Встановлено, що при синдромі MNGIE спостерігаються множинні делеції ДНК, мутація локалізована на хромосомі 22q. Рецидиви у сибсів, висока частота споріднення, батьків і відсутність передачі мутації від батьків потомству — все це відповідає аутосомно-рецесивному типу успадкування.

Аналогічне аутосомно-рецесивне захворювання, що поєднується з мутацією в гені ECGF1, порушення функціонування якого послабляє син-тез мтДНК, має назву офтальмо-гилунково-кишкова міопатія (спадкова міопатія внутрішніх органів із прогресуючою зовнішньою хронічною оф-тальмоплегією). Для нього також характерна деструкція гладкої муску-латури ШКТ, у той час як міжм'язові нервові сплетення залишаються незміненими. При цьому спостерігаються біль у животі, діарея, утворення дивертикула й дилатація кишки. Пацієнти також страждають від деміє-лінізуючої та аксональної невропатії, локальної спонгіозної дегенерації задніх стовпів спинного мозку, птозу та прогресуючої зовнішньої хро-нічної офтальмоплегії. Дебют захворювання відбувається в дитячому або в пубертатному віці зі смертельним наслідком у багатьох пацієнтів до ЗО років.

Хронічна діарея спостерігається також при трихополідистрофіг Менкеса – порушенні адсорбції міді в ШКТ, що проявляється затримкою росту, дегенеративними процесами в ЦНС і зміною структури волосся (синоніми захворювання – синдром скрученого волосся, хвороба кучеря-вого волосся). Захворювання має Х-зчеплений рецесивний тип успадкування, ген локалізований на довгому плечі хромосоми X (локус Xql3.3). Винятково рідко хвороба Менкеса зустрічається у жінок, як правило, у поєднанні із хромосомною аномалією (хромосомною транслокацією або синдромом Тернера – 45,Х). Встановлено, що ген Мс-1 кодує один з мембранних протеїнів – мідь-транспортуючу АТФазу. Результатом порушеного транспорту є низька активність ферментів, що містять у своєму складі мідь (цитохромоксидази, тирозинази, моно-аміноксидази, оксидази аскорбінової кислоти), а також зниження вмісту в крові церулоплазміну. Встановлено, що у хворому організмі рідко порушене усмоктування міді із ШКТ, її вміст знижений у сироватці крові, клітинах печінки й головного мозку, але підвищений в інших тканинах – слизовій оболонці кишечника, м'язах, селезінці, нирках, лімфоцитах і фібробластах.

Захворювання маніфестує з перших тижнів життя й характери-зується гіпотрофією, гіпотермією, діареєю, незвичайною структурою волосся («pili torti» – світле, рідке, тверде, ламке й перекручене волосся) і змінами шкіри («cutis laxa» – бліда, суха, в'яла шкіра), своєрідним «об-личчям херувима» (гіпомімічне, з низьким переніссям), зниженням зору внаслідок атрофії зорових нервів, розвитком міоклонусів і генералізо-ваних судомних приступів, затримкою психомоторного розвитку. Перебіг захворювання прогресуючий. Хворі звичайно гинуть на 3-му році життя від септичних ускладнень або субдуральних крововиливів. У рідких випадках спостерігається атипова форма захворювання, що відрізняється пізньою маніфестацією, трохи більш легким перебігом і максимальною тривалістю життя хворих до 13,5 років. При біохімічному дослідженні виявляється низький рівень міді й церулоплазміну в крові та ЦСР; при морфологічному дослідженні – ділянки дегенерації сірої речовини головного мозку із втратою нейронів і гліозом, у м'язовій тканині — різке зниження активності мітохондріальних ферментів (комп-лексів дихального ланцюга). Діагноз встановлюють при виявленні генного дефекту методом ПЛР.

Лікування мітохондріальних захворювань проводиться за декіль-кома основними напрямками:–

дієтотерапія, що виключає тривалі проміжки між прийомами їжі, зниження споживання жирів;–

застосування препаратів, здатних здійснити функцію переносу електронів у дихальному ланцюзі (коензим Q10, вітаміни К1 і КЗ, янтарна кислота, цитохром С, аскорбінова кислота);–

додаткове введення кофакторів, що беруть участь в ензимних реакціях енергетичного обміну (нікотинамід, рибофлавін, тіамін, ліпоєва кислота, біотин, карнітин);–

попередження ушкодження мітохондріальних мембран вільними радикалами за допомогою антиоксидантів (вітамін С, фолієва кислота, вітамін Е) і мембранопротекторів;

Клінічний випадок 5. Хвора С, 2002 р., направлена НДІ терапії АМНУ в ХСМГЦ Тернопільської області для уточнення діагнозу. Діагноз при направленні: хронічний панкреатит з больовим та диспепсичним синдромами, із зовнішньосекреторною недостатністю в стадії загострення. Хронічний коліт із синдромом мальабсорбції. Хронічний холецистит з гіпомоторною ДЖВІП. Вторинна залізодефіцитна анемія. Кахексія 4 ст. Пролапс мітрального клапана 1-2 ст., дві аномальні хорди у лівому шлуночку. Хронічний пієлонефрит.

Скарги: різке прогресуюче зниження ваги (на ЗО кг протягом 7 років), біль в епігастральній і мезогастральній ділянках, метеоризм, нестійкі випорожнення (чергування проносів і запорів), різка загальна слабість, зниження працездатності, швидка стомлюваність, відсутність менструацій.

Анамнез хвороби. Вважає себе хворою з 1998 р. (до цього періоду вага становила 60-65 кг), коли вперше з'явилися болі в епігастральній ділянці й лівому підребер'ї, порушення випорожнень. Початок захворювання зв'язує із тривалим лікуванням антибіотиками із приводу аднекситу. Спостерігалася у гастроентеролога з діагнозом: хронічний панкреатит. Пройшла кілька курсів стаціонарного лікування в гастроентерологічному відділенні — без ефекту.

Анамнез життя: народилася від 2-ї вагітності, 2-х термінових пологів, з масою 3500 г. З перенесених захворювань відзначає ГРЗ, краснуху, тонзилек-томію, хронічний пієлонефрит, бронхіт, холецистит. Менструації з 13 років, регулярні до 1998 p., протягом останніх 1,5 року — аменорея.

1-а вагітність в 1995 р. — термінові пологи, хлопчик часто хворіє ГРЗ, спостерігається у невропатолога з діагнозом: гіперкінетичний синдром; 2-а вагітність — штучний аборт.

Аналіз родоводу: родовід обтяжений мультифакторіальною патологією (гіперкінетичний синдром, гіпертонічна хвороба, хронічний гастрит).

Фенотип: ріст 166 см, вага 35 кг, виражена кахексія (рис. 11-12). Монго-лоїдний розріз очей, відстовбурчені вушні раковини, міопія, астигматизм, ско-ліоз грудного відділу хребта, множинні стриї. Язик обкладений білим нальотом, живіт роздутий, болючий при пальпації в епігастральній і мезогастральній ділянках.

Дані додаткового обстеження:

- ТШХ амінокислот крові: підвищення рівня серину, проліну, гліцину, аспарагінової кислоти.

- Біохімічний аналіз крові: гіпоглікемія, зниження загального білка.

- Абдомінальна ехографія: помірні дифузні зміни паренхіми печінки, низьке розташування жовчного міхура, ознаки хронічного панкреатиту, гіперплазія надниркових залоз.

-