослин зростають у посадках (Stenactis annua, Setaria viridis, fragaria vesca,