на шляху отримання інформації про ГМО громадськістю;
Варто підкреслити, що застосовуючи положення цього законопроекту щодо режиму доступу до інформації про безпеку генетично-інженерної діяльності, виробник чи дослідник в цій сфері, аби уникнути з тих чи інших причин обнародування "незручної" інформації, може послатися на конфіденційність інформації. Отже, положення даного законопроекту не відповідають принципам, зазначеним у Картагенському протоколі. [40]
2 Методи аналізу харчових продуктів на вміст генетично модифікованих складових
2.1 Схема послідовності використання методів проведення досліджень
Метою дослідження було встановлення впливу на здоро’я людини споживання генетично модифікованих продуктів харчування та харчових добавок добутих з генетично модифікованих організмів. Для досягненя мети дослідження необхідно виконати слідуючі завдання:
Дослідити харчові продукти на наявність генів стійкості не властивих даним видам харчових продуктів та виявити речовини продукти генетично модифікованих організмів, що використовуються в якості харчових добавок.
Вивчити динаміку процесів взаємодії внутрішніх умов організму людини з невластивими йому генами та речовинами, які вони продукують, що потрапили в організм в наслідок споживання харчових продуктів із вмістом генетично модифікованих організмів та харчових добавок добутих із продуктів їх життєдіяльності.
Вивчити суть змін ферментного каталізу клітин організму людини при потрапляні невластивих йому генів та речовин що вони продукують при споживані генетично модифікованої харчової продукції та речовин продуктів їхньої життєдіяльності, які використовують як харчові добавки.
Провести імуноабсорційний аналіз лейкоцитів організму людини які виділяються при потрапляні невластивих генів з генетично модифікованих продуктів харчування та речовин продуктів їх життєдіяльності використаних в якості харчових добавок.
Вивчити зміни органів людини при споживані харчових із вмістом ГМО та харчових добавок продуктів їх життєдіяльності генетично модифікованих організмів.
Опрацювати дані по захворюваності Тернопільської області.
Втановити залежність між змінами захворюваності Тернопільської області та частотою споживання генетично модифікованої продукції.
2.2 Методи аналізу продуктів харчування на вміст генетично модифікованих організмів
Основний показник підсолоджувача – ступінь його солодкості. Його визначають кількістю грамів сахарози, яку необхідно розчинити в одиниці об'єму води за умов, що її розчин матиме такий самий солодкий смак, як і розчин, в якому розчинено 1 г підсолоджувача. Солодкість підсолоджувачів варіює від значень, менших ніж одиниця (сорбіт, маніт), до кількох сотень (сахарин, стевіозид, аспартам, ацесульфам К) і навіть тисяч (монелін, тауматин) (Таблиц 2.1).
Загальноприйнятим є поділ підсолоджувачів на дві групи: об'ємні й інтенсивні. Такий поділ ґрунтується на їхній солодкості порівняно з сахарозою. Підсолоджувачі, рівень солодкості яких близький до солодкості сахарози, називають об'ємними (сорбіт, ксиліт, маніт та ін.). До інтенсивних підсолоджувачів відносять такі, солодкість яких значно перевищує солодкість сахарози (сахарин, аспартам, ацесульфам К, гліциризин, монелін, дигідрохалкони, стевіозид, тауматин та ін.). Жоден з інтенсивних підсолоджувачів не робить суттєвого внеску в енергетичну цінність харчових продуктів, до яких їх додають, оскільки їх використовують у мізерній кількості.
Харчова експертиза підсолоджувачів ґрунтується на тих самих засадах, які ставлять до харчових продуктів. Спершу – проводять органолептичні дослідження, оцінюючи зовнішній вигляд, консистенцію, колір, запах і смак. Переважна більшість підсолоджувачів – кристалічні речовини білого кольору.
Таблиця 2.1- Характеристика підсолоджувачів
Підсолоджувачі | Середня солодкість,
од | Енерге-тична цінність, кДж | Сенсорний ефект
Неоцукор | 0,4 – 0,6 |
– | Задовільний смак
Сорбіт | 0,6 |
14,2 | Холод у роті
Маніт | 0,7 |
8,4 | Те саме
Ксиліт | 1,2 |
16,7 | Те саме
Глюкозо-фруктозні сиропи | 1,0 | 16,7 | Те саме
Фруктоза | 1,2 – 1,5 | 16,7 | Те саме
Цикламати | 50,0 | Своєрідний присмак
Ацесульфам
К (торгова
назва
"Сунет",
вітчизняний
аналог —
"Отизон") | 170,0 – 300,0 |
Задовільний смак
Харчова експертиза підсолоджувачів ґрунтується на тих самих засадах, які ставлять до харчових продуктів. Спершу – проводять органолептичні дослідження, оцінюючи зовнішній вигляд, консистенцію, колір, запах і смак підсолоджувача. Переважна більшість підсолоджувачів – кристалічні речовини білого кольору. Лише рослинні екстракти позбавлені кристалічної будови і мають забарвлення переважно зеленого кольору. Так, сахарол, який містить до 70% стевіозиду, – порошок світло-зеленого кольору. Як правило, підсо-лоджувачі не мають відчутного запаху. Водночас значна кількість їх має своєрідний присмак, що допомагає під час проведення їхньої ідентифікації. Так, у разі дегустації дигідрохалконів відчувається присмак лакриці, сахарину – злегка гіркуватий металевий присмак. Неприємний специфічний присмак утворюють цикламати. Вадою багатьох об'ємних підсолод, які проте допомагають в ідентифікації, є те, що вони внаслідок активного приєднання води зумовлюють відчуття холоду у роті. Цей феномен називають від'ємною теплотою розчинення, оскільки підсолоджувач відбирає тепло із навколишнього середовища. Таке відчуття з'являється під час дегустації ксиліту, сорбіту і маніту. Окремі інтенсивні підсолоджувачі спричинюють під час дегустації надто тривале відчуття солодкого смаку (міракулін, монелін, стевіозид, сахарин, сахарол, осладин), а інші (аспартам, усал, дигідрохалкони, тауматин) – певне запізнення відчуття солодкого смаку. Усі ці органолептичні вади свідчать про те, що підсолоджувача, який би відповідав усім вимогам споживачів і повністю замінював цукор, поки що не знайдено різні суміші з них природного і синтетичного походження, а також різні наповнювачі, що може утруднювати їхню ідентифікацію та експертне оцінювання. В Україні дозволено використовувати обмежений перелік підсолоджувачів (фруктоза, ксиліт, сорбіт, сахарин, ацесульфам К, аспартам і стевіозид, цикламати).
2. Методи аналізу замінників жирів виготовлених з генетично модифікованих організмів, що використовуються в якості харчових добавок.
Останнім часом у Західній Європі та США поширилося виробництво замінників жирів різного походження, що зумовлено значним розвитком серцево-судинних захворювань та раку окремих локалізацій унаслідок надмірного споживання жирів. Так, у США замінники жирів становлять 10 % від загальної кількості жирів, які надходять у продаж. Помітно зростає використання замінників жиру в Західній Європі, особливо у виробництві йогуртів