1.4. Відомості про хімічний склад щавлю кінського та близьких видів, аналіз основних груп біологічно активних речовин

Кореневища і корені щавлю кінського містять похідні антрахінону (4 %), до складу яких входять емодин та хризофанова кислота, фісцион, алое – емодин, дубильні речовини (близько 15 %), летка олія, смоли, органічні сполуки заліза,флавоноїд неподин, катехіни та лейкоантоціани, вітамін К, каротиноїди [6].

Багаті біологічно активними речовинами надземні органи щавлів. В листких виявлені антраценові глікозиди (до 0,43 %), флавоноїди (гіперин – 1,48 %, рутин), дубильні речовини (2 – 7 %), аскорбінова кислота (183,9 мг %), каротин (8 мг %), оксикоричні кислоти (до 3,31 %).

Квітки щавлю містять 2,5 % ефірних олій, рутин (2,5 %), кверцетин, ціанідин-3-глюкозид, аскорбінову кислоту.

В плодах щавлю кінського містяться дубильні речовини – переважно сполуки пірокатехінової і пірогалолової груп, незначна кількість (0,1 %) катехінів (епігалокатехін і галокатехін), а також флавоноїди, аскорбінова кислота. Дубильні речовини (до 7,36 %)та аскорбінова кислота (до 200 мг %) в максимальних кількостях накопичуються в незрілих плодах, а флавоноїди (до 1,6 %) і смолисті речовини (до 3,5 %) – в зрілих плодах [1].

1.4.1. Характеристика антраценпохідних

Основними БАР коренів щавлю кінського і подібних йому видів, які обумовлюють фармакологічну активність сировини, являються антраценпохідні. На відміну від рослин роду Reum, щавлі характеризуються здатністю накопичувати метил- та оксиметилантрахінони [1]. Антраценпохідними називаються сполуки, в основі структури яких лежить ядро антрацену різного ступеня окислення, типу сполучення і конденсації мономерних структур.

Відновлені форми антрахінону – антранони, антрони і оксиантрони легко окислюються навіть киснем повітря при звичайних умовах до антрахінону, тому найбільш поширені та вивчені похідні антрахінону.

Антрахінони групи емодину здатні посилювати перистальтику товстої кишки, що зумовлює їх послаблюючу дію. Проносний ефект виявляється через 10 – 12 годин після вживання препарату.

З’ясовано, що конденсовані антрахінони виявляють протипухлинну дію. Досягненням останнього часу стало відкриття антибіотиків – антрациклінів, що мають високу прлотипухлинну активність. Деякі похідні антрациклінів виявляють інгібуючу або стимулюючу дію на активність ферментів [7].

Антрахінонові сполуки містяться в коренях і надземній частині щавлю у вільному стані і у вигляді глікозидів. Основними і найбільш поширеними антрахіноновими агліконами є хризофанол, або хризофанова кислота, франгулоемодин, або реум – емодин, і фісцион, або реохризидин. В результаті фармакогностичних досліджень 20 видів щавлю встановлено, що хризофанол не міститься тільки в 4 видах, а франгулоемодин – в 7 видах. В коренях щавлю кінського та інших видів (щавлю шпинатного, щавлю щиткового), а також в плодах щавлю пірамідального, красивого і зубчастого міститься алое – емодин. З коренів щавлю кучерявого Rumex crispus була виділена речовина, яку назвали руміцин. В результаті подальших досліджень з’ясувалось, що в хімічному відношенні руміцин ідентичний хризофанолу.

Основну частину антрахінонів у коренях щавлю кінського становлять зв’язані форми оксиметилантрахінонів у вигляді глікозидів, серед яких ідентифікований хризофанеїн, глюкофрангулоемодин, або глюко – реум – емодин, реохризин, глюкоалое – емодин і глюкореїн.

Найбільше антрахінонів міститься в підземних органах щавлів. Т. В. Гербер і М. К. Котванова (1986) під час фармакогностичного вивчення щавлю кінського, що проростає на Алтаї, встановили, що сума антраценпохідних в коренях рослини досягає 4,1 %. Значна кількість антрахінонів накопичується в коренях щавлю альпійського Rumex alpinus – 3,76 – 4,58 %, щавлю туполисткового Rumex obtusifolius – 3,04 %, щавлю красивого Rumex pulcher – 3,67 %. Інші види щавлів (наприклад, щавель шпинатний, пірамідальний) містять значно менше антрахінонів – 0,50 – 1,58 %. Слід зазаначити, що по сумарному вмісту оксиметилантрахінонів (3,40 – 3,76 %) кореневища щавлю альпійського не поступаються кореням ревеню і щавлю кінського. Тому вони можуть бути використані для одержання нових ЛФ як повноцінний замінник вказаних видів сировини.

Вміст антраценпохідних в межах одного виду щавлів залежить від місця проростання і сезону заготовки сировини. Фармакогностичні дослідження, проведені в різні періоди вегетації щавлів альпійського, шпинатного, щавлю Рехінгера показали, що максимальна кількість оксиметилантрахінонів накопичується в коренях навесні, в період утворення розетки прикореневих листків.

У значно меншій кількості антрахінонові сполуки містяться в надземній частині щавлів. Їх вміст в плодах щавлю кінського станоить близько 0,86 %. В плодах щавлю альпійського знайдено 0,29 % хризофанолу і сліди франгулоемодину, хризофанеїну і глюкофрангулоемодину.

Для максимального виділення антрахінонів з коренів щвалю кінського використовують автогідролітичний метод.

Антрахінонові сполуки щавлів є цінною сировиною для хімічного синтезу нових фармакологічно активних речовин. Так, А. С. Романова і А. І. Банковський (1961) з хризофонової кислоти і емодину напівсинтетичними методами одержали хризоробін, який в хімічному відношенні є відновленим хризофанолом. В природі хризоробін міститься у вільному стані в антрановій або антраноловій формі в порожнистих тканинах деревини бразильського тропічного дерева Andira araroba Aquiar. Родини бобових, вирощування якого в умовах грузинських субтропіків колишнього СРСР некможливо. Він відомий в деяких країнах під назвами “порошок Гоа”, “очищена арароба” і використовується як субстанція для виготовлення дерматологічних засобів.

Важливе значення в лікувальній практиці має синтетичний замінник природнього хризоробіну – дитранол (антралін, цигнолін) [1].

1.4.2. Аналіз флавоноїдів

Флавоноїди – природні фенольні сполуки, що нагромаджуються в усіх органах рослин у формі глікозидів [3]. Назва походить від латинського слова flavus – жовтий, тому що перші виділені флавоноїди мали жовте забарвлення [7].

Залежно від ступеня окислення піранового фрагменту дану групу БАР поділяють на катехіни, антоціани, халкони, флаванони, флавони, флавоноли.

Флавоноїди містять у молекулі реакційно здатні радикали та карбонільне угрупування. Завдяки цьому вони беруть участь у різноманітних метаболічних процесах, що обумовлює їхню біологічну активність. Окремі флавони мають