Кріопіринопатгі являють собою групу захворювань, обумовлених мутаціями 9-екзонного гену CIAS1, розташованого на 1 хромосомі (lq44) та кодуючого білок, що у літературі позначають по-різному: кріопірин, NALP3, PYPAF1 або CATERPILLER

При синдромі Макла-Велса висипи також поєднуються з помірною лихоманкою, загальним нездужанням, але без зв'язку з перебуванням на холоді. Запальні атаки поєднуються з кон'юнктивітами, абдомінальним болем, болем у кінцівках, артритами. Додатково в деяких родинах можуть виявлятися папілярні друзи, ендокринні порушення, афтозні стоматити, абдомінальні грижі, дизморфії різного ступеня. Також у хворих може спостерігатися розвиток системного амілоїдозу та глухоти, пов'язаної з ураженням слухового нерва. Тип успадкування захворювання — аутосомно-домінантний.

Хронічний інфантильний нервово-шкірно-суглобовий синдром (ХІНШС) є більш серйозним захворюванням, що розвивається ще в період новонародженості. Висип проявляється дифузною уртикарною еритемою та супроводжується ураженням суглобів у поєднанні з неврологічною симптоматикою. Спостерігається розвиток асептичного менінгіту, що є причиною головного болю у дітей. Спинномозкова рідина при цьому стерильна, але містить нейтрофіли. Суглобові прояви складаються з ар-тралгій і деструктивних артритів. Характерними є зміни у вигляді гіпер-трофії колінної чашечки та посиленого росту хрящів; при цьому також уражаються й епіфізи довгих трубчастих кісток, що призводить до затримки їхнього росту. Межа між МВС і ХІНШС-синдромами не є чіткою, і у деяких пацієнтів спочатку діагностують наявність синдрому Макла-Велса і тільки потім — наявність ХІНШС.

CIAS1 ген, що лежить в основі синдрому Макла-Велса, а також син-дромів СХК і ХІНШС, кодує білок, названий KpionipHH/PYPAFl/NALP3. Описано близько 50 мутацій гену CIAS1, що має велике значення для ви-значення взаємної кореляції фенотип/генотип в цілій популяції, описаної дотепер з CIAS 1-мутаціями. При класифікації пацієнтів у три клінічних групи (СХК — легку клінічну форму, МВС — захворювання середньої тяжкості й ХІНШС — найбільш форма) визначається деякий своєрідний перехрест CIAS 1-генотипів між цими трьома групами. Перехрест існує тільки між двома суміжними групами, що припускає різні впливи мутацій на функцію або експресію кріопірину.

Біль у животі з лихоманкою також спостерігаються й при ювенільному гемохроматозі, що є однією з форм первинного гемохроматозу. Це аутосом-но-рецесивне, HLA-асоційоване захворювання, обумовлене генетичним дефектом на хромосомі 6 (6р22), що характеризується порушенням обміну речовин, при якому спостерігається посилене усмоктування заліза в ШКТ. Виникнення ювенільного гемохроматозу пов'язане з мутацією гену HFE-2, що кодує структуру білка, що взаємодіє з рецептором трансферину та рецептора, що знижує спорідненість до комплексу трансферин-залізо. Внаслідок зазначеної мутації порушується трансферинопосеред-коване захоплення заліза ентероцитами дванадцятипалої кишки, внаслідок чого формується помилковий сигнал про наявність низького вмісту заліза в організмі, що, зі своєї сторони, призводить до підвищеного вироблення білка DCT — 1, що зв'язує залізо, у ворсинах ентероцитів і як наслідок — до підвищеного захоплення заліза. Захворювання виникає в молодому віці (у середньому від 15 до ЗО років) і характеризується вираженим накопиченням заліза в паренхімі печінки, підшлунковій залозі, серці й розвитком печін-ковоклітинної, право- та лівошлункової серцевої недостатності, виснаження.

Діагностичними критеріями служать гіперферемія, підвищення індексу насичення трансферину (більше 45 %), різке збільшення рівня феритину в сироватці крові, екскреція заліза із сечею (десфералова проба).

У групу первинних гемохроматозів також відносять наступні захво-рювання:

Ідентифікація гену HFE (асоційованого з розвитком гемохроматозу) стала важливим моментом у розумінні сутності захворювання. Ген HFE кодує структуру протеїну, що складається з 343 амінокислот. В осіб, що страж-дають гемохроматозом, виявлені мутації у цьому гені: C282Y (у позиції 282 цистеїн замінений тирозином) і H63D (гістидин — аспарагіном). 85-95 % осіб з типовим фенотипом природженого гемохроматозу вважаються гомози-готними за мутантним геном С282 Y, менша частина — змішаними гетерози-готами (C282Y/ H63D). Носіїв алеля C282Y у гомозиготному стані серед жителів Північної Європи налічується не менш 1 на 1000 чоловік.

Про роль HFE у метаболізмі заліза свідчить взаємодія HFE з рецептором трансферину (Tf R). Асоціація HFE з Tf R знижує спорідненість цього рецептора до трансферину, пов'язаного із залізом. При мутації С282В HFE взагалі не здатний зв'язуватися з TfR, а при мутації H63D афинність до TfR знижується меншою мірою. Тривимірна структура HFE була досліджена за допомогою рентгенівської кристалографії, що дало привід установити характер взаємодії між HFE і легким ланцюгом 2т, а також визначити локалізацію мутацій, характерних для гемохроматозу. Мутація С282 Y при-зводить до розриву дисульфідного зв'язку в домені, що має важливе значення у формуванні правильної просторової структури білка і його зв'язувань із 2т. Найбільша кількість білка HFE виробляється в глибоких криптах дванадцятипалої кишки. У нормі роль HFE у цих клітинах полягає в модуляції захоплення заліза, пов'язаного із трансферином. У здорової людини підви-щення рівня сироваткового заліза приводить до підвищення його захоплення глибокими клітинами крипт (процес опосередкований TfR і модулюється HFE). Мутація C282Y може порушити Tf-опосередковане захоплення заліза криптальними клітинами і, таким чином, формувати помилковий сигнал про наявність низького вмісту заліза в організмі. Через зниження вмісту внутрішньоклітинного заліза починає вироблятися підвищена кількість DMT-1, у результаті чого підсилюється захоплення заліза. Потенційна токсичність залоза пояснюється його здатністю, як металу зі змінною валентністю, запускати вагомі вільнорадикальні реакції, що при-зводять до токсичного ушкодження органел і генетичних структур клітини, підвищеного синтезу колагену та розвитку пухлин. В 1/4 гетерозигот вияв-ляють невелике