Внесення органічних добрив, що проводилося щорічно з метою покращення родючості ґрунту, а також внесення хімічних речовин з метою знищення сільськогосподарських бур’янів негативно впливає на якість кормових, лікарських та інших рослин з корисними властивостями.

Але найпоширенішою і найбільш небезпечною проблемою є засмучення берегів р. Лімниці та її приток відпочиваючими, та викидання побутового сміття біля берегів річок та безпосередньо у воду [фото 15,16].

У цьому відношенні найбільш засміченою є р. Бережниця, по всій її протяжності спостерігаються вириті ями з побутовим сміттям,а подекуди рух води блокується гіллям, пластмасовими, консервними та скляними банками,які підчас повенів змиваються з берегів, а коли вода знову спадає скупчуються у вузьких і зарослих вербами частин річки і перекривають рух води [фото 15,16].

Значно впливають на флору р. Лімниці транспортні засоби якими приїжджають відпочиваючі а ще трактори і грузові машини,якими люди вивозять з річки пісок, каміння та іншу будівельну сировину.

Антропогенний вплив на територію дослідження значний і здебільшого негативний, про що свідчить відсоток синантропної флори – 37,6% (47 рослин із 125 виявлених)

З метою охорони природних комплексів однієї з найбільших річок області створено ландшафтний заказник місцевого значення „Річка Лімниця” (площа 2440 га), що розташований на території Рожнятівського, Калуського [фото 1-6] та Галицького районів.

Незважаючи на значний вплив людини р. Лімниця є найчистішою річкою Європи. На її берегах розташований санаторій „Хімік”, в якому проводиться оздоровлення дітей району та області.

ВИСНОВКИ

1. На досліджуваній території долини нижньої течії р. Лімниці нами виявлено125 видів рослин.

2. Виявлені рослини належать до 45 родин. Найчисленніші з них Asteraceae (16,8%) та Poaceae (8,8%). Найчастіше трапляються види з рясністю Сор1, Сор2 та Сор3.

3. На території дослідження виділили 8 екотопів. Найбільше рослин виявлено біля берегів р. Лімниці (28%).

4. За вимогами до: валового вмісту поживних речовин переважають мезотрофи (60%); до режиму зволоження - мезофіти (65,6%); до режиму освітлення - геліофіти (58,4%).

5. За класифікацією життєвих форм К. Раункієра переважають гемікриптофіти (68%).

6. Рослини досліджуваної території належать до дев’яти флороценотипів. Найбільше представників гігрофільного (22,4%) та лучного (21,6%) флороценотипів.

7. Відмічено 4 види, які занесені до Червоної книги України (Astrantia major, Leucojum vernum, Lilium mortagon, Gаlanthus nivalis). На досліджуваній території виявлено лікарські, кормові, декоративні, харчові, медоносні, отруйні, вітамінні рослини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ващенко П.Т. Природні ресурси західних районів УРСР. – Львів: Книга, 1959. – 336 с.

2. Визначник вищих рослин України за редакцією Ю.В.Прокудіна, Д.Н. Доброчаєва та інших. Ї Київ: Фітосоціоцентр, 1999. Ї546с.

3.Визначник рослин Українських Карпат. – Київ: Наукова думка, 1977. – 436 с.

4. Гамор Ф.Д., Кононенко В.І. Лікарські рослини Івано-Франківської області. – Львів: Поллі. 2000.-438с.

5. Геоботанічне районування УРСР. – Київ: Наукова думка, 1977. –

177 с.

6. Гілецький Й.Р. Рідний край – Прикарпаття. – Івано-Франківськ: Плай, 2000.-223с.

7. Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – 240 с.

8. Заверуха Б.В. Бережіть рідкісні рослини. – Київ: Урожай, 1971.-324с.

9. Заверуха Б.В. Флора Волино–Подолии и ее генезис, 1985.Ї 187с.

10. Злобін Ю.А. Принципи і методи вивчення ценотичних популяцій рослин. – Казань: Видавництво Казанського університету, 1989. – 148 с.

11. Іванишин Д.С., Катіна З.Ф. та інші. Лікарські рослини

України. Ї Київ: Урожай, 1974. Ї 360с.

12.Карпатські сторінки Червоної Книги України, за редакцією Собка В.Г. – Київ: 2002. – 280 с.

13. Малиновський К.А. Рослинність високогір’я Українських Карпат. – Київ: Наукова думка, 1980. – 277 с.

14. Нестерчук Ю. Рослинність українських Карпат. – Львів: Поллі, 2000. – 136 с.

15. Носаль І. Від рослини – до людини. – Київ: Веселка, 1993. – 606 с.

16. Нечитайло В.А., Кучерява Л.В. Ботаніка.Вищі рослини. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – 432 с.

17. В.І.Мельник, О.М. Корінько. Букові ліси Подільської височини. Ї Київ: Укр. фітосоціологічний центр, 2005. Ї151с.

18. Памуков Д.П. Аптека живої природи. – Київ: Веселка, 1990. – 232 с.

19. Природа Івано-Франківської області,за редакцією Геренчука К.І. – Київ: Вища школа, 1973. – 160 с.

20.Преображенський В. Сучасна енциклопедія лікарських рослин. Ї Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО»,2005. Ї544с.

21. Природозаповідні території та об’єкти Івано-Франківщини,під редакцією Приходько М.М., Парпана В.І. – Івано-Франківськ: Таля, 2000. – 272 с.

22.Протопопова В.В.Синантропна флора України і шляхи її розвитку. Ї Київ: Наукова думка 1991. Ї204с.

23. Тахтаджан А.Л. Система Магналіофітів. – Ленінград: Наука.1979. – 439с.

24. Тахтаджан А.Л. Флористичні області Землі. – Львів: Наука, 1978. – 247 с.

25. Терлецький В.К., Фодар С.С., Гладун А.Д. Ботанічні скарби Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985. – 136 с.

26. Ткачик В. Флора Прикарпаття. – Львів: НТШ, 2000. – 253 с.

27. Талмачов А.І Методи порівняльної флористики та проблеми флорогенезу. – Новосибірськ: Наука, 1986. – 246 с.

28. Серебряков І.Г. Життєві форми вищих рослин і їх вивчення // Польова геоботаніка, Том 3. – Москва: Наука, 1964. – 146 с.

29. Соломаха В.А. Григора І.М. Рослинність України. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 451с.

30.СоломахаВ.А.,Якушенко Д.М. та інші. Національний природний парк «Сколівські бескиди».ЇКиїв: Укр.фітосоціологічний центр,2004.Ї239с.

31. Стойко С.М., Мілкіна Л.І.,Сценко П.І. та ін. Раритетні фітоценози західних регіонів України, (регіональна „Земельна книга”). – Львів: Поллі. 1997. – 190 с.

32. Стойко С.М. Карпатам зеленіти вічно. – Ужгород: Карпати, 1977. – 173 с.

33. Українська енциклопедія. – Київ 1993 – в двох томах.

34. Харченко М., Каролишев А. Лікарські рослини і їх застосування. – Київ: Здоров’я, 1981. – 232 с.

35. Червона Книга України. Рослинний світ.- Київ: Українська енциклопедія. 1996. – 608 с.

36. Червона Книга