Стаціонар № 2 (Парк Воїнів-інтернаціоналістів)

Дослідження проводилися на всій території парку. Територія дослідження характеризується в цілому деревним (h = 10 – 15 м) покривом та наявністю окремих ділянок з поодинокими низькорослими деревами чи скупченнями

(Juniperis sabina, Thusa occidentalis) вкритими густою травою. Такі ділянки спостерігаються вздовж алей та відносно більша їх кількість спостерігається у південно-східній і південно-західній частині парка. До складу підліску входять: Utrica dioica, Lamium album. Видовий склад деревного покриву більш менш однорідний по всій території парку. Зустрічаються окремі Pinus silvestris, B.veruccosa, Quercus robus, Carpinus betulum, Aesculus hippocastanum. Часто зустрічаються поодинокі Picea abies та Abies album 1.5 – 2 м заввишки. Травостій більш розвинутий в сх. частині парка ніж у пд., що пов’язано з різним антропогенним навантаженням (витоптування трави). Повсюдно наявні окремі скупчення чагарників, галявини різного ступеня освітленості. Вологість середня.

Стаціонар № 3. – Берег міського озера.

Дослідження проводилось вздовж берегів міського озера. Територія дослідження характеризується неоднорідністю флоурестичного складу біотопів. Так південна частина берега характеризується посадкою Tilia cordata Salixabba та бідним трав’яним підліском; на південно-східному березі є окремі дерева (Thusa occidentalis, Juniperie comunis, Salix alba), розвинута система клумб та пішохідних доріг. На північно-східному березі окремі Salix alba та декоративні клени. Рослинність північного берега – чагарникова, з відсутнім травостоєм. Західний, південний та північно-західний через смугу шириною порядка 10 – 20 м межує з дачними ділянками. Для північно-західної смуги характерні окремі кущі (h = 1.5 м) Salix caprea з бідним підліском, якщо далі на південний схід – змінюється деревинною рослинністю (Salix caprea, Malus domestica, Tilia cordata, Quercus robus, які є домінантами, є окремі дерева Sambucus nigra, Aesculus hippocastanum, Prumus divaricata, з’являється високий травостій Utrica dioica, Lamium album, розвинутий чагарниковий підлісок та молода парость, характерні добре освітлені галявини.

Далі на південний схід зникають чагарники, збіднюється травостій і є тільки окремі Pupulus alba. Місцями характерна висока вологість. Є добре освітлені галявини. Вздовж південного схилу проходить густа алея Tilia cordata, освітленість тут низька, підлісок бідний, галявин не має.

3.2. Клімат

На території західних областей України, зокрема Івано-Франківської області, циркуляція атмосфери як кліматотворчий фактор, виявляється у переносі атлантичних, континентальних і арктичних повітряних мас, а також у циклонічній та антициклонічній діяльності. При цьому всі форми циркуляції загалом зумовлюють тут перевагу переносу тут повітряних мас з Атлантичного океану над переносом континентального повітря зі сходу.

Атмосферною циркуляцією визначається утворення хмар і кількість опадів. Основна причина великої кількості опадів в цій місцевості - часте проходження циклонів і пов’язаних з ними фронтів. В окремі роки, залежно від переваги циклонічної погоди над антициклонічною або навпаки, річні суми опадів можуть докорінно відрізнятися від багаторічної норми.

Вітровий режим певною мірою відбиває умови циркуляції повітряних мас над місцевістю, тому частково з напрямком вітру пов’язані температура і вологість повітря. Проте напрям вітру залежить від розподілу атмосферного тиску і сильно спотворюється рельєфом місцевості. У зв’язку з цим при вітрах одного і того ж напрямку може бути вторгнення повітряних мас різного типу, і навпаки повітряні маси одного якогось типу можуть поширюватись на місцевість при вітрах різного напрямку.

Напрямки вітру в умовах Івано-Франківська визначається не тільки загальноциркулярними процесами, але й орографічними факторами. У районах Передкарпаття для року в середньому переважають північно-західний та південно-східний напрямки вітру

З таблиці №1 ми бачимо, що річний хід температури повітря в області континентальний. У липні - найтеплішому місяці середня температура повітря становить 19 – 19,5оС, у найхолоднішому (січень) вона знижується до - 4 - 5,5оС. У січні вертикальний градієнт температури в два рази менший, ніж липневий, тому в цей час зниження температури зі збільшенням висоти відбувається повільніше. Наприклад, в місті Івано-Франківську температури січня становлять -5,1оС, а на станції Пожижевській (висота - 1429 м), вона знижується лише до -7,6оС.

Температура повітря за 1881-1960 роки

Таблиця 1

Станція | h/р.м.(м) | I | II | III | IV | V | VI | За рік

244 | -5,1 | -3,7 | 1,3 | 7,6 | 13,5 | 16,6

Івано-Франківськ | VII | VIII | IX | X | XI | XII | 7,3

18,5 | 17,8 | 13,5 | 8,2 | 2,2 | -2,4

Рисунок 1

Режим зволоження. Основні характеристики режиму зволоження – це середні місячні та річні суми атмосферних опадів, а також їх сума за теплий (IV – V) і холодний (XI – III) періоди.

На території Івано-Франківської області річні суми опадів залежно від висоти місця коливається в межах 600-1400 мм у районах Передкарпаття за рік випадає 600 – 800 мм опадів. У горах їх приріст на кожні 100 м підняття становить 11% від кількості опадів на рівні 300м. Для річного ходу опадів характерна значна перевага їх кількості за теплий період порівняно з холодним. За теплий період (IV – X) в районах Передкарпаття випадає ~ 73% опадів від річної норми. Найбільш дощові літні місяці (VI, VII, VIII), протягом яких випадає ~ 44% опадів. Максимум опадів здебільшого припадає на червень.

Проте зволоження місцевості не визначається лише кількістю опадів, оскільки вони можуть значно випаровуватися. Тому для оцінки зволоження користуються коефіцієнтом зволоження (К=О/Е), який