Утворення карстових форм обумовлене розвитком неогенових гіпсів і вапняків, які перекриті незначною товщиною лесових порід. Карстові процеси розвиваються в гіпсах. Це переважно карстові воронки глибиною 2-5 м і діаметром 50-60 м. Характерні і карстові впадини видовженої, овальної конфігурації. [35]

Отже, рівнинно-пластовий рельєф Придністровського Покуття на більшій частині його території є ерозійно-карстовим, точніше, долинно-балковим з поширенням карстових форм як в долинах, так і на межиріччях. Тільки рельєф вузької смуги, яка охоплює саму долину Дністра та пониззя його правих притоків можна охарактеризувати як ерозійно-каньоноподібний. [7]

2.4. Грунти

На території Придністровського Покуття найбільш поширеними є опідзолені чорноземи, сірі опідзолені грунти і глибокі малогумусні чорноземи.

Поширення сірих опідзолених грунтів пов’язане з карбонатними лесовидними суглинками. Тут поширені всі його підтипи: світло-сірі, сірі, темно-сірі та чорноземи опідзолені. [7]

Світло-сірі опідзолені грунти поширені на високих вузько хвилястих плато та їх схилах. Профіль цих грунтів чітко диференційований на горизонти за підзолистим типом грунтоутворення.

Це пилувато-легкосуглинисті грунти, але трапляються і середньо, і важко суглинисті відміни. Структура цих грунтів не міцна, аерація та водопроникність досить несприятливі. Вони часто запливають і утворюють кірку. Світло-сірі опідзолені грунти бідні на гумус, вони мають високу кислотність. Грунти бідні поживними елементами.

Сірі опідзолені грунти розвинулись на менш розчленованих формах рельєфу, ніж світло-сірі. Вони краще й на більшу глибину гумусовані ніж попередні. Ці грунти теж є досить кислими. [21]

Темно-сірі опідзолені грунти залягають на широких вододільних просторах. Сформувались на лесовидних суглинках під покривом лісової та трав’янистої лучноо-степової рослинності в умовах достатнього атмосферного зволоження. За механічним складом ці грунти легко- та середньосуглинисті. Верхні горизонти збагачені фракціями пилу. Ці грунти є досить гуміфіковані і менш кислі ніж попередні.

Чорноземи опідзолені розміщені на плакорах і пологих схилах південних експозицій в умовах глибокого залягання ґрунтових вод. Материнські породи –це переважно лесовидні карбонатні суглинки. Чорноземи опідзолені добре і на значну глибину гумусовані. За механічним складом верхнього горизонту, ці грунти пилувато-легкосуглинисті, часто середньо- і лише зрідка важкосуглинисті. Реакція грунового розчину в них слабо кисла. Запаси рухомих поживних речовин в орному шарі чорноземів опідзолених невисокі. [21]

Чорноземи глибокі мало гумусні (слабо структурні) поширені на плакорах, які підстелені вапняками. За будовою профілів вони наближаються до чорноземів опідзолених, лише не мають слідів опідзолення та краще гумусова ні. За механічним складом переважно пилувато- та грубопилувато-середньосуглинисті, рідше трапляються важкосуглинисті. Реакція наближається до нейтральної.

Чорноземи глибокі добре гумусовані, містять багато поживних речовин, в тому числі і в доступній для рослин формі, тобто мають високу ефективність і потенціальну родючість. [35]

2.5. Корисні копалини.

На території району корисні копалини здебільшого представлені будівельним матеріалом. На півдні даної території частіше зустрічаються бутовий камінь та в невеликих кількостях торф. На півночі та на північному сході можна знайти червону глибину, вапняки; в західній частині району вапняки зустрічаються теж, але є присутній і гіпс. [34]

2.6. Водні ресурси

Гора “Біла” розміщена на правобережжі річки Дністер. В західній частині України Дністер є другим по величині після Дунаю і являється основною водною артерією цього регіону. Басейн Дністра має форму сильно витягнутого, вигнутого посередині овалу; довжина басейну біля 400 км, середня ширина 120 км. В відповідності з орографічними і кліматичними умовами басейн ріки можна розділити на карпатську, волино-подільську і степову частини.Саме у волино-подільській частині Дністра розміщена дана територія дослідження, тобто в середній течії річки.

Тут долина Дністра має переважно V-подібну форму, шириною від 0,4 до 3 км, з крутими, сильно розчленованими терасовими пагорбами. Русло річки дуже (хвилясте), шириною 100-200 м; глибина досягає 5-8м, домінують гальчасто-кам’яні ділянки дна.

Перерозподіл стоку води по сезонах нерівномірний. На протязі весни стікає біля 25%, в літньо-осінній період проходить приблизно 60% річного стоку, інші 15% вод стікає у зимовий період. [36]

Весняні повені починаються в кінці лютого – на початку березня. За ним іде ряд (паводків), що продовжуються до пізньої осені.

Середня мінералізація води Дністра складає 304г/м3. вода по складу гідрокарбонатно-кальцієва з досить великою кількістю сульфатів і хлоридів.

Вода Дністра характеризується високим вмістом кисню. Біогенних елементів в Дністровській воді небагато, але останнім часом відмічена тенденція підвищення їх концентрації, в першу чергу, за рахунок азоту і фосфору в середній і нижній течії. Це є наслідком господарської діяльності людини як на водозбірній площі так і в самій ріці. [7]

2.7. Клімат

На формування рослинного покриву будь-якої території великий вплив мають кліматичні умови, до яких входять атмосферна циркуляція, вітровий, термічний режими та режим зволоження.

На досліджуваній території, циркуляція атмосфери, як кліматотворчий фактор, виявляється у переносі атлантичних, континентальних і арктичних повітряних мас. При цьому всі форми циркуляції зумовлюють тут перевагу переносу повітряних мас з Атлантичного океану над переносом континентального повітря зі сходу. [7]

Атмосферною циркуляцією визначається утворення хмар і кількість опадів. Основана причина великої кількості опадів у цій місцевості – частіше проходження циклонів і пов’язаних з