( Streptopelia turtur Linnaeus )
Поширена на більшій частині Європи, північній Африці, в крайній західній Азії, у тому числі і південь західного Сибіру. У більшості районів Приуралу й на південь Уралу – звичайний птах. Далі на схід скоріше рідкісна. Досить часто залітають на північ і на схід від гніздового ареалу. У ХХ ст., у Європі відзначається поступове розселення до півночі. Зимує в Африці. В Італії засиляє території аж до 1400 м над р. м., чисельність популяції гніздувань налічує понад
300 пар. В Росії може зустрічатись в населених пунктах Алтайського краю,
Можливо ще зустрічається в містах інших регіонів.
Чисельність горлиці звичайної на великій частині європейського ареалу
скорочується. Причина – використання гербіцидів в сільському господарстві і активне полювання в Африці під час зимівлі.
Весняний приліт проходить переважно у нічний час. І птахів бачать уже прилетівшими невеликими групами, парами, одинаками. У степовій зоні це припадає на кінець квітня – початок травня, на півночі ареалу біля середини травня.
В обстежених районах, в околицях м. Кремінця приліт зареєстровано 5.V.1959 р., 2.V.1956 р., 24.IV.1957 р., 28. IV.1958 р., 21.04.1959, 3.V.1960. За 6 років спостережень І. В. Марисової (1963) – в середньому 29.04. Із прильоту, горлицю частіше можна бачити сидячими на проводах уздовж доріг.
Наприкінці літа кочують поодиноко і зграями. Осіння міграція починається в липні й закінчується в жовтні, відбувається в основному вночі. Летять невеликими групами, на ночівлях можуть збиратися великими зграями. Вдень годуються на полях і дорогах. Відпочивають на деревах або на проводах. Район зимівлі не великий – Африка між Сахарою і екватором.
Горлиця швидко літає і добре ходить по землі. Більшу частину часу проводить серед гілля дерев, злітаючи на землю для водопою чи їжі. В період гніздування малозамітний птах і мовчазний.
Помітно менше сизого голуба. Переважно рудуватого кольору, на спині та з верхнього боку крила – руда, голова в основному сиза, винно – рожевий і сизий наліт на грудях. Від голуба відрізняється більш витонченою статурою, рудуватим кольором, закрученим хвостом із білими краями, що добре видно в польоті. З боків шиї «дзеркальце» із чергуванням чорних і білих смужок. Подібність із великою горлицею дуже велика, звичайно, варто відрізняти по перевазі рудуватого на спині і верхніх крилах. Звичайна горлиця зверху виглядає рудою з темними перстинами (Велика горлиця складає враження темної, з лускатим рудим малюнком). Діагностична відмінність, якщо птах у руках, полягає в особливості забарвлення крайнього рульового пера (у Звичайної горлиці – темно бурий колір не заходить на зовнішнє опахало). Довжина крила 18.5 см. Самці не на багато крупніші за самок, за забарвленням не відрізняються.
Молоді птахи більш однотонного забарвлення, немає рожевого відтінку на грудях «дзеркальця » на шиї, ноги бурі, очі коричневі (у дорослих – жовтогарячі). Вага 100 – 210 г , довжина 26 – 30 , крило 16.0 – 18.5 , розмах 47 – 55 см.
5.6. Горлиця кільчаста ( Streptopelia decaocto )
У світі вивченого виникають деякі малозрозумілі питання нібито вивченої “біографії” горлиці садової (Streptopelia decaocto). Швидка адаптація дозволяє природнім шляхом розширити ареал, який є характерним для цього виду птахів. У той же час, окремі факти, які розповідають про етапи її розселення, що свідчать про наявність різного роду випадкових “поштовхів”, які стимулюють розширення кордонів ареала цих птахів, що до сьогоднішнього дня являється предметом загадок і сумнівів.
Початковий ареал цього виду горлиць обмежувався напівсухими районами Південної Азії до сходу Брахмапутри. Внаслідок чого, можливо, морським шляхом вона була завезена в Китай, де надзвичайно широко і швидко розповсюдилась. До середини XVI ст. проникла в південно-східну Європу. Користуючись великою святенністю у турків, вона була завезена на Балкани. Важко пояснити причини, бо в XIX ст. із закінченням турецького володіння на Балканах, ареал горлиці швидко скоротився. Не ясно, чи було це пов’язано з наслідком яких-небудь кліматичних особливостей цієї епохи, чи мали місце якісь інші причини.
Нічого дивного в тім, що зараз ареал горлиці прогресивно розширюється, якщо оцінити вміння цього виду швидко пристосовуватись і оселятись на нових територіях. Є свідчення, що вона була завезена в Америку і з’являлась у ряді її міст.
У 1974 році 50 горлиць завезли на Багами, де через 10 років їх чисельність зросла до 100 тис. особин. Види горлиць проникли і на інші острови, зокрема, о. Флорида. Припустимо, що до 2000 року у цьому регіоні чисельність буде перевищувати 40 млн. горлиць, і заселення Америки цими птахами буде відбуватись так інтенсивно, як заселення Європи, де загальний строк розселення приблизно дорівнює половині століття.
У 1944 році горлиця садова з’явилась на Україні. Протягом 1944-1950 років вона уже заселяла багато міст Закарпаття і частину Львівської області.
У Львові горлиця садова заселяла в більшій мірі стару частину міста ~50-160 ос/км2 . Нові райони менше заселені~25-45 ос./ км2 кв. Чисельність в парках - 20-22 ос/км2 . Висока чисельність її поблизу постійних місць годівлі на територіях мукомольних заводів (240-800км2 ) та на базарних площах.
Отже, чисельність горлиць в місті Львові становить 5-6 ос/км2 .
У 1955 році перші птахи були відмічені у м. Києві (Кістяківський 1957).
У 1964 році горлиця садова вперше з’явилась у Харкові. Свідчень про виявлення у других точках заздалегідь не було, хоча помітна пташка навряд чи залишилась без уваги орнітологів і природолюбів.
Перші появи горлиці садової у сусідній Полтаві, як і потрібно було сподіватися, було відмічено