У відповідності до мети вирішуються такі завдання:

1. Встановити чисельність, щільність, біомасу гніздових пар представників родини Голубові (COLUMBIDAE) у вибраних стаціонарах: ПК і В ім. Т.Г.Шевченка, Парк Воїнів-інтернаціоналістів, Берег міського озера.

2. Встановити основні закономірності у розміщені в межах кожного з досліджувальних стаціонарів.

3. Провести порівняльний аналіз даних отриманих по стаціонарах.

Об’єкт дослідження – представники родини Голубові (COLUMBIDAE).

Предмет дослідження – поширення представників родини Голубові (COLUMBIDAE) на території міста Івано-Франківська.

РОЗДІЛ 1

Огляд літератури

Птахи заходу вивчені досить глибоко. Протягом 1948 – 1972 рр., орнітологи Львова, Чернівець, Києва, Кремінця, Тернополя, Ужгорода, Івано-Франківська, досліджували авіфауну цієї території. В Українських Карпатах працював Ф.Й.Страутман, який написав монографію «Птицы Советских Карпат» (1954) і багато різних орнітологічних статей. У двотомній монографії «Птицы западных областей УССР» (1963) він узагальнив усе те, що виконали вітчизняні орнітологи з 1943 по 1963 р. Д.В. Владишевський, І.В. Марисова (1960, 1961) вивчали будову гнізд представників роду Turdus і біологію білозобового дрозда – типового представника карпатського високогір’я. Д.В. Владишевський і Т.В. Черватюк (1963) аналізує збереження і причини загибелі гнізд горобиних птахів біля верхньої межі ліси в Чорногорах, а Д.В.Владишевський (1968) – описує знахідки в Карпатах кам’яного дрозда і в Прикарпатті – малої білої чаплі. Т.В. Черватюк (1969) повідомили про строки гніздування деяких горобиних у Чорногорах, М.І.Черкащанко (1968) – про біологію рябчика, а А.Й. Островський (1969) – про екологію тетеревиних у Горганах. Деякі дані про орнітофауну Закарпаття містяться в роботах О.Б.Кістяківського, Л.О. Портенко. М.Я.Кучеренко, А.Е. Лугового, В.С. Талпоша. В.С.Талпош (1969) звернув увагу на динаміку чисельності птахів Закарпатської рівнини, стаціонарне розміщення їх в окультуреному ландшафті. Пернаті Прикарпаття були предметом дослідження М.К. Тарасової (1952), яка вивчала екологію водоплавних верхів’я Дністра, а також І.Ф.Андрєєва (1953) та О.М.Клініта; останній опублікував серію повідомлень про авіфауну Чернівецької області і зробив у 1959р. огляд птахів Буковини. О.М.Клітін визначив у Сх. Прикарпатті (Буковина) 192 види птахів, з 172 – гніздових. В 1954 р. про знахідку сірійського дятла в Прикарпатті повідомляють Ф.Й.Страутман і М.П. Рудишин (1954 ).

Орнітофауну Поділля досліджували В.П. Хреневич, В. Берхнер, Л.О. Портенко, М.Й. Буркач-Абрамович та ін. Починаючи з 1957 р. ряд публікацій про сучасний склад птахів пн. районів Поділля зробила І.В.Марисова самостійно, а також у співтоваристві з Н.М.Холіною та з К.А.Татариновим. З робіт про подільську авіфауну слід відзначити публікації у галузі дослідження чисельності водяно-болотяних мисливсько-промислових птахів у верхів’я р. Горині, нових елементів фауни – сірійського дятла, кільчастої горлиці та інших видів. У зв’язку з географічним положенням і великою різноманітністю природних умов західні області України виявляють великий інтерес для зоологів. Густа сітка річкових систем Дністра, Прута ,Тиси, Буга, Прип’яті, хвойні і мішані лісні масиви Волині і Українського Полісся, дуброви, Поділля.

До цього часу в наших зведеннях про фауну, в монографіях, підручниках і навчальних посібниках були лиш окремі дані про тваринний світ західних областей України, які спирались на небагато чисельні українські, зокрема польські, чеські і венгерські літературні дані. Ці матеріали були використані для написання таких матеріалів, як “Птицы Советского Союза”, т. I-V, 1951-1954; “Фауна Украины”; т. IV, 1957; “Птицы Советских Карпат”, 1954.

Протягом останніх 10-15 років вивчення орнітофауни помітно активізувалося. В цей період опублікована значна кількість статей, що сто-суеться різних напрямків досліджень:*

біологія та поширення окремих видів чи груп птахів – А.І.Гузій, 1984, 1987; О.С.Костельна, Я.Р.Кшик, 1989; І.М. Горбань та ін., 1990; О.Ф.Го-ловач, В.М. Грищенко, В.В. Серебряков, 1990; Д.М. Дрозд, 1990; В.Д. Бондаренко, А.І. Гузій, 1990, 1994; ВЛ.Яворницький, 1990; А.А.Бокотей, 1991, 1992, 1995; І.М.Горбань, 1992, 1994, 1998; А.О.Кийко, Я.Р.Кшик, 1992.*

біологія та поширення окремих видів чи груп птахів – А.І.Гузій, 1984, 1987; О.С.Костельна, Я.Р.Кшик, 1989; І.М.Горбань, 1990; О.Ф.Головач, В.М.Грищенко, В.В.Серебряков, 1990; Д.М.Дрозд, 1990; В.Д.Бондаренко, А.І.Гузій, 1990, 1994; В.Л.Яворницький, 1990; А.А.Бокотей, 1991, 1992, 1995; 1.М.Горбань, 1992, 1992, 1994, 1998; А.О.Кийко, Я.Р.Кшик, 1992.

Багато інформації щодо орнітофауни досліджуваного регіону містять матеріали орнітологічних спостережень на території західних областей України за 1977 – 1995- рр. опубліковані у трьох випусках “Каталогу птахів заходу України”, журналах “Беркут”.

РОЗДІЛ 2

Методи та програма дослідження

Метод обліку птахів проводився шляхом картографування. Він вперше був використаний в 1962 році, практикується при проведенні моніторингових довгострокових досліджень та є одним з найбільш точних й інформативних.

Використовується при необхідності отримати точні дані про чисельність видів на певній території, де є точні дані про густину популяцій стаціонарних птахів і біотопі. Головна перевага - найбільший ступінь стандартизації, зберігання та обробки даних обліку. Його недоліки - велика трудоємність і невелика величина охоплюваної території, ускладнення обробки даних обліку по видах, для яких не характерна територіальна поведінка. Однак метод дозволяє з роками накопичувати дані, які стають важливими не тільки в теперішній час, а на майбутнє.

Цей метод можна використовувати для визначення чисельності всіх видів птахів, що утворюють угрупування. Застосовується тільки для обрахунку тільки стаціонарної частини популяції (птахи, що гніздяться або не гніздяться), обліку територіальних і не колоніальних птахів (головним чином - горобині). Метод використовується, звичайно, в період гніздування птахів.

Метою