Щавель кінський відноситься до рослин євроазіатського типу ареалу. Він зустрічається в районах Західної, Центральної і Південної Європи, не утворюючи значних заростей, оскільки в східно – європейській флорі його заміняють інші, більш поширені види рослин з групи кінських щавлів, зокрема щавель прибрежний і щавель пірамідальний. Більш широко розповсюджений щавель кінський в країнах Східної Європи і Азії, де зустрічається в Європейській частині Росії, зокрема в Нечорноземній зоні, на Південному Уралі, у Східному і Західному Сибіру (крім північних районів), в країнах Середньої Азії, на Далекому Сході, Росії, Кореї та Китаї. Як сорняк занесений в Північну і Центральну Америку. Росте спорадично по всій території України, окрім високогірних районів Карпат і Криму.

Щавель кінський, як і інші види щавлю секції Lopatus, є космополітичним рудеральним сорняком. Зустрічається як у дикій природі, так і у антропогенних місцях, переважно в лісовій і лісостеповій кліматичних зонах на вологих луках, по берегах річок, на луках, звалищах, вздовж полів, на закинутих ділянках огородів. Росте переважно на вологих, багатих гумусом грунтах з реакцією, близькою до нейтральної. Деколи утворює значні зарості. Для потреб медицини може успішно культивуватися.

В Карпатах ареал щавлю кінського досягає висоти 500 м. Вище він замінюється гірськими видами з сильно розвинутим кореневищем, зокрема щавлем альпійським, щавлем приальпійським і щавлем карпатським [1].

Щакель кінський та інші види щавлю досить подібні між собою, проте існує ряд відмінних ознак. Основні відмінності щавлю кінського від деяких близьких йому багаторічних видів щавлю наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Основні відмінності щавлю кінського від деяких близьких йому багаторічних видів щавлю

Назва виду | Форма нижніх листків | Характер суцвіття | Наявність желвачків | Поширення

Щавель кінський – Rumex confertus Willd. | Трикутно – яйцевидні , при основі серцевидні, з нижньої сторони по жилках опушені. Черешки листків зверху з жолобком | Густе, вузькоциліндричне з невеликою кількістю листків при основі | Наявний один або желвачки відсутні | Європейська частина СРСР, Сибір, Верхній гірський пояс Кавказу. Рідко в Середній Азії

Щавель водяний – Rumex aquaticus L. | Яйцевидні або продовгувато – яйцевидні , при основі слабко серцевидні. З нижньої сторони голі | Вузько-дрібні з небагатьма листками біля основи | Відсутні | Європейська частина СРСР, Сибір, Кавказ, Середня Азія, Далекий Схід

Щавель довголистковий – Rumex longifolius DS. | Продовгувато – яйцевидні або яйцевидно – ланцетні, біля основи округлі або слабосерцевидні, по краю злегка хвилясті | Густе, часто починається майже з землі | Відсутні | Європейська частина СРСР, Сибір, Верхній гірський пояс Кавказу

Щавель курчавий – Rumex crispus | Ланцетовидні, клиновид – нозвужені до основи, по краю сильно хвилясті | Довгі, вузько – дрібні, негусті | Переважно наявні 1 – 3 | Європейсьа частина СРСР, Кавказ, Середня Азія, Далекий Схід (рідко)

Щавель водно – щавлевий – Rumex hydrolapathum Huds. | Широко – ланцетовидні, поступово звужені до основи, по краю злегка хвилясті | Розлоге, негусте | Наявні 3 | Європейська частина СРСР. Дуже рідко на Кавказі

Щавель

пірамідальний – Rumex thyrsiflorus Fingerh. | Стріловидні або списовидні, невеликі | Пірамідальне | Відсутні | Європейська частина СРСР, Сибір, Середня Азія [4]

Отже, як видно з таблиці всі види щавлю відрізняються за формою нижніх листків та характером суцвіть, що і є їх морфологічними ознаками.

1.3. Сировинна база, раціональні прийоми збирання, заготівлі та зберігання лікарської рослинної сировини

Як офіцинальну лікарську сировину використовують кореневище з коренями щавлю кінського (Rhizomata cum radicibus Rumicis). Запаси сировини великі, щорічно можна заготовляти десятки тонн кореневищ з коренями. Промислові райони заготівлі найбільш зосереджені в Рівненській, Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській областях [5].

Заготівлю ЛРС проводять восени, на початку відмирання надземних частин (серпень – вересень) або рано навесні, в період відростання рослини (квітень – початок травня). Викопують корені кінського щавлю лопатами, очищають від грунту. Відрізають ножами або секаторами надземні частини і відразу миють в холодній воді. Після підсихання і пров’ялювання на відкритому повітрі товсті корені розрізають ножами вздовж і видаляють їх пошкоджені і відмерлі частини.

Сушать на горищах з хорошою вентиляцією або під навісами, розклавши тонким шаром на папері чи на тканині і періодично перегортають. Якщо погода гарна, то сировина висихає за 7 – 10 днів. Можна сушити в сушарках при температурі нагріву коренів 50 – 60° С. Сушіння закінчують, якщо товсті корені з тріском ламаються. Вихід сухої сировини становить 30 – 35 % від маси свіжозібраної.

Згідно вимогам Тимчасової фармакопейної статті (ТФС 42 – 1077 – 81) сировина щавлю складається з цільних або розрізаних вздовж продовгувато – зморшкуватих коренів довжиною від 3 до 10 см, товщиною 2 – 10 см, часто зігнутих, зовні бурих, всередині жовтувато – бурих або сірувато бурих, на зламі нерівних. Запах специфічний, смак гіркий, в’яжучий. Числові показники: вологи не більше 13 %, коренів із залишками невідділених стебел не більше 5 %, подрібнених частин розміром менше 2 см не більше 3 %, органічної домішки (частини інших рослин) не більше 1 %, мінеральної (пісок, каміння, земля та ін.) не більше 0,5 %.

Висушену сировину упаковують в мішки по 25 кг і в тюки по 50 кг. Зберігають в упакованому виді, в сухих, добре провітрюваних приміщеннях, на стелажах. Термін придатності ЛРС 3 роки [4]. Аптеками сировина не відпускається