а іноді навіть у будівлях, як сизі голуби (Columba livia dom. Gm.). Наприклад, інтенсивне розселення припутня по території Німеччини зафіксоване на початку 1960-х років, а в 1970-х його щільність у деяких районах Західного Берліна сягала вже 10 пар/га. Наприкінці 1970 -початку 1980-х років гніздування припутня зафіксовано в парках деяких міст Литви, з 1985 р. - в урболандшафтах Білорусії. Протягом останніх років (1986-1990) припутень з’явився у деяких населених пунктах Західної України, зокрема, на Поділлі — у Волочиському і Хмельницькому районах Хмельницької обл. До початку процесу синурбізації, ще в середині XX ст., припутень гніздився біля поодиноких осель у лісонасадженнях, на цвинтарях, у великих парках, однак завжди за межами міст і сіл. Очевидно, поява в подільських селах урбофільної популяції птахів пов’язана саме з синантропізацією виду. Крім того, можлива й інвазія частини припутнів з території Польщі або інших сусідніх країн, де цей вид досить численний. У Польщі зростання чисельності і синантропізація припутня почалися близько 150 років тому.
Найбільша кількість особин виду зафіксована у Вроцлаві (понад 1500 пар), а також у м. Легниця (до 800 пар). Загальна чисельність припутня в польському регіоні станом на 1984 р. становила близько 1,5 млн. пар [12]. На території м.Слупськ у 1976 р. Середня щільність населення припутня становила 9,6 пар/10 га. Загальна чисельність цього виду в місті у 1976-78 рр. становила близько 40 пар. Близько 10-15 років тому однією з головних особливостей орнітофауни Львова було гніздування переважно голуба синяка (Columba oenas L.), а не припутня, що пояснювали тісним зв’язком Львова з лісами Розточчя. До середини 1990-х років у місті гніздився лише цей вид диких голубів, а припутень був зафіксований у невеликій кількості лише в прилеглих до міста лісових масивах. Під час обліків орнітофауни Львова, виконаних А.А.Бокотеєм у 1993-1995 рр., зафіксовано тільки 10-15 пар припутня на Голоско та в Білогорщинському лісі. З 1996/97 рр. цей вид з’явився на гніздуванні у парках Львова та Івано-Франківська, і його чисельність почала поступово зростати. Проте птах був надто обережним, оселявся в найглухіших і малодоступних ділянках парків та цвинтарів і вів прихований спосіб життя.
Припутень є досить обережним птахом. У лісі веде себе скрито, вибирає дерева тільки з густою кроною, тому побачити його досить важко, хіба, що коли пролітає. Однак можна його виявити у шлюбний період по специфічному гучному крику, що далеко чути.
Птах поширений по всій Європі, крім її крайньої півночі, північ Африки, Близький Схід, частина південної, Середньої і північної Азії є 5 підвидів. В Італії заселяється вздовж узбережжя на висоті 1800 м над р. м. нараховується популяція чисельністю 20 – 50 пар, проте найбільше скупчення спостерігається під час зимівлі.
Розповсюджений від степової зони до північної тайги. Залітає до тундрової зони. У більшості районів – звичайний або не чисельний, до півночі і сходу – більш рідкісний. Вид розселяється на схід і на північ. Границі ареалу неясні. Перелітні птахи, але в степовій зоні відомі випадки зимівлі.
Будучи тільки лісним птахом припутень заселяє на півночі ареалу виключно хвойні, а більш південних районах – різноманітні листяні ліси і навіть великі кущі.
На весні, прилітають аморфними зграями, набагато пізніше за синяка; у степах приблизно наприкінці березня, середині квітня, а на півночі ареалу – наприкінці квітня – травні, коли земля повністю звільнюється від снігу і стає доступним корм.
Наприкінці літа кочують зграями різних розмірів, починають осінній відліт в кінці жовтня. У процесі польоту зграя збільшується до декілька сотень
птахів. Мігрують широким фронтом. Деякі представники виду проводять зи-
ми в наших степових районах. Для цих птахів відома більша прихильність до місць гніздування. Починають розмножуватись в неповному однорічному віці.
Припутень значно крупніший за сизого голуба. Загальне забарвлення сизе, на грудях винно-рожевий відтінок. На шиї з обох боків є зелені і білі плями. У польоті, зверху добре видно подовжену білу пляму поверх крила, що відрізняє припутня від всіх інших голубів. Крило знизу темне, як у синяка. Очі жовті, дзьоб – жовтогарячий з жовтою вершиною. Самці слабо відрізняються від самок, а саме: ледве більшою величиною, більшими білими плямами на ший, а зелені плями – яскравіші.
Молоді відрізняються від дорослих: буруватим і рудуватим пір’ям на спині, відсутністю відливу, очі і дзьоб – бурі, білі плями на шиї – маленькі. Вага становить 400 – 650 г, довжина 38 – 46 , крило 23.0 – 26.5 , розмах 75 – 80 см.
5.3. Синяк Європейський ( Columba oenas )
Поширений по всій Європі, а також займає не великі ділянки ареалу Східної Африки, у Передній і Середній Азії, частина ареалу заходить із Європи в західну Сибір.
Заселяє ліси різноманітного типу, але віддає перевагу листяним, старим, з великою кількістю дерев із дуплом. Інколи селиться на високих обривах.
Синяк – перелітних птах. Зимує в південних частинах гніздової області і дещо південніше неї.
На весні прилітають дуже рано, у березні – квітні, а в степових районах перші птахи не рідко з’являються ще в лютому. Основний напрямок польоту на північний – схід. Летять зграями, що не мають певного порядку і дрібними групами, що годуються на залізницях і автомобільних дорогах, і на полях, що тануть.
Відліт у серпні – вересні. Осінні зграї більші ніж на весні, не рідко нараховують сотні птахів. Зграї можуть надовго зупинитися на відпочинок і годівлю. Ночують у