Найбільш флора Івано-Франківської області описана в 2002 році в книзі «Лікарські рослини Івано-Франківської області»— Кононенко В.І., Гомор Ф.Д. [4] та в книзі «Флора Прикарпаття» В. Ткачика [26].

В монографії В.Ткачика висвітлені результати багаторічного дослідження флори Прикарпаття. Досліджуваний регіон страктовано як флористичний округ, у межах якого виділено райони: Покутський, Північно і Південно Буковинські. Встановлено, що флоронаселення Прикарпаття становить 1464 види судинних рослин. Проведені аналізи систематичної, екологічної, біоморфологічної, ценеотичної, географічної та еколого фітоценотичної структур. Визначені ступені антропогенних змін ландшафту, рослинності і флори. Розглянуті питання господарського значення дикорослих рослин і охорони рідкісних та зникаючих видів. Запропоновані ділянки для організації нових заповідних територій у Прикарпатті[24].

Також у 2002 році узагальнення флористичних відомостей флори проводилося Гілецьким Й.Р. Ї«Рідний край Ї Прикарпаття»[6].

2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Географічне положення

Передкарпаття – це передгірна височина, яка має загальний нахил на північний схід від Карпат до Дністра і Пруту. Відрізняється великою горизонтальною і вертикальною розчленованістю. Абсолютні висоти височини в долинах рік досягають 300 – 320 м, на межиріччях – 350 – 500 м, а в передгір’ях – до 550 – 650 м.

Територію Передкарпаття (у межах Івано-Франківської області) можна поділити на два різних передгірних райони, які відрізняються один від одного цілим рядом ознак: Івано-Франківське Передкарпаття та Покутське Передкарпаття [19].

Івано-Франківське Передкарпаття – це розчленована височина, яка розташована між північними скибовими хребтами Горган і охоплює басейни Бистриць Надвірнянської та Солотвинської, Лукви, Лімниці, Сивки і частково Свічі.

Умовно територію Передкарпаття поділяються на декілька ландшафтних районів. Досліджувана нами територія належить до Лімницько-Болехівської (Калуської) улоговини (мал. 1).

Конфігурація і границі ландшафту досить складні, тому що улоговина об’єднує два пов’язаних підрайони: Сивко-болохівську (Томашівську) улоговину і Калуську улоговину на межиріччі Сивки-Лімниці. До складу району входять також нижня частина долини Лімниці від злиття її з Чечвою і до впадання у Дністер. Між долинами Сивки і нижньої Лімниці розміщена Войнилівська височина.

Межиріччя Болохівки-Сивки-Лімниці (біля Калуша) являють собою плоску або слабо хвилясту рівнину другої і третьої надзаплавних терас. Заплава і перша тераса добре виражені в долинах Лімниці і Болохівки. Місцевості заплав і першої тераси складені молодими алювіальними відкладами, на яких сформувались дернові опідзолені і оглеєні ґрунти; на другій і третій терасах є комплекс дернових опідзолених і дерново-глеєних ґрунтів.

Природна рослинність представлена головним чином луками, лісів збереглося мало. Рілля району досягає 30% від всіх земель. Надри Калуського району багаті запасами калійних солей.

Фізико-географічне районування

Івано-Франківської області

(за В. Поповичем, А. Мариничем, А. Ланько, 1968)

Лісостепова зона

Західно-Українська провінція

А Область Розточчя і Опілля

ІА Район Рогатинського Опілля

В Прут-Дністровська область

ІА Тлумач-Городенківський район

2В Припрутський район

Українські Карпати

І Область Передкарпаття

Райони:

7)Лімницько-Болехівський

8) Прилуквинський

9) Бистрицький

10) Бистрицько-Прутський

11) Верхньопрутський

12) Прутсько-Черемошський (Покутське Передкарпаття)

ІІ Область Зовнішніх Карпат

ІІа ПідобластьСкибових Карпат

Райони:

1) крайового низькогіря

3) Сколівських Бескид

4) Скибових (Зовнішніх) Горган

ІІб Підобласть Покутсько-Буковинських Карпат

Райони:

5) низькогіря

6) середньогірних хребтів

ІІІ Вододільно-Верховинська область

Райони:

3) Внутрішні Горгани

4) Ворохта-Путильського низькогіря

IV Полинсько-Чорногірська область

IVб Чорногірська підобласть

Райони:

3) Свидовецько-Чорногірський

4) Гринявських гір

V Рахівсько-Чивчинська (Мармароська) область

2.2. Геологічна будова

Територія Івано-Франківської області входить до склад двох великих геоструктур них одиниць; Карпатської геосинклінальної обл. і пд-зх окраїни Руської платформи (Волино-подільська плита) [19].

У межах Карпатської геосинклінальної обл. виділ дві основні одиниці: Карпатськ складчаста обл. і Передкарпатський крайовий прогин.

Карпатська складчаста область від південно-західної окраїни Руської Платформи відділяє область інтенсивного неогенового прогинання – Передкарпатський крайовий прогин заповнений потужною (4 – 5 км.) товщою міоценових молос. За характером геологічної будови прогин ділиться на дві зони.

а) Зовнішня, яка утворилася на палеозойських і мезозойських відкладах Волино-Подільського закінчення Руської платформи та стародавніх складчастих структурах, що облямовують її з південного-заходу;

б) Внутрішню, яка утворилася на складчастій флішевій основі.

На території Передкарпаття знайдено відклади палеозою які розкриті свердловинами тільки в Зовнішній зоні прогину (район Калуша, Лісної Слобідки). Є відклади Юрського періоду, які також були виявлені бурінням у Зовнішній зоні Передкарпатського прогину в р-н. Кадобни, Гринівки, Братковець.

Перед карпатський неогеновий прогин.

В межах Перед карпатського крайового неогенового прогину виділяються дві структурні зони: Внутрішня і Зовнішня.

Зовнішня сторона Передкарпатського прогину в ранньому міоцені була сушею і почала опускатись тільки в вельветі і нижньому тортоні. У пізньому тортоні і ранньому сарматі прогинання стає дуже інтенсивним, і на її території накопичуються потужні осадочні відклади. З цим періодом і післясарматською складчастістю пов’язується завершальна стадія формування Зовнішньої зони прогину як самостійної тектонічної одиниці. Цей етап був також заключним у житті Карпатської геосинклінальної області загалом.

Характерна особливість Зовнішньої зони Передкарпатського прогину – широкий розвиток пологих куполоподібних складок, часто розбитих численними порушеннями на блоки.

У зовнішній зоні за глибиною залягання фундаменту виділяють три одиниці: а) північно-західну (Угерську) найбільш занурену, б) центральну (Івано-Франківське поперечне підняття) дещо підняту і в) південно-східну (Косовську) опущену.

З огляду на структуру дуже важливу роль відіграють розколи фундаменту, завдяки яким вся територія має блокову будову. Ці великі дислокації (розломи Краковецький, Городоцький, Калуський, Галицький) у неогеновому комплексі відкладів переходять у флексури, що свідчить про наявність переміщення підчас накопичення тортон-сармацьких відкладів. Це також підтверджуються різкими змінами потужності тортону і сармату.

2.3. Геоморфологія

Залежно від висоти над рівнем моря, тераси річки Лімниця поділяються на три природні комплекси [5].

Природні комплекси терас низького рівня (перша, друга і третя).

Вони складені суглинково-глечниковим алювієм значної потужності і відзначаються загалом рівнинним рельєфом. Вкриті вони переважно опідзоленими ґрунтами, зайнятими в минулому різнотравно-злаковими луками та вологими дібровами. Проте природний рослинний покрив на цих комплексах, переважно знижений, і вони перетворені на орні угіддя та селищні землі завдяки добрій