Важливим моментом дослідження полісахаридів добутих з генетично модифікованих бактерій та рослин є виявлення ступення їх гідролізу в травному каналі. Крахтенберг вважає що можливі три варіанти:

На думку Крахтенберга ступінь гідролізу та всмоктування полісахаридів зумовлює їхній можливий негативний вплив на організм. Міркувати про ступінь гідролізу можна базуючись на зміні активності травних ферментів, а також стану процесів обміну. [8]

Данні досліджень по патологічних змінах організму людини при споживанні продуктів харчування із вмістом речовин добутих з генетично модифікованих організмів, оприлюднені в журналі “Forbst Tiame”, англійським вченим доктором медичних наук Клеппом B. свідчать, що деякі речовини отримані з генетично модфкіованих організмів, а саме метилглиоксал, негативно впливають на окисні процеси в мітохондріях, гальмуючи процес окислення з фосфорилюванням, що дозволяє відносити дану речовину до найтоксичніших. [9]

Лаврушенко Л.Ф. дохтор медичних наук в журналі біохімія опублікував статтю про вплив харчових добавок отриманих з генетично модифікованих рослин на окисно-відновні процеси в мітохондріях печінки щурів де навів результати дослідження, проведені у 1985 р. в Туреччині, В них вкзувалося на статистично суттєвий зв'язок (р<0,05) між вживанням сахарину, добутого з генетично модифікованих організмів та розвитком раку сечового міхура у людей, але автори не ідентифікували дію окремих штучних підсолоджувачів, зокрема сахарину.

Про те оприлюднені Лаврушенком результати дослідження, проведені в США Гарвардським університетом у 90-х роках ХХ ст., показують відсутність зв'язку між вживанням сахарину добутого з генетично модифікованих рослин і розвитком раку сечового міхура.

Лаврушенко припустив, що різниця результатів дослідженнь США та Туреччини пояснюється різницею досліджених доз речовин. На підтвердження своїх припущень Лаврушенко опблікував оцінку Комітету експертів ФАО/ВООЗ одержаних даних з проведених досліджень США та Туречениною. Комітет експертів ВООЗ вважає, що рівень в 1%, еквівалентний 500 мг/кг маси тіла, є такий, який не викликає токсикологічних ефектів, а зменшення приросту маси тіла (залежне від дози сахарину) є показником зниження біологічних параметрів організму, зокрема, пов'язане з гальмуючим впливом натрієвої солі сахарину на перетравлювання вуглеводів та білків.

Також ним описана пірогенна дія окремих мікробних полісахаридів виникає навіть у дозі 1 мг/кг. Патогенез пірогенної дії мікробних полісахаридів поки-що не з'ясований, але є гіпотеза, згідно з якою еритроцити, взаємодіючи з лейкоцитами і клітинами ретикуло-ендотеліальної системи, викликають появу "ендогенного пірогену", який запускає нейросудинні механізми розвитку лихоманкової реакції. [10]

Доктор медичних наук Клепп Р. член Комітету експертів ФАО/ВООЗ в своїй праці довів, що високі дози Nа-солі сахарину (2 г/кг маси тіла) добутих з генетично модифікованих організмів, стимулюють дію таких активних канцерогенів сечового міхура як метил-N-нітрокарбамід, N-/4-/5-нітро-2-фурил/-тіазоліл-форейд, N-бутил-N/4-гідроксибутил/нітрозоамін та 2-ацетила-мінофтор, які не актевізовуюься при вживанні сентетичного та природного сахарину призводить до збільшення випадків капілярної вузлуватої гіперплазії та пухлин сечового міхура, підвищує синтез ДНК в епітелії сечового міхура. У висновках дослідження Клепп припустив що ця доза може залежати від умов навколишнього середовища країни споживача. [11]

Проведені Доктором медичних наук Р.Клеппом дослідження на щурах, в незалежній лабоаторії Комітету ФАО/ВООЗ, виявили пошкодження тестикулів та порушення репродуктивної функції в щурів у тривалих дослідженнях цикламатів та їх метаболіту циклогексиламіну. Встановлено, що тестикулярні порушення зв'язані із особливостями обміну в цього виду тварин. Разом з тим, при 3-х місячному вживанні щурами циклогексиламіну в дозі 100 мг/кг маси тіла не виявлено небажаних ефектів, але при вживанні 50 та 200 мг/кг циклогексиламіну спостерігалось зменшення маси тіла. Виходячи з одержаних даних, Комітет експертів ВООЗ за основу оцінки взяв величину 100 мг/кг, вважаючи, що в цьому випадку існує достатній запас безпеки, і встановив тимчасову ДДД цикламатів 0 – 11 мг/кг маси тіла (у перерахунку на цикламову кислоту). При цьому враховано, що циклогексиламін виробляється у людей мікрофлорою кишкового тракту. Цикламати, як і сахарин, у великих дозах викликають рак сечового міхура у щурів. Встановлена також їхня канцерогенна дія. Цикламати заборонено використовувати в США. За даними МОЗ в Україні дозволено їх використання в комбінації з сахарином у співвідношенні як 10:1. [12]

Президент Російської загально національної асоціації генетичної безпеки Олександр Баранов в інтерв’ю для “Риа Новости” заявив що мутагенність харчових добавок добутих з генетично модифікованих організмів дуже висока. Він стверджує, що на сьогодні вченими США та Великобританії отримано в наслідок невдалих генетичних модифікацій близько 200 рослин, що містять сполуки, мутагенні ефекти яких можна порівняти з руйнівною дією відомої бойової отруючої речовини — іприту. Він стверджує що з деяяких цих рослин на сьогоднішній час виготовляються харчові продукти та імпортуються на пострадянський простір зокрема і в Україну та Росію. Звільнення харчового раціону від мутагенних речовин має велике значення. На сьогодні проведені дослідження доктором біологічних наук Іриною Єрмаковою в Інституті фізіології рослин ім. К. А. Тімірязева РАН, довели мутагенну дію окремих харчових продуктів, виготовлених з генетично модифікованих рослин, зокрема з генетично модифікованої сої та генетично модифікованої кукурудзи. Так, вивчення метаболізму інтенсивного підсолоджувача стевіозиду, виготовленого з цих рослин, привело до виявлення його біоперетворення у стевіол — речовину (яка має мутагенну активність). Якщо біотрансформація стевіозиду у стевіол має місце і в кишках людини, то стевіол може абсорбуватися у верхній частині травного тракту, потрапляти у шлунок і виявляти мутагенну