Терен колючий

Prunus spinosa

Використовують як в’яжучий засіб при проносах. Квіти й молоді листки, зібрані під час цвітіння, застосовують при хворобах нирок і сечового міхура, печінки, як потогінний засіб, а також при серцевих болях; для зниження тиску крові і в’язкості крові (діють глікозид амигдалін і ціанисті сполуки Ї в листках; органічні кислоти, дубильні речовини, цукри тощо Ї в ягодах).

Вживають у вигляді чаю. На одну склянку окропу беруть одну столову ложку квіток чи листків і настоюють 10 хвилин. П’ють одну склянку вранці і ввечері [ 33,ст.218].

Відвар з кори чи коренів терену приймають при підвищеній температурі.

Перстач прямостоячий

Potentilla erecta

Перстач має в’яжучу, тонізуючу, протизапальну, протимікробну та кровоспинну дію. Відвар застосовують при гастроентероколітах, проносах, шлункових та гемороїдальних кровотечах, недокрів’ї; зовнішньо Ї при пародонтозі, а також при стоматитах, гінгівітах, ангінах, ранах, виразках, опіках, захворюваннях шкіри. Кореневища входять до складу шлункових та в’яжучих зборів. Надземну частину рослини в народній медицині використовують у вигляді настою, як антигельмінтний та діуретичний засіб [20, ст.106].

Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку дещо потовченого кореня, кип’ятять 10 хвилин. П’ють по 1-2 склянки на день, ковтками, за півгодини до їди.

Тріщини на шкірі рук, ніг і губах мажуть маззю з 5г дрібно посічених коренів перстачу, варених 5 хвилин у склянці коров’ячого молока.

4.5. Охорона лікарських рослин

Людське життя, з моменту його виникнення і до сьогодні прямо чи опосередковано залежить від рослин ( їжа, одяг, медикаменти, будматеріали тощо). Відомо, що рослинні організми є об’єктами наукових досліджень, природними моделями тих явищ, які повинна розкрити наука в майбутньому і застосувати їх на практиці.

Ніхто не може стверджувати, що той чи інший вид у майбутньому не принесе практичної користі, яку ми сьогодні ще не можемо передбачити. Адже багато видів диких рослин досі не розкрили перед людиною свого потенційного, наукового й практичного значення.

Лікарські рослини мають також пізнавальне й естетичне значення. Це перлини нашого світу, окраса нашого неповторного ландшафту, наше національне багатство.

В Україні нараховується 5 тис. видів судинних рослин, більше 1 тис. з них мають ті чи інші лікувальні властивості і використовуються в народній медицині. Більшість видів лікарських рослин (75%) зростає в лісах та на узліссях, 25%Ї на луках та лучно- степових ділянках.

Івано-Франківська область багата як за видовим складом, так і за запасами сировини. Тут зростає 1500 видів судинних рослин, що належать до 500 родів і майже 100 родин. Щорічно заготовляється біля 50 тонн лікарської сировини.

Потреба в лікарських препарат рослинного походження з кожним роком зростає. З цією метою в області закладені плантації по вирощуванню найбільш цінних лікарських рослин. Технологічне забезпечення здійснює науково- виробнича фірма "Арніка".

Аналіз поширення лікарських рослин в межах області свідчить про тенденцію до зменшення ареалу більшості видів лікарських рослин.

Це пояснюється тривалим безконтрольним використанням природних ресурсів багатьох цінних рослин, інтенсифікацією господарювання на територіях з наявністю лікарських рослин, непродуманим осушуванням заплав, особливо в лісових районах.

З метою забезпечення охорони генофонду, збереження і відтворення необхідних запасів рослин, які використовуються як цінна лікарська сировина, в області створена мережа природно-заповітних територій та об’єктів, на яких охороняються рослини, що знаходяться на межі зникнення, в тому числі занесені до Червоної книги України.

На сьогоднішній день також прийнято багато законів про охорону лікарських рослин та рослин взагалі. Зокрема, це Закон України "Про рослинний світ" (квітень 1999р.). Заготівля дикорослих лікарських рослин згідно цього Закону лімітується і може здійснюватись тільки за спеціальними дозволами.

Під час дослідження флори лікарських рослин на території Клубовецького лісового масиву, було виявлено 97 видів лікарських рослин, серед яких дві занесені до Червоної книги Укрвїни: любка дволиста та цибуля ведмежа.

Любка дволиста

Platanthera bifolia

Багаторічна трав’яниста рослина висотою 25-50см, з суцільними бульбами, двома майже супротивними еліптичними прикореневими листками на крилатих черешках і довгою рідкою китицею білих запашних квіток на довгому квітконосі. Великі, зеленувато-білі квітки надзвичайно химерної форми, схожі на метеликів. Три пелюстки віночка сходяться біля верхівки, 2Ї розпростерті, а третій Ї язичковидний, звернений до низу (так звана губа), значно більший від інших, відрізняється від них формою. Біля основи він має довгу вигнуту циліндричну шпорку, яка в 1,5-2 рази більша, ніж зав’язь. Квітки мають чудовий запах, особливо присмерком, коли багато виділяється пахучих речовин. Цвіте в червні-липні.

Цибуля ведмежа

Allium ursinum

Багаторічна трав’яниста цибулинна рослина. Цибулина довгаста, 2-5см завдовжки,обгорнута білуватими прозорими оболонками. Стебло безлисте, прямостояче, 20-40см заввишки. Листки прикореневі, плоскі, еліптично-ланцетні, на верхівці загострені. Квітки зеленувато-білі, правильні, зонтикоподібні, зібрані в суцвіття. Перед дозріванням насіння стебло витягується в довжину, а потім падає на землю, розкидаючи насіння. Поширенню насіння сприяють також мурашки. Цвіте з травня до середини червня.

Жити, не впливаючи на природу, не пристосовуючи її до своїх потреб суспільство не може. Але кожен повинен пам’ятати слова римського мислителя Сенеки, сказані ще у І сторіччі нашої ери: "Жити щасливо і жити у злагоді з Природою Ї одне й те саме". Тож живімо у царстві природи господарями і , користуючись її дарами, оберігаймо те, що створила вона.

ВИСНОВКИ

1. На території Клубовецького лісового масиву зростає 97 видів лікарських рослин, що належать до 86 родів, 43 родин і 3 відділів.

2.Переважаючим є відділ Magnoliophyta, який об’єднує 41 родину (95.3% від загальної кількості родин). Відділ Polipodiophyta включає 1 родину (2.3% від заг. к-ті родин). Відділ