подальшому вдосконаленню [ 9 ]. Загальна артрологія. Розрізняють два основні види з'єднання кісток: безперервні - фіброзні з'єднання (синартрози), коли між кістками відсутня щілина і кістки зв'язані одна з одною за допомогою прокладки між ними з оформленої щільної сполучної тканини, хряща або кістки (мал.1.1):
Рис. 29. Видисоединеншкостей(схема).
а - непрерьшньїе соединения при помощи фиброзной ткани; б-при поиощи хряща} е-симфиз; / — сустав с внутрисуставіїнми связками и менисками; д-сустав с внут« рисуставннм диском, делящим его на два зтажа.
Мал.1.1
і перервні - сіновіальні з'єднання - суглоби (діартрози - мал.1.2), коли між кістками, що з'єднюються, знаходиться суглобова порожнина, а кістки утримуються одна біля одної за допомогою замкненої суглобової капсули та підкріплюючих її зв'язок та м'язів [1,2, 5,10]:
Мал. 1.2. Схематичне зображення фронтального розпилу суглобу та суглобових кінців: 1 -
головка кістки; 2 - суглобова западина; 3 - гіалінові суглобові хрящі; 4 - зовнішня оболонка фіброзної капсули; 5 - проміжний субсиновіальний шар; 6 - внутрішній тонкий шар синовіальної оболонки; 7 -периферичні волокнисті відділи суглобового хряща; 8 - анатомічна суглобова щілина; 9 та 10 - бічні частини суглобової порожнини.
Безперервні з'єднання кісток - синартрози.
В залежності від побудови тканини безперервні з'єднання кісток поділяють на три групи: фіброзні, хрящові та з'єднання за допомогою кісткової тканини - синостози. За функцією це або малорухомі або нерухомі з'єднання.
До фіброзних з'єднань належать:
1. Синдесмози - фіброзні з'єднання за допомогою зв'язок. До них відносять наступні види:
міжкісткові синдесмози (променеволіктьовий та міжгомілковий) -з'єднання сусідніх кісток за допомогою міжкісткових перетинок; закривають також отвори в кістках (замикальною мембраною закривається замикальний отвір, є передня та задня атлантопотиличні мембрани). Міжкісткові мембрани укріплюють кістки, збільшують поверхню для прикріплення м'язів. Утворені вони переважно пучками колагенових волокон, малорухомі, мають отвори для судин та нервів;
з'язки - це міцні фіброзні тяжі, що складаються з поздовжніх косих та перетинаючих колагенових та невеликої кількості еластичних волокон, слугують для укріплення з'єднань кісток. Вони можуть бути дуже короткими
(тильні міжзап'ясткові зв'язки), або, навпаки, довгими (передня та задня поздовжні зв'язки хребта). Можуть витримувати велике навантаження на розтягнення. До цього виду відносяться також зв'язки, що утворені тільки еластичними волокнами. Вони не мають міцності фіброзних з'єднань, але їм властиві більші розтягнення та гнучкість. Такі зв'язки розташовуються між дужками хребців - жовті зв'язки.
Шви - друга група фіброзних з'єднань. Вони зустрічаються тільки в черепі та являють собою з'єднання, в якому краї кісток міцно з'єднуються невеликим прошарком сполучної тканини.
Вколачування - особливий вид фіброзного з'єднання, відноситься до з'єднань коренів зубів з зубними альвеолами щелеп.
До хрящових з'єднань належать:
Синхондрози - володіють значною міцністю та пружністю, рухомість даного виду з'єднань незначна та залежить від товщини хрящового прошарку: чим товстіший хрящ, тим рухомість більша, та навпаки. Прикладом синхондрозів, що утворені гіаліновим хрящем, є епіфізарні хрящі, які знаходяться на межі епіфізів та метафізів в довгих трубчастих кістках, або реберні хрящі, що з'єднують ребра з грудиною. Синхондрози можуть бути тимчасовими, що існують до певного віку, наприклад, хрящове з'єднання діафізів та епіфізів довгих трубчастих кісток, трьох кісток таза, та постійними, що залишаються на протязі всього життя індивідума, наприклад, між пірамідою скроневої кістки та сусідніми кістками - клиновидною та потиличною.
Симфізи - всередині хряща, що з'єднює кістки, є невелика порожнина (симфіз рукоятки грудини, міжхребетний та лобковий симфізи).
Якщо тимчасове безперервне з'єднання (волокнисте або хрящове) заміщується кістковою тканиною, то воно називається синостозом (з'єднання між тілами потиличної та клиновидної кісток, між крижовими хребцями,
половинками нижньої щелепи).
Перервне з'єднання кісток - діартрози (суглоби). Перервні з'єднання кісток - суглоби або синовіальні з'єднання - утворились з безперервних. За функцією це рухомі з'єднання. В процесі ембріонального розвитку формується синдесмоз, який пізніше диференціюється в суглоб. Будова суглобу:
суглобові поверхні, що вкриті суглобовим хрящем;
суглобова капсула, що охоплює суглобові кінці кісток та закріплена зв'язками;
суглобова порожнина, що знаходиться між поверхнями кісток, що зчленюються та оточена суглобовою капсулою;
суглобові зв'язки, що зміцнюють суглоб.
Суглобові поверхні вкриті суглобовим хрящем. Одна з суглобових поверхонь буває опуклою, інша - увігнута. За структурою хрящі можуть бути гіаліновими або, рідше, волокнистими. Поверхня, що обернена до порожнини суглобу, гладка, що полегшує рух кісток відносно одна одної. Внутрішня поверхня хряща міцно зв'язана з кісткою, через яку одержує живлення. Опуклі суглобові поверхні, наприклад, головки довгих трубчастих кісток, вкриті більш товстим шаром гіалінового хряща в найбільш опуклій частині, а на периферії - більш тонким. Відповідно до них суглобові западини на кістках в центрі мають більш тонкий шар хряща, а на периферії - товстий. Товщина суглобового хряща коливається від 0,5 до 2-3 мм. Еластичність гіалінового хряща пом'якшує поштовхи. Крім того, хрящі згладжують всі шероховатості кісток, що зчленюються, надають їм
відповідної форми та збільшують конгруентність (співпадання) суглобових поверхонь. Завдяки повній відповідності рель'єфа суглобових хрящів та негативному тиску всередині суглобу суглобові поверхні кісток завжди міцно прилягають одна до одної. Цьому сприяє також зв'язочний апарат, що зміцнює суглобову капсулу ззовні та тяга м'язів. За рахунок хрящів кістка
росте в довжину, за рахунок окістя - в товщину.
Суглобова капсула охоплює суглобові поверхні кісток, прикріплюється до їх краю, або відступає від них та утворює герметично замкнену суглобову порожнину. Капсула складається з двох шарів: зовнішнього - фіброзної мембрани та внутрішнього - синовіальної мембрани. Фіброзна мембрана утворена волокнистою сполучною тканиною, причому волокна на поверхні шару йдуть поздовжньо,