В межах Івано-Франківщини річні величини коефіцієнта зволоження (табл. 3) коливається від 1,1 – 1,49 в районах Передкарпаття.

Суми опадів випаровування та коефіцієнт зволоження

за 1891-1964 роки

Таблиця 2

Станція | Опади (мм) | Випаровуваність за рік (мм) | К

для року

Івано-Франківськ | XI-III | IV-X | За рік

144 | 459 | 603 | 556 | 1,08

Характеристика сезонів

Для повної характеристики клімату області необхідно мати уявлення про річні мете реологічні ритми - періоди і сезони року.

Теплий період. Важлива характеристика температурного режиму за теплий період – дати весняного і осіннього переходу середньої добової температури через певні межі, а саме через 0о, 5о, 10оС. Вони визначають початок, кінець і тривалість важливих для господарства періодів: теплого (понад 0оС) загального періоду вегетації (понад 5оС), періоду активної вегетації сільськогосподарських рослин (понад 10оС). Весняний перехід температури через 0,5оС запізнюється з підняттям в гори на кожних 100м висоти на 2 дні, а початок періоду активної вегетації – на 4 дні. Все це спричиняє до скорочення теплового періоду і загального періоду вегетації на кожних 100м підняття на 4 дні, а періоду активної вегетації – на 8.

Початок, кінець і тривалість періодів з температурою понад 0,5 - 10оС

Таблиця 3

Період | Початок | Кінець | Кількість днів

М. Івано-Франківськ (h=244 м)

Теплий | 9. III | 28. XI | 263

Вегетації | 3. IV | 31. X | 210

Активна вегетація | 26. IV | 7. X | 163

У теплий період виділяється без морозний період, який обмежений датами останнього весняного і першого осіннього приморозків. Приморозки пов’язані з періодичними вторгненнями арктичного повітря, що викликає похолодання.

Припинення весняних приморозків на передгірських ділянках області в середньому припадає на кінець квітня – на початок травня, а настають вони восени в кінці вересня – на початку жовтня. Тому середня тривалість без морозного періоду в цих районах становить 150 – 155 днів.

У літній сезон (червень – серпень) у рівнинних районах 50% днів мають середні добові температури в межах 15 – 20оС. У липні (найтепліший місяць), налічується близько 13 днів з температурами -20-25оС. Температури понад 25оС малоймовірні в липні і не кожного року така температура буває в червні та серпні.

Характерна особливість літа – велика кількість опадів. Літні опади часто мають вигляд злив. Іноді за добу випадає 90-100мм і більше.

Наприклад, в м. Івано-Франківську 17.07. 1948 року за добу випало 93 мм, в м. Коломиї у червні – 1897 року випало 108 мм опадів. Один раз на десятиріччя ці максимуми можуть досягати 60-70 мм.

Холодний період. До холодного або зимового належить частина року з негативною середньою добовою температурою повітря. В Івано-Франківській області в середньому зима коротка і тепла не тільки на рівнинах, а й у гірських районах. Загальна тривалість зими на території Передкарпаття становить 95-105 днів, а в горах 105 – 150 днів.

Протягом холодної пори року можливі значні пониження і підвищення температури повітря. Наприклад, в м. Івано-Франківську метеостанція в січні, лютому і навіть в березні температура повітря знижувалась до -34о С.

Поява першого снігового покриву припадає у середньому на кінець листопада і тільки за місяць (в кінці грудня) наступає його стійке залягання. Руйнування снігового покриву починається в середньому на початку березня і в третій декаді цього ж місяця він цілком зникає.

У снігу за зимовий період нагромаджуються великі запаси води, якою навесні зволожуються грунт, і живляться ріки. На Івано-Франківщині водні запаси снігу на кінець другої декади лютого досягають 25-30 мм.

3.3. Рослинність

У розміщенні рослинного покриву досить яскраво виявляється вертикально зональність, обумовлена: широтним положенням, порівняно глибоким розчленуванням рівнинних частин.

В історичні часи пануючим типом рослинності Придністров’я були ліси. На сьогоднішній день під ними знаходиться понад 30% території.

Майже не збереглася у непорушеному стані природна трав’яна рослинність, оскільки більша частина безлісних територій розорана. Серед трав’янистих формацій найбільш поширені луки. Болота дуже нечисленні. На невеликих ділянках збереглися фрагменти степової рослинності.

Степова рослинність поширена окремими плямами на сірих лісових грунтах і опідзолених чорноземах.

Групі степових фітоценозів, що знаходяться на сухих місцях біля виходів гіпсів, на схилах височин південної експозиції властиві скельний вівсюнець (Helictotrichon desertorum L.), волосиста ковила (Stipa capillata L.), костриця (Festuca pratensis Huds.) типчак (Festuca ovina L.), маренка (Asperula odorata L.), рокитник (Chamaecyticus ruthenicus Klaskova), полин (Artemisia austricata Jacq.) та ін. Група фітоценозів степових луків, розміщених на пологих, більш зволожених характеризується низьким, але зімкнутим трав’яним покривом. Тут ростуть низенька осока (Carex humilis L.), тирса (Stipa capillata L.), чортополох (Onopordium acanthium L.), шавлія (Salvia aethiopis L.). До третьої групи належать розкішні луки і поляни, поширені на пологих схилах північної і північно-західної експозиції, на узліссях та біля дібров. У них спостерігається пишний розвиток різнотрав’я; високі злаки утворюють верхній ярус. Серед основних видів трав – ломиніс (Clematis recta L.), чемериця (Veratrum nigrum L.), смовдь (Peucedatum oreoselinum L.), сеслерія (Sesleria heufferiana L.), осока (Carex humilis L.), жовтець (Ranunculus polyathemus L.), фіалка (Anthericum ramosus L.), ласкавець (Buplerum auerum L.) і багато інших.

На невеликих площах по долинах річок збереглися надрічкові і заплавні ліси. Найбільші площі серед таких лісів – займають чорновільхові ліси (Alneta glutinosae). Основу деревостану чорновільшняків становлять вільха чорна (Alneta glutinosae) з домішкою ясена звичайного (Fraxinus excelsior L.), в’яза гладенького (Ulmus laevis Pall.),