Отже, територія Іван-Франківської області входить до складу двох великих геоструктурних одиниць: Карпатської геосинклінальної області і південно-західної окраїни Руської платформи. На території Івано-Франківщини виявлені поклади корисних копалин, які представлені родовищами нафти, газу, сірки, фосфоритів, калійної та кам’яної солі.

3.3.Геоморфологія

Різноманітність рельєфу в межах оеремих територій зумовлена тісним взаємозв’язком таких факторів, як геологічна структура, ендогенні та екзогенні процеси. Сучасний рельєф території Івано-франківської області в загальних рисах своєї будови сформувався в неотектонічний період. Під дією різного роду екзогенних процесів (діяльність поверхневих і підземних вод, льодовиків, атмосфери) сформувались різні генетичні типи рельєфу і пов’язані з ним генетичні форми.

Платформній частині Івано-Франківщини відповідає рівнинно-пластовий рельєф Подільської височини.

Рельєф має горбоподібний вигляд, плосковершинні видовжені горби, порізані глибокими долинами річок. Оскільки більшість з них складена горизонтальними товщами мергелів, вапняків, пісковиків, що мало піддаються розмиванню, то схили річкових долин у багатьох випадках круті і навіть скелясті. На вершинах і схилах залягають, як правило, лесовидні суглинки четвертинного періоду.

Місцевість на даній території розчленована значною кількістю ярів та балок.

Отже, платфомерній частині Івано-Франківської області відповідає рівнинно-пластовий рельєф, який має горбоподібний вигляд.

Сприятливі форми рельєфу та зручне географічне розташування обумовлюють значний ресурсний потенціал області, як розвитку туризму і рекреації.

3.4. Водні ресурси

Водні ресурси Івано-Франківщини представлені поверхневими (річки, ставки, водосховища) та підземними водами. Основним джерелом поповнення водних ресурсів є атмосферні опади, щорічний об’єм яких складає 11,5 кмі . Загальний об’єм річкових вод у середній за водністю рік Ї 8,7 кмі, у тому числі місцевий стік Ї 4,3 кмі .

В області є три водосховища (Бурштинське, Княгиницьке та Чечвинське ) загальною площею 1670га і об’ємом Ї 63 млн. мі, а також 640 ставків (площаЇ 2,5 тис. га, об’єм Ї 33млн.мі).

Запаси підземних вод незначні Ї всього 0,2кмІ, із яких для водопостачання використовується 71,6млн.мі.

За запасами поверхневих вод область посідає третє місце на Україні (після Закарпатської та Львівської областей), а за запасами підземних вод Ї на передостанньому місці. Поверхневі води Івано-Франківщини сконцентровані в річках і потічках, загальна кількість яких 8286. Переважають річки довжиною менше 10км. Кількість річок довжиною більше 10км Ї 176, понад 100км Ї тільки чотири: Дністер (1362км), Прут (910км), Лімниця (122км), Свіча (107км).

Майже ? території області належить до басейну Дністра і тільки південно-східна окраїна Ї до басейну р. Прут

Річкова мережа басейну Дністра в межах даної території має своєрідну пір’ясту будову. Найбільш розвинена система правих приток, які стікають з гір (Свіча, Сівка, Лімниця, Луква, Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська, Ворона). На них припадає 70% водозбірної площі басейну Дністра.

Нижче від р. Бистриці річкова мережа на правобережжі розвинена дуже слабо, що пов’язано з карстовими явищами (Тлумацький, Городенківський та Снятинські райони). Із приток тут виділяють ріки Тлумач та Золотий Будзин. З лівобережної частини в Дністер впадають ріки Свірж і Гнила Липа.

За гідрохімічними показниками річкові води переважно гідрокарбонатно кальцієві. Загальна мінералізація Ї від 0,15 до 0,64г?дмі. Найчистіша річка області Ї Лімниця, в якій мінералізація води коливається в межах 0,15-0,26г?дмі.

Води, які знаходяться нижче земної поверхні, відносяться до підземних вод. Серед них виділяютьЇ підземні води питного призначення, мінеральні води, природні розсоли і промислові води.

В Івано-Франківській області є дев’ять родовищ підземних вод питного призначення. Сюди відносяться води з мінералізацією 0,2-0,8г?дмі.

До мінеральних вод належать підземні води, які виявляють лікувальну та оздоровчу дію на організм людини. На теренах нашої області виявлено близько 300 проявів і родовищ мінеральних вод різноманітних типів.

Отже, річкова мережа Івано-Франківщини є добре розвиненою, що обумовлено високою вологістю клімату на даній території. Водні ресурси представлені як поверхневими водами, так і підземними. За запасами поверхневих вод область посідає одне з перших місць, а за запасами підземних водЇ передостаннє місце.

3.5.Грунти

Грунтовий покрив на території Івано-Франківської області дуже строкатий. Грунт формується під впливом материнської породи, клімату, рельєфу і особливо рослинного покриву. Ці чинники визначають його головну властивість Ї родючість. Оскільки природа на даній території є дуже багатоманітною, то різноманітними є і типи грунтів.

На території Придністровського Поділля переважають опідзолені чорноземи, сірі опідзолені грунти і глибокі мало гумусні чорноземи.

В районі дослідження поширені всі підтипи сірих опідзолених грунтів: світло-сірі, сірі, темно-сірі.

За даними механічного аналізу, світло-сірі грунти є пилувато-легкосуглинистими. Структура цих грунтів не міцна, агрофізичні властивості досить несприятливі. Вони часто запливають і утворюють кірку. Світло-сірі грунти бідні на гумус і на поживні елементи. Вони мають високу кислотність.

Темно-сірі опідзолені грунти сформувались на лесовидних суглинках під покривом лісової та трав’янистої рослинності в умовах достатнього атмосферного зволоження. За механічним складом ці грунти легко- та середньо суглинисті, містять у середньому 2,6-2,8% гумусу.

Чорноземи опідзолені за своїм механічним складом пилувато-легкосуглинисті, часто середньо- і лише зрідка важкосуглинисті. Вони добре і на значну глибину гумусовані, вміст якого у верхньому шарі становить 3,4-4,4%. Запаси поживних речовин в орному шарі чорноземів опідзолених невисокі.

За гумусованістю, фізико-хімічними властивостями та запасами поживних речовин темно-сірі ґрунти та чорноземи опідзолені близькі між собою, а тому агротехнічні заходи для їх поліпшення повинні бути однаковими. Чорноземи глибокі мало гумусні сформувались на лесовидних відкладах, які підстелені вапняками. Характеризуються досить значним вмістом гумусу. За механічним складом ці ґрунти переважно пилувато та грубопилувато-середньосуглинисті, рідше важкосуглинисті. Містять багато поживних речовин, тобто мають високу ефективну і потенційну родючість. Їх використовують під найбільш