V2 – загальний об’єм витяжки, взятий для аналізу, мл;

V3 – об’єм витяжки, взятий для аналізу, мл;

m – маса сировини, г;

W – втрата в масі при висушуванні сировини, %;

0,0045 – кількість щавлевої кислоти, яка відповідає 1 мл розчину перманганату калію (0,02 моль/л), г.

Загальний вміст і кількість вільної щавлевої кислоти в рослинній сировині щавлю визначали за модифікованою методикою. Об’єктами дослідження були надземні і підземні органи восьми видів щавлю, заготовлені у 1994 – 1997 рр. у Львівській, Вінницькій та Полтавській областях. Результати досліджень наведено в табл. 2 [9].

Таблиця 2

Результати визначення кількісного вмісту щавлевої кислоти в ЛРС видів роду щавель та в лікарських формах

Вид щавлю | Місце і час заготівлі ЛРС | Загальний вміст щавлевої кислоти в ЛРС, % | Кількісний вміст щавлевої кислоти (%)

У рослинній сировині | В лікарських формах

Надземна частина

Львівська область

Щ. пірамідальний | с. Гійче, 1996 | 3,87 | 1,41 | 0,99

Щ. кислий | Те ж | 8,02 | 1,10

м. Винники, 1996 | 6,04 | 1,21 | 0,82

с. Рясне, 1996 | 5,71 | 1,02

Щ. пучколопатевий | м. Самбір, 1996 | 3,72 | 0,39 | 0,29

Щ. кінський | с. Гійче, 1996 | 5,83 | 1,53 | 1,04

м. Винники, 1996 | 7,66 | 1,27

Щ. водяний | Те ж | 7,02 | 0,96 | 0,68

Щ. прибережний | м. Брюховичі, 1996 | 8,65 | 1,13 | 0,78

Щ. кучерявий | м. Винники, 1997 | 7,30 | 1,05 | 0,74

Полтавська область

Щ. кислий | м. Полтава, 1996 | 3,42 | 0,93

Щ. пучколопатевий | Те ж | 3,32 | 0,59

Щ. кінський | « | 9,38 | 2,01

Щ. прибережний | « | 5,77 | 1,08

Вінницька область

Щ. кислий | м. Ладжин, 1996 | 3,56 | 0,98

Щ. водяний | м. Тульчин, 1996 | 4,86 | 0,84

Щ. кучерявий | м. Печора, 1996 | 5,53 | 1,09

Щ. лісовий | Те ж | 4,99 | 1,41 | 0,98

Підземна частина

Львівська область

Щ. пірамідальний | с. Гійче, 1996 | 13,53 | 1,12 | 0,73

Щ. кислий | Те ж | 10,91 | 0,63 | 0,47

Щ. пучколопатевий | м. Самбір, 1996 | 4,98 | 0,32 | 0,25

Щ. кінський | м. Винники, 1996 | 11,46 | 0,40

м. Брюховичі, 1994 | 13,19 | 0,77 | 0,56

с. Рясне, 1996 | 12,95 | 0,57

с. Рясне, 1994 | 12,63 | 0,56

Щ. водяний | м. Винники, 1996 | 8,48 | 0,88 | 0,64

м. Брюховичі, 1996 | 16,53 | 0,79

Щ. прибережний | Те ж | 19,99 | 0,86 | 0,61

Щ. кучерявий | м. Винники, 1996 | 10,08 | 0,82 | 0,56

Полтавська область

Щ. кислий | м. Полтава, 1996 | 19,04 | 0,52

Щ. пучколопатевий | Те ж | 5,71 | 0,41

Щ. кінський | « | 11,34 | 1,42

Щ. прибережний | « | 9,65 | 0,84

Вінницька область

Щ. кислий | м. Ладжин, 1996 | 6,46 | 0,43

Щ. водяний | м. Тульчин, 1996 | 6,17 | 0,76

Щ. кучерявий | м. Печора, 1996 | 9,84 | 0,89

Як видно з даних, наведених у табл. 2., нагромадження щевлевої кислоти у надземних та підземних органах залежить від місця зростання і виду щавлю.

1.5. Шляхи використання і застосування щавлю кінського в медицині

Відвари і настої щавлю кінського застосовують при ентероколітах та колітах. Деколи ці ЛФ використовують як м’який послаблюючий засіб при атонії кишечника, для полегшення акту дефекації при геморої і тріщинах заднього проходу.

Клінічно підтверджений терапевтичний ефект рідкого екстракту щавлю кінського при гіпертонічній хворобі І і ІІ ступеня у пацієнтів, які не отримували інших гіпотензивних препаратів. Проведений курс лікування виявився ефективним у всіх хворих з гіпертонічною хворобою І ст. При гіпертонічній хворобі ІІ ст. нормалізація або значне зниження АТ спостерігалось у 74,6 % пацієнтів. Малоефективною настойка щавлю була у пацієнтів з ІІІ ст. гіпертонічної хвороби на фоні різко вираженого атеросклерозу і ураження нирок.

Клінічні спостереження свідчать про ефективність відвару коренів щавлю кінського при лікуванні алкогольного абстинентного синдрому. Вже протягом перших двох годин після прийому відвару щавлю у пацієнтів покращувалось самопочуття, зменшилась головна біль, зникала тахікардія, нудота, диспептичні явища, поступово з’являвся апетит, покращувався сон.

На основі природнього хризоробіну (який є сумішшю антронів і антранолів хризофанової кислоти, фісциону і емодину) та його синтетичних замінників – дитранолу, антраліну виготовлено мазі, які широко застосовуються в дерматологічній лікувальній практиці, зокрема для лікування псоріазу.

1.5.1. Історія використання щавлю кінського в медичній практиці

Щавель кінський має давню історію застосування в медицині. Лікувальну цінність щавлю відмічали ще в Стародавній Греції і Римі відомі лікарі, ботаніки і філософи Діоскорид, Теофраст і Гіппократ. Великий середньовічний арабський вчений Авіценна відмічав, що ліки, виготовлені з підземних органів щавлю кінського застосовують при при камінні в нирках і сечовому міхурі, а також при язвах в кишечнику.

Відомий арабський цілитель Мухамед Хусейн у праці “Махзан-ул Адвія” (1777) відмічав, що щавель збуджує апетит, ефективний при жовтяниці.

Середньовічний енциклопелист Амирдовлат Амасіаці вказує, що перси називали щавель кінський дикою морквою і вживали корені щавлю у вареному вигляді як засіб, що покращує роботу ШКТ. Корені, зварені в оцті, вважали корисними для селезінки.

В Німеччині в Середні віки відваром коренів щавлю лікували подразнення горла і верхній дихальних шляхів, свіжим соком натирали суглоби при запаленнях. В період пізнього Середньовіччя щавель застосовували як послаблюючий засіб та антисептик. В європейських країнах щавлем кінським лікували