28. | Saxifragaceae | 1 | 1.2 | 1 | 1.0

29. | Fagaceae | 1 | 1.2 | 1 | 1.0

30. | Pinaceae | 1 | 1.2 | 1 | 1.0

31. | Aceraceae | 1 | 1.2 | 1 | 1.0

32. | Poaceae | 4 | 4.8 | 4 | 3.9

33. | Betulaceae | 2 | 2.4 | 2 | 2.0

За час дослідження на території гори “Білої” було виявлено 102 види рослин що належать до 84 родів 33 родин 22 порядків 4 класів і 3 відділів. Найбільше родин виявлено з відділу Magnoliophyta (Покрнитонасінні) – 99 видів. Два види рослин із відділу Polypodiophyta (Папоротеподібні). А також один вид із відділу Голонасінні (Pinophyta).

Із відділу Покритонасінні є представники двох класів:

однодольні (Liliopsida) – вони становлять 10,8% (10 видів) від зібраних рослин даного відділу

дводольні (Magnoliopsida) – їх є приблизно 89,2% (89 видів).

На даній території найбільш поширеними родинами є представники класу Magnoliopsida, що переважають як у різноманітності, так і по частоті трапляння. Це, наприклад, родини: Asteraceae, Fabaceae, Brassicaceae, Euphorbiaceae, Boraginaceae та інші. Найбільшу кількість видів відповідно мають ці ж родини. [23]

За рясністю види відносяться до семи категорій: рослин, що зустрічаються в одному екземплярі знайдено три (2.9%). Види, що трапляються окремими екземплярами виявлено 14 – це складає 13,7% . Найбільше є рослин що зустрічаються розпорошено – 42 види (41,2%). Рослин категорії сор1 виявлено 17 це складає 16,7%. Категорії сор2 10 видів- 9,8% , категорії сор3 9 видів- це 8,8%. В категорії soc 7 видів 6,9%.

Діаграма 1. Співвідношення видів.

Діаграма 2. Співвідношення родів

4.2.2. Ценотичний аналіз флори гори “Білої”.

Територія гори “Білої” є досить різноманітного щодо наявності флороценотипів. У зв’язку з цим збір гербарного матеріалу проводився на ділянках із різними екологічними умовами (освітлення, вологість та ін.).

Таблиця 3. Розподіленість видів рослин за флороценотипами. |

Флороценотипи

неморальний | бореальний | лучний | степовий | гігрофільний | рудеральний і сегитальний

Кількість видів | 32 | 2 | 33 | 6 | 3 | 21

Кількість видів у % | 33 | 2,1 | 34 | 6,2 | 3,1 | 21,6

Отже, як видно із таблиці 3 на досліджуваній території найбільша кількість видів рослин зростає– в лучному флороценотипі.Це рослини відкритих місцезростань світлолюбні, приурочені до мезофільних умов.Вони складають 34% усіх видів рослин гори,що дорівнює 33 видам.Це наприклад такі видu:Lotus corniculatus,Vicia cracca,Linaria vulgaris.[8].

Наступним флороценотипом за кількістю виявлених в ньому видів є неморальний,види що зростають в діброві,їх є 32, що складає приблизно 33%(мал.3).Найпошириніші з них, Asarum europaeum,Anemone nemorose,A.ranunculoides.

Це тіневитривалі рослини, що надають перевагу поживним грунтам та помірній зволоженості.

Такі рослини як, наприклад, Euphorbia cyparissias, Malva sylvatica, Trifolium arvense, Plantago major, Veronica chamaedrys, Stellaria media належать до рудеральної та сегитальної флори, що разом складають синантропний елемент флори. Її відсоток складає приблизно 21.6, а число видів рівне 21 (мал. 3). Це бур’яни, що ростуть на пустирях, смітниках, будівельних майданчиках. [8]

Невелика кількість рослин зростає на території ксерофільного (степового) флороценозу. До нього належать: Adonis vernalis, Inula insifolium, Potentilla arenaria та інші. Це лучно-степові рослини відкритих місцезростань з недостатньою зволоженістю. Їх виявлено 6 видів (мал. 3), що приблизно дорівнює 6.2%.

Гігрофільних видів рослин було виявлено 3, що складає приблизно 3,1% усіх рослин даної досліджуваної території. Це рослини боліт і прибережних зон водойм: Veronica anagallis-aquatica, Geranium palustris, Stachys palustris.

Найменше виявлено бороальних видів рослин, всього 2, це – Primula veris, Oxalis acetosella вони приблизно складають 2.1% (мал. 3). Це рослини північних хвойних лісів, що ростуть на бідних, кислих грунтах, ті невитривалі.

Три види рослин: Stenactis annua, Galinsoga parviflora та Matricaria officinalis є адвентивними видами, вони складають 2.9% від загальної кількості рослин.

Також був виявлений один реліктовий вид Inula insifolia – це становить 1,1%.

Гідрофільних, монтанних та альпійських видів не знайдено. [43].

Діаграма 3. Співвідношення видів рослин по флороценотипах.

4.2.3. Морфо-екологічна класифікація біоморфів.

Більшість рослин гори “Білої” це багаторічні здебільшого трав’янисті рослини, такі як, наприклад: Bellis perennis, Vicia cracca, Primula veris, Geranium sylvaticum, Scillia bifolia, Tripholium arvense та багато інших. Вони становлять десь біля 67.6% (69 видів). Крім трав’янистих життєвих форм, тут присутні три види рослин, що представлені напівкущиками – Vinca minor, Thymus Serpillum та Stachys palustris; від загальної кількості багаторічників вони складають 4,1%, а від усіх виявлених рослин в цілому 2.9% .З них деревних форм-5 (мал. 4). [28]

Дворічних рослин на даній території виявлено 10 видів, це приблизно дорівнює 9.8% (мал. 4) від загальної кількості рослин. Сюди відносяться: Plantago major, Verbascum densinflora, Barbarea vulgaris, Alliaria petiolata, Berteroa incana та інші. [25]

З однорічних рослин виявлено Capsella bursa pastoris, Euphorbia helioscopia, Malva sylvatica, Galinsoga parviflora, Lamium purpurescens та інші. Їх виявлено 13 видів, що становить біля 12.7% (мал. 4).

Діаграма 4. Співвідношення біоморфів виявлених рослин.

4.2.4. Аналіз формацій та асоціацій

На території гори “білої” виявлено 7 формацій та 8 асоціацій. Це пов’язано з неоднорідністю біомів за видовим складом, в них можна добре окреслені угрупування, саме їх називають асоціаціями, що входять до складу формацій.

Крім асоціацій та формацій на горі “Біла” є групи рослин з домінуванням тих чи інших видів.

Такими домінуючими видами є наприклад майже суцільні зарості різних видів расту, анемони, дібровного та жовтецевогї, у великій кількості зустрічається підсніжник звичайний, печіночниця, черемшин червоніючій,