Мітохондріальні хвороби класифікують за типом мутацій у мітохон-дріальній ДНК. Чим більше накопичується мутацій, тим важчий перебіг захворювання. За класифікацією Wallace розрізняють:

1. Місенс-мутації:

Синдром Пірсона, вперше описаний Pearson і співавторами в 1979 р. за назвою «рефрактерна сидеробластна анемія з вакуолізацією клітин кісткового мозку та екзокринною дисфункцією підшлункової залози», проявляється на 1-му році життя частими зригуваннями, діареєю, порушенням панкреатичної функції та гіпопластичною анемією. Він викликається спорадичною гетероплазмовою делецією мтДНК і має важкий перебіг, що призводить, як правило, до летального результату до 3-літ-нього віку, але в поодиноких випадках може з віком регресувати або, якщо дитина виживає, приводити до розвитку енцефаломіопатії та прогре-суючої зовнішньої офтальмоплегії. Недостатність екзокринної функції підшлункової залози звичайно розпізнається за наявністю стеатореї. Поряд із хронічним лактат-ацидозом, можуть спостерігатися сидеробластна анемія та прогресуюча недостатність гемоцитних ліній.

У деяких випадках можлива трансформація синдрому Пірсона в синдром Кернса-Сейра як результат мітохондріальної гетероплазмії (поява клінічних ознак енцефаломіопатії внаслідок накопичення мутант-ної мтДНК у мозку та м'язовій тканині, де клітини мають високий ступінь диференціювання й рідко діляться). Для синдрому Кернса-Сейра характерні початок захворювання до 20 років, наявність прогресуючої зовніш-ньої офтальмоплегії, пігментного ретиніту й однієї або декількох наступ-них ознак: атріовентрикулярної блокади серця, мозочкового синдрому, підвищення рівня білка в лікворі більш ніж 1 г/л. Внаслідок метаболічних порушень нерідко відзначаються епізоди коми. У біоптатах м'язової тканини визначаються характерні “рвані червоні волокна” .

Недостатність екзокринної і/або ендокринної функції підшлункової залози та інших ендокринних залоз може також спостерігатися й при інших мітохондріальних порушеннях. Так, при синдромі MELAS (міто-хондріальна енцефалопатія, лактат-ацидОз, інсультоподібні епізоди) порушення травлення розвивається внаслідок порушення окисного фос-форилювання в тканинах, що супроводжується лактат-ацидозом, збіль-шенням молярного відношення лактат/піруват і збільшенням концентрації кетонових тіл. Захворювання обумовлене точковою мутацією мтДНК. Найбільш часто (80-90 % випадків) зустрічається мутація в нуклеотиді 3243, розташованому в мітохондріальному гені РНК, що транспортує лейцин. Клінічні прояви фенотипу визначаються ступенем порушення окисного фосфорилювання в тканинах, що залежить від гетероплазмії та диференційованої потреби тканин у продукції АТФ. Перші ознаки захворювання з'являються, як правило, в 6-Ю років (можливі варіанти від 2 до 40 років) і характеризуються рецидивуючими головними болями, блюванням, анорексією, судомами. Однією з характерних ознак мітохондріальної патології є непереносимість фізичних навантажень, що проявляється різким погіршенням самопочуття, м'язовою слабкістю та міалгією. Інсультоподібні епізоди характеризуються повторним головним болем, запамороченням, розвитком осередкової неврологічної симптоматики, коматозним станом. їхнє виникнення часто провокується лихоманкою й інтеркурентними інфекціями. Особливістю епілептичних приступів при синдромі MELAS, як і при багатьох інших метаболічних захворюваннях, є їхня резистентність до протису- домної терапії.

По мірі прогресування захворювання розвивається деменція. Також відзначаються низькорослість, порушення зору, атрофія зорових нервів, нейросенсорна глухота, порушення серцевої провідності, цукровий діа-бет і гіпопаратиреоз. Кардинальною ознакою є виявлення в крові лактат-ацидозу, органічної ацидурії з екскрецією молочної та піровино-градної кислот. Характерною патоморфологічною ознакою синдрому MELAS, як і ряду інших мітохондріальних енцефаломіопатій (синдромів Кернса-Сейра, MERRF та ін.), є «рвані червоні волокна» (RRF), що виявляються в м'язовій тканині при модифікованому фарбуванні три-хромом за Гоморі. Вони являють собою морфологічний субстрат ушко-дження мтДНК і утворюються внаслідок проліферації аномальних мітохондрій при порушеннях окисного фосфорилювання, особливо при недостатності цитохромоксидази, при мітохондріальній енцефало-міопатії, молочній ацидемії та при синдромі MELAS внаслідок мутацій у гені тРНК-лейцин, недостатності карнітинпальмітоїл-КоА-транс-ферази.

Однією з ознак метаболічних порушень при мітохондріопатіях також може бути діарея. Синдром мітохондріальної нейро-шлунково-кишко-вог енцефалопатії (MNGIE) (міо-нейро-шлунково-кишкового порушення та енцефалопатії) являє собою генералізоване порушення, пов'язане з мітохондріальною дисфункцією. При цьому захворюванні дебют кишко-вих симптомів спостерігається або в дитячому віці, або в постпубертат-ному періоді і проявляється у вигляді хронічної діареї, стазу, нудоти й блювання, що призводять до виснаження й кахексії. Можуть спостерігатися втрата поздовжнього шару м'язової оболонки, утворення та розрив дивертикулу, кишкова склеродерма і випадки псевдонепрохід-ності кишечника. Електрофізіологічні дослідження виявляють захворювання нервової системи й внутрішніх органів поряд з недостатністю провідності; біохімічно має місце лактат-ацидоз.

Позакишкові симптоми відзначаються розмаїтістю, однак всі вони є характерними для мітохондріопатій. При цьому синдромі, крім ура-ження ШКТ, відзначається затримка росту; з боку головного мозку відзна-чаються лейкодистрофія, підвищений рівень білка в цереброспінальній рідині, атаксія. У процесі розвитку хвороби у пацієнтів з'являються оф-тальмоплегія, птоз, розвивається перцептивна (нейросенсорна) глухота. У процес втягуються черепномозкові нерви, їх ураження супроводжується дизартрією, дисфонією, прозопоплегією, нерідко розвивається блокада