Припутень літає годуватись на поля та на інші відкриті місця. Це один із наших голубів, який збирає корм не тільки на землі, а ще і на деревах. Представники виду харчуються насінням різних диких і культурних злаків. У хвойних лісах, віддає перевагу насінням ялини, а далі до півдня, в широколистяних – жолудям і горішкам бука. Поїдає різні ягоди жимолості, горобини, шипшини, суницю, чорницю, пізніше калину. Припутень – єдиний птах, що може зривати плоди, ягоди і бруньки які розпускаються, з гілок дерева і кущів.

Дорослі птахи кормлять пташенят спочатку творожними виділеннями зі стінок зоба, а потім розмягченою їжею.

Синяк годуватися летять на поля, де клюють різне зерно посівних культурних і насіння диких трав. Крім того, їдять комах і молюсків, що особливо важливо для самки на весні. До місць годівлі, так само, як до місць водопоїв нерідко літають досить далеко, за кілька кілометрів.

Літом збирають корм на лугах, лісних полянах, і на землі під деревами, пізніше вилітають на поля.

Вигодовують пташенят батьки разом, спочатку «голубиним молоком», а пізніше різноманітними зернами, які приносять в зобі.

Основу харчування більшості птахів становлять насіння дикорослих трав і культурних рослин. Голуби збираються зграями, невеликими групами чи поодинці, регулярно. Особливо часто – восени вилітають на поля, не рідко за десятки кілометрів, збирають падалицю, розсипане зерно. Серед міських голубів є такі, що постійно годуються на смітниках, звалищах, або на тих місцях, де їх спеціально годують жителі. Іноді клюють плоди диких яблунь на вулицях і у скверах. Регулярно літають на водопої. Воду п’ють всмоктуючи.

Вилупивши пташенят кормлять кашоподібними виділеннями зі стінок зоба. Через декілька днів батьки дають розмягчені зерна із зоба.

Горлиця звичайна. Цей птах переважно харчується рослинною їжею. На весні охоче клюють проросле зерно, висмикують проростки. В першій половині літа основним кормом є насіння самих різних рослин, як диких, так і культурних, що збирають на лугах, вигонах, на берегах річок. У другій половині літа відвідує хлібні поля, де збирає залишки зерна не землі. Віддає перевагу зернам пшениці, проса, гречки. У не великій кількості поїдають безхребетних, а саме: комах, молюсків. Годуються головним чином на землі. Регулярно літають на водопій, ранком і вечором.

Горлиця кільчаста годуються різними насіннями, можуть їсти покришений хліб, кашу і т. д. Регулярно літають на водопій. Здебільшого як харчовий продукт використовує насіння культурних рослин (пшениці, кукурудзи, вівса, гороху, соняшнику). Одного разу було зафіксовано пару горлиць, які споживали насіння помідорів та болгарського перцю. В період гніздування горлиці зазвичай харчуються на подвір’ях разом з домашніми птахами, на тихих вулицях, тротуарах, базарах. При зборі урожаю, особливо пшениці, велика кількість горлиць прилітає на поля поблизу міста чи населеного пункту, де збирають зерно, що розсипалось. В час збору пшениці можна неодноразово спостерігали скупчення цих птахів, які відпочивали після годівлі на телефонних проводах.

У зимовий період в пошуках їжі горлиці зосереджують увагу на місця, де є значна кількість доступного для них корму (елеватори, млини, хлібокомбінати), або на місцях, де їх регулярно підгодовують.

6.4. Значення пташиних гнізд

Гнізда у птахів виконують різноманітні функції:

гніздо зберігає яйця від розкладання і утримує їх в компактній кучці, завдяки цьому весь лоток розміщується під тілом птаха, що насиджує і прогріває;

гніздо слугує місцем перебування пташенят в період від їх вигодовування до їхнього вильоту;

гніздо сприяє утворенню оптимального температурного режиму, для яєць і пташенят, захищає від вітру, дощу, сирості, холоду та інших умов;

гнізда відіграє важливе значення у захисті яєць, пташенят і насидженого птаха від ворогів, що досягається маскуванням гнізда і розміщенням його в недоступному для ворогів місці.

Кожну з функцій можна розглянути окремо.

1. Утримування яєць в компактній кучці особливо важливо, тому, що це забезпечує нормальне насиджування та інкубацію. Глибина гнізд у різних видів є не однакова, але є достатньою, щоб яйця повністю поміщалися в гнізді. В цей час відбувається рівномірне прогрівання.

Глибина гнізд у різних видів є досить різною, проте є достатньою, щоб яйця повністю розміщувались в гнізді.

Як відомо, форма яєць є грушовидною – тупою з одного боку гострою – з іншого. При поштовху яйце не котиться, а крутиться навколо гострого кінця, таким способом запобігає падінню з гнізда. Падіння яєць можна спостерігати частіше на початку періоду розмноження, а в кінці така загибель повністю припиняється. Пояснюється це змінами, які відбуваються під час насиджування. На початку насиджування центр тяжіння яйця, знаходиться ближче до тупого кінця (в ході незначних розмірів повітряної камери). По мірі розвитку зародка, то повітряна камера в яйці поступово збільшується, центр тяжіння переміщується в сторону гострого кінця. Завдяки цьому, по мірі насиджування радіус окружності, описуючим яйцем при поштовху, а відповідно і ймовірність його падіння з даху (карнизу) – зменшується. Підвищення стійкості яйця в кінці має велике біологічне значення, так, як по мірі насиджування можливість відновлення птахами зниклих кладок різко знижується.

Птахи, що мають середні кладки яйця, в гнізді, розміщують не в один, а в два ряди. У таких кладках, при насиджуванні не всі яйця прогріваються однаково: верхні – краще, нижні – гірше. Здавалось би і розвиток зародків в яйці повинен виходити нерівномірно. Однак, у птахів, що розпочинають безперервне насиджування по закінченню усієї кладки – це не спостерігається.

Пояснюється це